Розділ 7. Фінансування інноваційних процесів

7.1. Завдання системи фінансування інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність потребує значних витрат, що обумовлено великою наукомісткістю інноваційних продуктів. Кожне підприємство повинно розробляти оптимальну структуру фінансування інноваційної діяльності. Систему фінансування інноваційної діяльності розглядають на рівні держави і на рівні окремих суб’єктів.

На рівні держави система фінансування покликана вирішувати такі основні завдання:

1. Створення необхідних передумов для впровадження технічних новинок в усі ланки господарського комплексу країни;

2. Збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках економічної діяльності;

3. Створення необхідних матеріальних умов для збереження і розвитку наукового потенціалу країни.

Вирішення цих завдань може бути здійснене шляхом прямого бюджетного фінансування, надання грантів недержавними організаціями та фондами і створенням відповідних інституційно-правових умов. Система фінансування інноваційної діяльності на рівні окремих суб’єктів направлена на фінансування інноваційних проектів, що забезпечує зміцнення конкурентних позицій підприємства. Інвестування інноваційної діяльності здійснюються на основі розроблених інноваційних програм або проектів.

Інноваційна програма – це програма інноваційної діяльності, яка спрямована на досягнення цілей розвитку і передбачає участь у її реалізації різних юридичних та фізичних осіб, а також держави та міжнародних організацій.

Фінансування програми передбачає 3 основні стадії:

1. Вивчення доцільності реалізації інноваційної програми;

2. Розроблення плану реалізації програми;

3. Організацію фінансування програми.

Система фінансування інноваційної програми охоплює такі 2 основні елементи:

1. Джерела фінансування;

2. Організаційні форми (механізми) фінансування.

Інвестування інноваційних проектів є ризиковою справою, однак, віддача від таких інвестицій значно більша ніж від інвестицій в поточну діяльність.

7.2. Види і джерела фінансування інноваційної діяльності

Інвестиції для фінансування інноваційних програм поділяються на 3 групи:

1. Прямі інвестиції – використовуються безпосередньо для реалізації інноваційного проекту. До них відносять інвестиції в ОЗ (матеріальні і нематеріальні активи) і в оборотні кошти. Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов’язані з придбанням нової технології і торгівельної марки.

2. Супутні інвестиції – вкладення в об’єкти, які пов’язані територіально і функціонально з інноваційним об’єктом і які необхідні для його нормальної експлуатації, а також вкладення невиробничого характеру.

3. Інвестиції в науково дослідні роботи – забезпечують і супроводжують проект, це матеріальні засоби необхідні для проведення досліджень, а також оборотні кошти для забезпечення поточної діяльності науково-дослідних установ.

Таким чином, загальний обсяг інвестицій для фінансування інноваційних програм – це сума всіх інвестиційних витрат.

Джерела фінансувих ресурсів фля фінансування підприємства можуть бути такими:

1. Власні фінансові кошти і внутрішні господарські резерви – використовуються для фінансування невеликих за обсягом робіт інноваційних проектів чи програм. Вони включають прибуток та амортизаційні відрахування, мобілізацію внутрішніх активів і грошову частину внесків власників підприємств.

2. Залучені фінансові кошти – є способом збільшення власного капіталу, оскільки, неповертається особам, що їх надали. Формами залучення є емісія акцій і доброчинні внески спонсорів.

3. Позикові фінансові кошти – передбачають повернення їх зі сплатою відсотків за користування або без сплати. Їх джерелами є кошти бюджетів. комерційні та інші кредити, позабюджетні фонди та іноземні інвестиції.

Найбільш поширеними джерелами фінансування інноваційних проектів є довгострокові кредити. Серед них виділяють традиційні і нетрадиційні (лізинг, форфейтинг, Франчайзинг) кредити.

Довгостроковий комерційний кредит надається на термін реалізації інноваційного проекту за умови бізнес-плану його реалізації, взалежності від фінансового стану позичальника.

Лізинг – довгострокова оренда машин та обладнання, що дозволяє зменшити розмір початкових інвестицій.

Форфейтинг – фінансова операція, що перетворює комерційний кредит на банківський. Це дає змогу акумулювати фінансові кошти в процесі реалізації інноваційного проекту, якщо в інвестора бракує коштів на інновації.

Франчайзинг – передбачає тиражування інновацій завдяки залученню великого капіталу і крім фінансових ресурсів за договором франшизи дає змогу отримати нематеріальні активи такі як технології ноу-хау, торгівельний знак, імідж фірми.

Іноземні прямі інвестиції залучаються переважно для реалізації масштабних проектів пов’язаним з технологічним оновленням виробництва. Найпоширенішим є спільне інвестування на правах дольової участі.