Розділ 5. Система управління інноваційними процесами

5.1. Інноваційна діяльність як об’єкт управління

Управління інноваційною діяльністю охоплює стратегічні і оперативні аспекти. У діяльності кожної фірми на всіх стадіях ЖЦТ поєднується стабільний і інноваційний процес. Вони взаємодоповнюють один одного.

Стабільний процес визначає інноваційні завдання, а результати інноваційної діяльності знову реалізуються в стабільному процесі.

Тривалий час об’єктом управління був стабільний виробничий процес, стабільна виробнича база, відносно стійка номенклатура виробів з високим ступенем стандартизації. Однак, нові економічні умови вимагають інтенсивної інноваційної діяльності.

Управління інноваційними процесами – це невід’ємна складова діяльності підприємства, що охоплює планування, організацію, контроль і стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних процесів розрахованих на отримання конкурентних переваг і здійснення ринкових позицій підприємства.

Планування інновацій слід здійснювати на основі попередніх досліджень ринку. Інноваційні зміни повинні здійснюватись цілеспрямовано. Планування інновацій здійснюється на основі відповідного стратегічного планування інноваційної діяльності, поточного та оперативного планування.

Управління нововведеннями охоплює різні функції і кожна з яких націлена на вирішення спеціальних завдань, взаємодії між підрозділами фірми і розгляд стратегічних і оперативних завдань.

Стратегічне управління передбачає визначення основних напрямів науково-технічної і виробничої діяльності підприємства у сферах розроблення і впровадження нової продукції, вдосконалення і модифікацію продукції, зняття з виробництва застарілої продукції, залучення нових ресурсів і нових технологій.

Для реалізації цих завдань треба розробляти плани і програми інноваційної діяльності, здійснювати обґрунтування проектів, створення нових продуктів, розробляти ефективні форми управління реалізацією інноваційних проектів та керувати реальним забезпеченням інноваційних програм та проектів.

Оперативне управління полягає у складанні календарних планів, графіків виконання робіт і контролюванні їх виконання, у вивченні економічних, організаторсько-управлінських, соціально-психологічних факторів, що впливають на здатність фірми здійснювати інноваційну діяльність, а також у розробленні ефективних форм організації інноваційної діяльності.

2.2. Суть стратегічного планування інноваційної діяльності

Стратегічне інноваційне планування є підсистемою у загальній системі планування на підприємстві. Об’єктом стратегічного інноваційного планування є інноваційна діяльність.

Стратегічне управління інноваційними проектами орієнтоване на визначення і досягнення перспективних цілей в умовах конкурентного середовища, що має бути відображено в системі стратегічних планів, загально корпоративних планів і планів стратегічних господарських одиниць (СГЦ).

Планування інноваційної діяльності в межах загальної стратегії охоплює такі етапи:

1. Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку;

2. Аналіз внутрішнього середовища підприємства;

3. Визначення загальної стратегії підприємства;

4. Визначення інноваційних можливостей;

5. Формування стратегічних інноваційних цілей;

6. Розроблення концепції інноваційної стратегії;

7. Формування планів і програм інноваційної діяльності;

8. Розроблення і організація інноваційних проектів.

На етапі визначення загальної стратегії підприємства треба орієнтуватися на місію. Провідні компанії світу місію формують виходячи із інноваційних можливостей підприємства. Визначення загальної стратегії підприємства здійснюється на основі зіставлення місії підприємства, його сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз зовнішнього середовища.

Інноваційні можливості є підставою для визначення інноваційних цілей підприємства.

Інноваційна стратегія – це цілеспрямована діяльність визначення найбільш важливих напрямків вибору пріоритетів перспективного розвитку, розробки вимог до розвитку підприємства і до комплексу заходів для досягнення вказаних цілей.

Формування планів і програм інноваційної діяльності треба здійснювати так, щоб їх реалізація у часі, просторі і за ресурсами не збігалася, оскільки буде неможливо реалізувати декілька програм одночасно через брак ресурсів. Для цього використовують так зване дерево цілей. У ньому узгоджується загальні корпоративні, інноваційні, стратегічні цілі, інноваційні завдання СГО і функціональних сфер діяльності.

Інноваційні проекти відрізняються від програм тим, що мають певну вартість, графік виконання, технічні і фінансові параметри і як правило стосуються створення і просування на ринок продуктів і послуг фірми.