19. Компонентний аналіз як методика дослідження мовних явищ

Компонентний аналіз був розроблений і використовується в основному як метод розкриття семантики слів, але застосовувався і в інших областях лінгвістики, наприклад, в фонології, де фонема була представлена як зв'язка різноманітних ( диференціальних) ознак на основі ряду їх бінарних протиставлянь. Як показали дослідження Е.Гулига та Е. Шендельса, метод виявився плідним і в морфології, і в синтаксисі.

В компонентному аналізі значення слова розкладаються на його складові. Їх називають семантичними компонентами, семантичними множниками, семантичними параметрами, ноемами, семами. Сема – центральний термін компонентного аналіза, оскільки він відповідає вимогам стислості, прозорої мотивованості, що вказує на його приналежність до семантики як до плану змісту, володіє хорошим словотворчим потенціалом.

Першими дослідники, які запропонували і розробили компонентний аналіз лексики, були американські антропологи У.Лаунсбері і Ф.Гудінаф, які за допомогою інформантів вивчали мова американських індіанців.

20. Загальні поняття про метамову

Метамовою називають мову, яка призначена і використовується для опису іншої мови, тобто мова, об’єктом якої є зміст і форма іншої мови. Цією іншою мовою може бути окрема національна мова (в нашому випадку – англійська) або є будь-яка інша семіотична система. Грецький префікс мета- означає інший, після і вживається в наукового стилі доволі часто.

В метамову лінгвістики входить термінологія, наукова лексика, властива науковій літературі в будь-якій галузі знання, літерна символіка та графіка. Графічна метамова включає в себе таблиці, схеми, графіки, графи, матриці. Графічні засоби мають допоміжний характер і повинні поєднуватись з вербальними.

Метамова впливає не тільки на ясність концептуального апарата і зрозумілість для читача, але впливає і на самого автора: ускладнюючи мову, автор сам собі заважає мислити.

21. Термінологія. Вимоги до терміну, недоліки термінології та причини, що їх викликають

Термин - слово или словосочетание, служащие для точного выражения понятия, специфичного для какой-нибудь отрасли знания, производства или культуры, и обслуживающие коммуникативные потребности в этой сфере человеческой деятельности. Для того чтобы слово стало термином, оно должно иметь определение в специальной литературе - дефиниция. Терминология лингвистики отягощена синонимией и многозначностью. Для того чтобы заострить внимание читателя на новом термине, применяют шрифтовое выделение. Ч.Моррис: «Изучение науки есть изучение языка науки».

Требования к термину

Еще в 30-х годах Д.С. Лотте выдвинул и обосновал следующие применяемые к термину требования: краткость, однозначность, мотивированность, простота, согласование с другими имеющимися в терминосистеме терминами, т.е. системность, предпочтение уже внедренным и русским терминам перед новыми и иностранными.

Недостатки терминологии и их причины

В лингвистике существует большое число различных научных школ, а следовательно, несколько систем терминов. Множественность теорий порождает и многочисленность, и многозначность терминов, одновременно используемых в разных школах. Термины, возникшие в пределах одной науки или одной школы, переходят в другую. Попадая в новую сферу, они могут видоизменить свое значение, а читатель может понять их в том смысле, в каком он встречал их раньше, в той науке, откуда они пришли, или не понять совсем. Субъективный фактор стремления к престижности и наукообразию приводит к образованию лишних новых терминов. Текст перегружается квазинаучными словами, часто самодельными. Сложность метаязыка маскирует отсутствие новизны и содержания. Вместо того чтобы уточнить дефиницию или распространить и уточнить старый термин при помощи атрибутивного словосочетания, авторы лингвистических работ вводят новое слово.