5. Системний підхід та відносини у науці при дослідженні мовних явищ

Первыми лингвистами, положившими в основу описания языка и языковых элементов понимание системных отношений, были И.А. Бодуэн де Куртенэ и Ф. де Соссюр. Язык - семиотическая функциональная система, служащая обмену информацией и хранению информации в человеческом обществе и человеческом сознании, язык это система систем, внутри которой различают фонетическую, морфологическую, лексическую, синтаксическую и другие подсистемы.

Каждая отрасль лингвистики уточняет общее понятие системы применительно к своим задачам. Специалисты по функциональной стилистике, например, выделяют в языке систему функциональных стилей. Представители теории текста считают системой каждый отдельный текст. Грамматисты считают подсистемами языка отдельные грамматические категории: категорию числа или категорию сравнения. Для лексикологов лексика языка знаковая система особого рода. Язык признается знаковой системой особого рода. Это адаптивная система, приспосабливающаяся к потребностям коммуникации, которую она призвана обслуживать. Для того чтобы познать ее, важно обратиться к личности и психологии ее творца и носителя   человека и учесть его роль в познавательной и коммуникативной деятельности.

Средой для адаптивной системы языка являются общественные отношения, личностные взаимодействия, психология человека, история общества. Отдельные его подсистемы, функционируя во взаимодействии, служат средой друг для друга.Под адаптивной системой понимается самонастраивающаяся система, приспосабливающаяся к условиям своего функционирования не только путем обогащения своего состава, но и путем изменения самой своей структуры.

6. Спадкоємність і етика в науці

Спадкоємність у науці полягає в тому, що з позицій минулого

досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан

наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток,

усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.

Реальне наукове дослідження не може бути безпристрастним, але водночас воно має бути об"єктивним. Зрозуміло, що потрапивши в сферу наукової діяльності молодий дослідник практичним чином має приєднатися і до наукового етосу. Але відкриває він його в тому мікросередовищі, в якому працює. І тому приєднання до етичних норм науки часто є дуже відносним, а, може, й проблематичним. Як і для будь-якої іншої професії, для професійного аудитора дуже важливе почуття правильного етичного поводження.

Отже, людина, що входить в сучасну науку, дослідницький процес в якій часто стосується настільки складних речей, що пов”язаний з певним моральним вибором і моральною відповідальністю, повинна знати, що таке етика науки.

Отже, етика - це відповідальність за об"єктивність результату. Втім, це лише - елементарна етика. Тобто - непорушне правило. Але лише ним не вичерпується етика науки.

7. Поняття середовища у лінгвістиці

Залежно від середовища, в якому функціонує мова, тобто від ситуацій спілкування, змін соціальних, ідеологічних або етикетних норм, в ній можуть виникати не лише нові слова, але можливі й категоріальні зміни. Адаптація слова може проходити в мові під впливом контексту, який є мовним середовищем, яке сприяє розвитку семантичної структури лексичної одиниці.

Середовище може бути суперсистемою вищого порядку. Так, для системи займенників ми можемо розглядати як середовище всю мовну систему. Середовищем для розгляду будь-якої лексичної групи може виявитись граматична система певної мови або типові для цієї групи синтаксичні конструкції. І, навпаки, в теорії семантичного синтаксису середовищем є лексико-семантична система мови.

Адаптація лексичної одиниці відбувається у взаємодії з середовищем, а середовищем для мовних підсистем є, перш за все, інші мовні підсистеми та ситуація спілкування. В роботах А.В. Бондарко середовищем є складання значення по семах для розгляду взаємодії граматичних категорій з їх середовищем. Середовище може бути синтагматичним (при контекстологічному аналізі), коли слово співставляється з максимальною кількістю контекстуальних вказівників, від яких залежить його семантичне ускладнення в художньому тексті. Середовище буде синтагматичним і при прагматичному аналізі функції слова в тій чи іншій екстралінгвістичній конкретній ситуації.