Зовнішньоекономічна політика України

Поліщук Ліна Сергіївна

Лекція 1 Організація зовнішньоекономічних зв’язків (зез)

1. Сутність і класифікація ЗЕЗ

2. Зовнішньоекономічна політика (ЗЕП)

1. ЗЕЗ – це комплексна система різних форм міжнародного співробітництва.

ЗЕЗ – категорія історична: продукт цивілізації виникає з появою держави та розвивається разом з нею.

Економічна категорія: система економічних відносин, які виникають при русі різних ресурсів в результаті економічної діяльності держави та формують її фінансову систему.

ЗЕЗ виступають елементом зростання та прискорення.

В залежності від ефективності ЗЕЗ розглядають класифікацію.

Класифікація – це розподіл зв’язків на конкретні групи за певними ознаками для досягнення поставленої мети.

Класифікаційна система розділяється на:

• види

• форми

Види ЗЕЗ – сукупність зв’язків, які характеризуються певною ознакою.

Види:

1. по напрямку потоку:

   • експортні

   • імпортні

2. по структурній ознаці:

• зовнішньоторговельні

• фінансові

• виробничі

• інвестиційні

Форми ЗЕЗ – спосіб існування даного виду зв’язку або зовнішній прояв сутності конкретного зв’язку.

Форми:

• торгівля

• лізинг

• бартер

• факторинг тощо.

Всі види та форми взаємопов’язані.

2. Зовнішня економіка України формувалася під впливом різних регуляторів, які направляють розвиток зв’язків в єдину зовнішньоекономічну систему.

Регулятори:

1. економічні

2. організаційно-розпорядчі

Економічні регулятори – це економічні інтереси виявлення та здійснення зв’язків:

• співвідношення попиту і пропозиції

• співвідношення світових та національних цін, тарифів, % ставок, курсів валют

• співвідношення світового та національного рівня виробництва (по якості, обсягу).

Організаційно-розпорядчі регулятори – директивні акти, які передбачають цілеспрямованість держави і органів на формування та розвиток ЗЕЗ:

• ліцензування окремих видів діяльності

• експортні тарифи

• квотування

• механізм обов’язкового продажу частини валютної виручки від експортної діяльності (50%)

• митне оформлення

• валютний контроль.

Зовнішньоекономічна політика держави – це цілеспрямована діяльність держави по формуванню і використанню ЗЕЗ для зміцнення свого потенціалу і ефективної участі у світовій торгівлі.

Принципи ЗЕП:

1. перехід суб’єктів ЗЕД від разових до постійних ЗЕЗ

2. орієнтація ЗЕД на довгострокову перспективу

3. захист українського ринку і стимулювання економіки

4. розподіл функцій здійснення ЗЕП між державою і окремими суб’єктами

5. розгляд ЗЕП як важливої складової всієї зовнішньої політики України.

Основне завдання ЗЕП: створення сприятливих умов для українських експортерів на світовому ринку; активізація ЗЕЗ для України.

Класифікація ЗЕП в часовому аспекті:

1. поточна ЗЕП – полягає в оперативному регулюванні ЗЕЗ

2. довгострокова ЗЕП – спрямована на вирішення великих справ, вимагає великих втрат.

В просторовому аспекті: ЗЕП визначає дії держави по основних напрямках впливу на світову та національну економіку:

1. зовнішньоторговельна ЗЕП

2. зовнішньо інвестиційна

3. валютна політика

4. митна ЗЕП

Зовнішньоторговельна політика регулює відносини України в сфері торгівлі. Ці відносини базуються на основних загальновизнаних принципах і стандартах.

Включає:

• експортна політика – спрямована на сприяння конкурентоспроможності українських товарів на світовому ринку та стимулювання виробництва шляхом:

  • державних замовлень

  • державного фінансування

  • кредитування

• імпортна політика – спрямована на регулювання ввозу на територію України товарів, робіт, послуг та інтелектуальної власності.

Інструменти:

• пряме обмеження імпорту з метою захисту української економіки (ліцензування, контингентування)

• антидемпінгові та компенсаційні мита

• адміністративні формальності (технічні стандарти, екологічні умови)

Зовнішньо інвестиційна політика – це комплекс заходів по залученню іноземних інвестицій на території України та регулюванню вивозу національних інвестицій за кордон.

Включає:

• політику імпорту іноземних інвестицій

  • збільшення обсягу національного виробництва товарів і послуг на рівні міжнародних стандартів

  • залучення в Україну новітніх технологій, досвіду, ноу-хау

  • збільшення зайнятості та зниження безробіття

  • збільшення сукупного суспільного продукту і національного доходу.

• політику експорту національних інвестицій

• просування українських експортних товарів і послуг на закордонні ринки

• розвиток закордонного виробництва

• укріплення банківської системи

• підвищення активності страхового бізнесу.

Валютна політика – це сукупність економічних, юридичних, організаційних форм і методів у сфері валютних відносин, що здійснюються державою і міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Передбачає:

1. вироблення основних напрямків формування і використання валютних коштів

2. розроблення заходів, спрямованих на використання цих коштів.

Включає:

• поточну валютну політику:

• дисконтна політика – система економічних і організаційних заходів по використанню облікової ставки проценту для регулювання руху іноземних інвестицій і платіжних зобов’язань. Проявляється у впливі на короткострокові інвестиції, динаміку цін, рівень попиту.

• девізна політика – система регулювання валютного курсу покупкою та продажем валюти за допомогою валютних інтервенцій і валютних обмежень.

• довгострокову валютну політику – довгострокові заходи структурного характеру по зміні валютного механізму (за допомогою переговорів, угод в рамках МВФ, Європейського фонду валютного регулювання).

Заходи: - порядок валютних розрахунків

• режим валютних курсів і паритетів

• використання золота

Митна політика – регулюється митним законодавством України.

Завдання:

1. забезпечення найбільш ефективного використання інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній територій України

2. участь в реалізації торговельно-економічних завдань по захисту українського ринку і стимулюванню розвитку української економіки.