3. Медичне забезпечення
Піклування командира (начальника) про здоров’я підлеглих є одним з основних обов’язків в їх діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу). Для збереження та зміцнення здоров’я, командир (начальник) зобов’язаний провести низку заходів, спрямованих на створення здорових умов служби і побуту та систематичне загартування і фізичний розвиток своїх підлеглих, а також контролювати виконання заходів їх медичного забезпечення.
Медичне забезпечення полягає в здійсненні системи профілактичних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувальних заходів з метою збереження боєздатності та зміцнення здоров’я особового складу. Воно включає:
постійний контроль за станом здоров’я особового складу;
попередження виникнення та розповсюдження захворювань у військах;
своєчасне надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуацію, лікування та повернення до служби.
Медичне обслуговування особового складу армії і флоту здійснюють медичні
заклади Збройних Сил, до яких відносять медичні пункти, поліклініки, шпиталі та санаторно-курортні заклади. Щорічно на медичному забезпеченні Збройних Сил України перебувають близько 1млн.200тис. осіб, з яких приблизно 13% складають військовослужбовці, до 30% - військові пенсіонери і близько 50% - члени сімей військовослужбовців і пенсіонерів, решта – працівники Збройних Сил.
У військових частинах для здійснення медичних заходів організована медична служба , основними завданнями якої є:
- здійснення санітарно-профілактичного контролю за бойовою діяльністю та побутовими умовами особового складу;
- організація і проведення лікувально-профілактичних заходів;
- розробка і проведення протиепідемічних заходів;
- організація і проведення санітарної підготовки особового складу;
- організація і проведення спеціальної підготовки особового складу медичної служби;
- забезпечення мобілізаційної готовності сил і засобів медичної служби;
- безперервне постачання, організація обліку та зберігання медико-санітарного майна.
Постійний контроль за станом здоров’я особового складу
(профілактичні заходи)
Основним заходом є диспансеризація, яка включає медичний контроль за станом здоров’я особового складу, активне завчасне виявлення захворювань, вивчення умов служби і побуту військовослужбовців, виявлення факторів, які негативно впливають на їх здоров’я.
Медичний контроль за станом здоров’я військовослужбовців здійснюється шляхом проведення:
щоденного медичного спостереження з боку командирів (начальників) за ними в процесі бойової підготовки і у побуті;
медичних оглядів;
поглиблених і контрольних медичних обстежень.
Медичні огляди проводяться з метою спостереження за станом здоров’я військовослужбовців. Йому підлягають:
а) весь особовий склад частини – перед проведенням профілактичних щеплень;
б) рядовий, сержантський і старшинський склад – у лазні перед миттям;
в) особовий склад чергових сил (змін) – перед заступанням на бойове чергування (бойову службу);
г) військовослужбовці, робота яких пов’язана з можливим впливом несприятливих факторів, а також особи, які перебувають під диспансерним динамічним наглядом – в установлені для них терміни;
д) особи, які постійно працюють в їдальнях, на продовольчих складах, об’єктах водопостачання, пекарнях, лазнях, пральнях і санітари – один раз на тиждень;
е) особовий склад добового наряду, який призначається у наряд по їдальні та виконує обов’язки зі стрілецькою зброєю;
є) усі новоприбулі військовослужбовці строкової служби, а також ті, що повернулися з відпустки, відрядження або лікувальних закладів після одужання – в день прибуття до військової частини після відрекомендування про це безпосередньому начальникові;
ж) водії – перед виїздом рейс;
з) Учасники спортивних змагань – перед змаганнями.
Поглиблені медичні обстеження здійснюються з метою оцінки фізичного розвитку, стану здоров’я і проводяться:
а) нового поповнення – протягом 2-х тижнів після прибуття до військової частини;
б) військовослужбовців строкової служби – двічі на рік перед початком зимового і літнього періодів навчання;
в) офіцерів, прапорщиків (мічманів) і військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом – раз на рік.
Військовослужбовців, які за станом здоров’я потребують диспансерного нагляду, беруться на облік і періодично підлягають контрольним медичним обстеженням.
Записи про результати медичних оглядів і обстежень лікар заносить до медичних книжок.
Попередження виникнення та розповсюдження захворювань
(санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи)
Кожний командир (начальник) зобов’язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі)додержання військовослужбовцями правил особистої та громадської гігієни.
Додержання правил особистої гігієни включає:
ранкове і вечірнє вмивання та чищення зубів;
миття рук перед прийманням їжі;
своєчасне гоління, підстригання волосся та обрізання нігтів;
щотижневе миття в лазні зі зміною натільної і білизни, шкарпеток;утримання в чистоті обмундирування, взуття й постелі, своєчасну зміну підкомірців.
Правила громадської гігієни включають:
підтримання чистоти в спальних приміщеннях, туалетах та інших кімнатах;
регулярне провітрювання приміщень;
підтримання чистоти у місцях загального користування;
підтримання чистоти на території розташування частини (підрозділу).
З метою попередження виникнення інфекційних хвороб усім військовослужбовцям робляться запобіжні щеплення, які можуть бути плановими або проводитись з епідемічними показаннями.
Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а по епідемічним показанням – за наказом старшого командира (начальника).
Від проведення щеплень військовослужбовці звільняються тільки за висновком лікаря.
Відмітки про щеплення заносяться у військовий квиток і засвідчуються печаткою військової частини, а до медичних книжок додатково заносяться відмітки про звільнення від щеплень.
Своєчасне надання медичної допомоги пораненим і хворим
(лікувальні заходи)
Військовослужбовці забезпечуються безплатною кваліфікованою медичною допомогою у військово-медичних закладах. При відсутності за місцем служби військово-медичних закладів, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається у лікувально-профілактичних закладах Міністерства охорони здоров’я України за рахунок Міністерства оборони України.
При захворюванні військовослужбовці повинні негайно доповідати про це безпосередньому начальникові, який зобов’язаний направити хворого до медичного пункту частини. Лікування проводиться амбулаторно ( в медич-ному пункті частини), на дому (для офіцерів, прапорщиків і мічманів, військо-вослужбовців контрактної служби за висновком лікаря) і стаціонарно ( в ме-дичному пункті частини – до 14 днів, у шпиталі або в санаторії). Протягом року в медичних закладах Збройних Сил проходять лікування від 150тис. до 160тис. осіб, з яких близько половини складають військовослужбовці і до 25% - пенсіонери.
На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини війсь-ковослужбовці направляються за висновком лікаря цієї частини, а для надання невідкладної допомоги за відсутності лікаря – черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту.
В разі направлення на лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі:
- направлення, підписане командиром військової частини;
- медичну книжку;
- документ, який посвідчує особу;
- атестат на продовольство;
- довідку про травму і медичну характеристику (за необхідності);
- необхідні особисті речі та предмети особистої гігієни.
При вибутті на лікування за межі гарнізону, додатково потрібно мати атестати на грошове та речове забезпечення, документи на проїзд до місця розташування лікувального закладу і назад.
Медична допомога членам сімей військовослужбовців надається на загальних підставах. У разі неможливості надання допомоги у лікувально-профілактичних закладах Міністерства охорони здоров’я України медична допомога їм надається у відповідних військово-медичних закладах.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України. Збройні Сили України мають девять центрів медичної реабілітації та санаторіїв (Трускавець, Хмельник, Пуща-Водиця, Євпаторія – дитячий, Саки, Алупка, Ялта – „Крим”, Судак, Феодосія) загальною місткісттю до 5.5тис. ліжок. При цьому оплата путівок здійснюється із розрахунку:
для військовослужбовців – 25% їх вартості;
для членів сімей – 50%.