11. Міжнародна діяльність Дмитра Вишневецького..

Дмитро Вишневецький восени 1557 року переїжджає до Москви, де присягає московському царю Івану Грозному. У нагороду князь отримує у володіння місто Белев з прилеглими селами, а також 10 тисяч рублів - величезну на ті часи суму. З початку 1558 Вишневецький, вже як підданий московського царя, починає нову військову кампанію проти Криму. Загони Вишневецького спільно з московськими військами активно діють проти татар у пониззі Дніпра. Починаючи з 1560 року, московський уряд змінює свої стратегічні плани у відношенні турків і татар і припиняє активні військові дії в Криму. Вишневецький змушений був проводити свої антитатарські військові операції, вже не маючи серйозної підтримки від московських військ. Очевидно, тому войовничий князь у 1561 році вирішує знову повернутися в підданство польського короля.Влітку 1563 Дмитро Вишневецький з 4-тисячним козацьким військом вступив у Молдавію, попередньо отримавши згоду молдавських бояр на абсолютну підтримку його планів на молдавський престол. Не підготовлені до серйозних бойових дій, козаки були розбиті молдавськими військами.

12. Козацькі морські експедиції

У XVІІ столітті походи в Чорне море здійснювалися практично щороку. Запорожці взялися за свої морські рейди. Їх флотилії числом від 30 до 100 чайок щороку виходили з гирла Дніпра і прямували грабувати приморські селища на турецьких і кримських узбережжях. Ханський порт Гезльов, що раніше не раз потерпав від козацьких нападів, у 1612 році знову був розгромлений з моря, а на наступний рік козаки вдерлися в Крим двічі. У 1614 році козаки славного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного взяли приступом, розгромили і спалили добре укріплений порт Синоп на південному березі Чорного моря. Зануривши на чайки величезну здобич, «полон» і частину звільнених рабів, запорожці спокійно вийшли із синопської гавані. Навесні 1615 р. запорожці напали на столицю імперії! На 80 чайках підійшли вони до Стамбула й підпалили порти Мізевну та Архіоку. Султан, побачивши дим перервав заміське полювання й кинувся в місто. Турецький флот отримав наказ вийти в море, наздогнав запорожців поблизу гирла Дунаю, але в морському бою частину турецьких галер було взято на абордаж, частину потоплено, решта розсіялася по морю. Поранений командир турецької ескадри потрапив у полон до козаків, пропонував їм 30 тисяч злотих викупу, але не дочекався звільнення і помер у неволі. Навесні 1616 року дві тисячі козаків Петра Сагайдачного розбили у Дніпровському лимані загородила їм шлях ескадру Алі-паші, захопили півтора десятка галер і близько сотні малих суден, після чого рушили до берегів Криму. Там за допомогою гармат трофейних галер вони штурмом взяли Кафу. Інша флотилія восени того ж року розорила Трабзон (Трапезунд) і повторила розгром нещасного Синопа, а в порту Мінер спалила 26 турецьких суден. 17 червня 1621 граф повідомляв про напад запорожців на Стамбул. Восени того ж року польсько-козацьке військо завдало поразки туркам і їхнім васалам під Хотином. Вирішальну роль зіграли саме козаки - це була остання битва Петра Сагайдачного, за гетьманства якого відбулися найуспішніші морські походи запорожців.