
- •1.Перші кроки східнослов’янської державності
- •2.Внутрішня та зовнішня політика княгині Ольги
- •3.Київська Русьза часів Володимира Великого.Історичне значення хрещення Русі
- •4.Період розквіту Київської русі часів Ярослава Мудрого
- •5.Характеристика Романа Мстиславича та Данила Галицького
- •6.Причини феодальної роздробленості Київської Русі
- •7. Особливості литовського панування в Україні-Русі
- •8.Напрямки посилення польського тиску на уаїнські землі після Люблінської унії 1569 р.
- •10.Запорізька Січ-«козацька християнська республіка»
- •11. Міжнародна діяльність Дмитра Вишневецького..
- •12. Козацькі морські експедиції
- •13. Козацько-селянські повстання
- •14. Березневі статті.
- •15. Зовнішня політика Богдана Хмельницького
- •17. Характер та рушійні сили Укр. Революції
- •18. Діяльність Мазепи
- •19. Доба «Руїни»
- •21. Ліквідація української автономії, знищення Гетьманщини та Запорозької Січі.
- •22. Опозиційні рухи, які існували серед українського населення, що перебувало під владою Речі Посполитої, Австрійської та Російської імперії наприкінці XVII – у першій половині XIX ст.
- •23. Програмні вимоги та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Яке місце воно займає у національному русі українців?
- •24. Порівняльна хар-ка діяльності «москвофілів» та «народовців»
- •25. Громадівський рух: причини виникнення, етапи, основні напрямки діяльності.
- •26. Зміни в адміністративно-територіальному поділі українських земель у складі Австрійської та Російської імперій у другій половині XVIII - на початку XIX ст.
- •27. Політика австрійського та російського урядів щодо українських земель у XIX ст.
- •28. Особливості процесу виникнення українських політичних партій в Австро-Угорській та Російській імперіях.
- •29. Аналіз політичного спектру українських політичних партій Наддніпрянської України початку хх ст.
- •30. Українське питання у I та II Державних Думах Росії (1906-1907 рр.)
- •31. Утворення Центральної Ради. I, II, III універсал.
- •I Універсал
- •33. Досягнення, прорахунки та помилки Центральної Ради
- •34. Укр. Держава гетьмана Скоропадського.
- •35. Фактори, які визначили своєрідність політичного курсу Директорії.
- •36. Політика «воєнного комунізму»: причини, зміст, результати.
- •37. Причини, завдання, мета нової економічної політики та особливості її проведення в Україні.
- •38. Політика коренізації в Україні.
- •40.Суспільно-політичне життя України в 20-30ті роки хх ст. Політичні процеси проти української інтелігенції сталінського режиму.
- •41. Радянська індустріалізація в Україні: завдання, джерела, темпи, результати
- •42. Індустріалізація Запорізького краю в роки перших п’ятирічок: досягнення та прорахунки.
- •43. Етапи , методи, помилки мосової колективізації сільського господарства
- •44. Причини голодомору1932/33 рр. В Україні. Результати та наслідки масової колективізації села.
- •45. Договори між срср та Німеччиною напередодні та на початку 2 Світової війни
- •46. Причини катастрофічних поразок Червоної Армії на початку Великої Вітчизняної війни
- •47. Окупаційний режим в Україні в 1941-44 рр. Голокост, його наслідки в Україні.
- •48. Радянський партизанський рух на окупованій території України в 1941-44 рр. Роль і значення цього руху в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками
- •51. Соціально-економічні та політичні наслідки Другої світової війни для України
- •52. Україна у перше повоєнне десятиліття: голод 1946-1947 рр., основні напрямки та особливості відбудови народного господарства України
- •53. Суспільно-політичне життя в Україні у др. Пол. 40-х –на поч. 60-х рр. Хх ст.
- •54. Україна в хрущовський період 1953-1964рр. Спроби реформування економіки України
- •55. Характерні риси хрущовської "відлиги". Значення руху "шестидесятників"
- •56. Дисидентський рух в брежнєвський період 1964-1982рр.
- •57. Наростання економічної кризи в 70-80 –ті роки хх ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки
- •58. Урср в роки перебудови (1985-1991рр.). « Декларація про державний суверенітет України»(1990 р.)
- •59. Причини розпаду срср. Проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум 01.12.1991 р.
- •60. Основні напрямки економічного і політичного розвитку України в 1991-2011 р.
5.Характеристика Романа Мстиславича та Данила Галицького
Роман II Мстиславич, син великого київського князя Мстислава II та Аґнеси, дочки польського князя Болеслава III Кривоустого. 1168—1169 рр. правив у Новгородському князівстві. Після смерті Мстислава II Ізяславовича волинські землі були поділені між його синами: Роман Мстиславич одержав Володимир-Волинський, Всеволод — Белз, Святослав — Червен, Володимир — Берестя. Невдовзі, завдяки своїм особистим якостям, Роману Мстиславичу вдалося добитися домінуючого впливу в усіх волинських землях. По смерті останнього галицького князя з династії Ростиславичів — Володимира, сина Ярослава I Осмомисла, приєднав Галичину до Волині (1199), створивши Галицько-Волинську державу. Здібний політик і добрий полководець, жорстоко приборкавши непокірних бояр, мав підтримку у міщанства. У двох походах 1201—1202 і 1203—1204 pp. його війська розбили половців та визволили чимало бранців. Вершиною його успіхів було взяття Києва та включення його у сферу своїх впливів. У зовнішній політиці Роман Мстиславович підтримував тісний союз із Візантією та Угорщиною, мав тісні зв'язки з Римським Папою Інокентієм ІІІ, перемагав неспокійних сусідів - половців і литовських племена, втрутився в справи німецьких князів, через свою другу дружину Єфросинію-Анну був споріднений з імператором Священої римської імперії Філіпом Швабським, який був одружений з сестрою Єфросинії - Іриною Ангеліною. Роман Мстиславович намагався подолати роздрібненість Київської Русі. Був ініціатором зміни порядку престолонаслідування на основі принципу майорату. Проте передчасна смерть не дозволила реалізувати йому амбіційні плани. Роман загинув влітку 1205 року у битві під Завихостом. Після його смерті Галицько-Волинське князівство до 1238 року припинило своє існування як єдина держава. Сучасний Р. М. літописець, оцінюючи його заслуги у справі з'єднання більшості руських земель, називає його «самодержцем усієї Руси».[2] Дани́ло I Рома́нович (давньорус. Данило Романовичъ; 1201–1264) — руський князь з династії Романовичів, правитель Галицько-Волинського князівства. Князь волинський (1211–1264), галицький (1211–1264), київський (1240). Син князя Романа II Великого та візантійської принцеси, доньки імператора Ісаака ІІ Ангела — Єфросинії-Анни. Данило Галицький відноситься до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династія Романовичів (Рюриковичів). Після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком. З перемінним успіхом чинив впертий опір монгольскій експансії, одночасно нейтралізуючи мілітарні спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок, відновлений Дорогочин. Переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича до Холму. Час його князювання був добою найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, за його правління вона зробилася найбільшою державою в Європі, стала праобразом першої української національної держави.