- •1.Перші кроки східнослов’янської державності
- •2.Внутрішня та зовнішня політика княгині Ольги
- •3.Київська Русьза часів Володимира Великого.Історичне значення хрещення Русі
- •4.Період розквіту Київської русі часів Ярослава Мудрого
- •5.Характеристика Романа Мстиславича та Данила Галицького
- •6.Причини феодальної роздробленості Київської Русі
- •7. Особливості литовського панування в Україні-Русі
- •8.Напрямки посилення польського тиску на уаїнські землі після Люблінської унії 1569 р.
- •10.Запорізька Січ-«козацька християнська республіка»
- •11. Міжнародна діяльність Дмитра Вишневецького..
- •12. Козацькі морські експедиції
- •13. Козацько-селянські повстання
- •14. Березневі статті.
- •15. Зовнішня політика Богдана Хмельницького
- •17. Характер та рушійні сили Укр. Революції
- •18. Діяльність Мазепи
- •19. Доба «Руїни»
- •21. Ліквідація української автономії, знищення Гетьманщини та Запорозької Січі.
- •22. Опозиційні рухи, які існували серед українського населення, що перебувало під владою Речі Посполитої, Австрійської та Російської імперії наприкінці XVII – у першій половині XIX ст.
- •23. Програмні вимоги та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Яке місце воно займає у національному русі українців?
- •24. Порівняльна хар-ка діяльності «москвофілів» та «народовців»
- •25. Громадівський рух: причини виникнення, етапи, основні напрямки діяльності.
- •26. Зміни в адміністративно-територіальному поділі українських земель у складі Австрійської та Російської імперій у другій половині XVIII - на початку XIX ст.
- •27. Політика австрійського та російського урядів щодо українських земель у XIX ст.
- •28. Особливості процесу виникнення українських політичних партій в Австро-Угорській та Російській імперіях.
- •29. Аналіз політичного спектру українських політичних партій Наддніпрянської України початку хх ст.
- •30. Українське питання у I та II Державних Думах Росії (1906-1907 рр.)
- •31. Утворення Центральної Ради. I, II, III універсал.
- •I Універсал
- •33. Досягнення, прорахунки та помилки Центральної Ради
- •34. Укр. Держава гетьмана Скоропадського.
- •35. Фактори, які визначили своєрідність політичного курсу Директорії.
- •36. Політика «воєнного комунізму»: причини, зміст, результати.
- •37. Причини, завдання, мета нової економічної політики та особливості її проведення в Україні.
- •38. Політика коренізації в Україні.
- •40.Суспільно-політичне життя України в 20-30ті роки хх ст. Політичні процеси проти української інтелігенції сталінського режиму.
- •41. Радянська індустріалізація в Україні: завдання, джерела, темпи, результати
- •42. Індустріалізація Запорізького краю в роки перших п’ятирічок: досягнення та прорахунки.
- •43. Етапи , методи, помилки мосової колективізації сільського господарства
- •44. Причини голодомору1932/33 рр. В Україні. Результати та наслідки масової колективізації села.
- •45. Договори між срср та Німеччиною напередодні та на початку 2 Світової війни
- •46. Причини катастрофічних поразок Червоної Армії на початку Великої Вітчизняної війни
- •47. Окупаційний режим в Україні в 1941-44 рр. Голокост, його наслідки в Україні.
- •48. Радянський партизанський рух на окупованій території України в 1941-44 рр. Роль і значення цього руху в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками
- •51. Соціально-економічні та політичні наслідки Другої світової війни для України
- •52. Україна у перше повоєнне десятиліття: голод 1946-1947 рр., основні напрямки та особливості відбудови народного господарства України
- •53. Суспільно-політичне життя в Україні у др. Пол. 40-х –на поч. 60-х рр. Хх ст.
- •54. Україна в хрущовський період 1953-1964рр. Спроби реформування економіки України
- •55. Характерні риси хрущовської "відлиги". Значення руху "шестидесятників"
- •56. Дисидентський рух в брежнєвський період 1964-1982рр.
- •57. Наростання економічної кризи в 70-80 –ті роки хх ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки
- •58. Урср в роки перебудови (1985-1991рр.). « Декларація про державний суверенітет України»(1990 р.)
- •59. Причини розпаду срср. Проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум 01.12.1991 р.
- •60. Основні напрямки економічного і політичного розвитку України в 1991-2011 р.
31. Утворення Центральної Ради. I, II, III універсал.
Російська революція, що почалася в лютому 1917, була поштовхом для піднесення національно-визвольного руху українського народу. В Україну звістка про повалення самодержавства прийшла на початку березня 1917 р. За ініціативою Товариства українських поступовців(ТУП) і Української соціал-демократичної робітничої партії(УСДРП) в Києві 3 березня 1917 на засіданні делегатів, було оголошено про створення громадського комітету.
В новоутвореному комітеті не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (В. Винниченко, Д. Дорошенко і їх прихильники з ТУПу) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією.
Таким чином, сформувалися два центри національних сил з різними поглядами на державно-політичну організацію. Прагнучи уникнути розколу в національному русі, керівники обох організацій погодилися на створення об'єднаної організації, яка отримала назву Української Центральної Ради. Самостійники пішли на об'єднання з федералістами, бо сподівалися, що розвиток революції приведе останніх до визнання необхідності незалежності України. Але ці сповідання збулися не скоро.
4 березня 1917 у Києві на Володимирській 42, в приміщенні українського клубу «Родина»[1] з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій, було оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського.
УЦР перетворилася на своєрідний парламент, складений з 150 чоловік, обраних від українських політичних партій, професійних і культурних організацій та делегатів від губерній. На конгресі обрано нову президію УЦР: голова — М. Грушевський, заступники голови — С. Єфремов і В. Винниченко.
I Універсал
23 (10) червня 1917 Українська Центральна Рада на II Всеукраїнському Військовому З'їзді проголосила I Універсал «До українського народу, на Україні й поза її сущому». Це була відповідь УЦР Тимчасовому Уряду на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з I Універсалом, «не відділяючись від усієї России… народ український повинен сам господарювати своїм життям», закони повинні бути прийняті Всенародними Українськими Зборами. Автором I Універсалу був В. Винниченко. По проголошенню автономії 15 (28) червня 1917, був створений Генеральний Секретаріат.
ІІ Універсал
16 (3) липня 1917 — УЦР прийняла свій II Універсал.
Зміст:
1. Центральна Рада повинна поповнитися представниками інших народів, що проживають в Україні;
2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;
3. Центральна Рада починає розробку закону про автономне обладнання України, який повинен бути затверджений Всеросійськими Установчими Зборами. До твердження даного закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономію України;
4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.
II Універсал був проголошений на сесії Української Центральної Ради.
ІІІ Універсал
Після захоплення більшовиками влади в Росії УЦР проголосила Українську Народну Республіку з визначеною територією у федеративних зв'язках з Росією (III Універсал — 20(7) листопада 1917 р.). Одночасно УЦР затвердила закон про вибори до Установчих Зборів України та ряд інших законів. УЦР мала за собою більшість населення України, як це показали вибори до Всеросійських Установчих Зборів 25 листопада 1917 (українські партії здобули 75 % голосів, більшовики — тільки 10 %).
Вже з кінця листопада 1917 більшовики готували захоплення влади в Україні. Після невдалого повстання в Києві більшовицький уряд Росії 17 грудня 1917 вислав Україні ультиматум, який УЦР відкинула, і тоді більшовицька армія почала наступ на Україну. Скликаний до Києва 17 грудня 1917 З'їзд Рад Селянських, Солдатських і Робітничих Депутатів висловив «цілковите довір'я і свою рішучу підтримку УЦР». Більшовицькі депутати переїхали до Харкова, де 25 грудня 1917 створили конкуренційний до УЦР і Генерального Секретаріату Народний Секретаріат УНР. Одночасно УЦР вислала делегацію на мирову конференцію з Центральними Державами у Бересті.
32.