18. Діяльність Мазепи

Про напрями зовнішньополітичної діяльності Мазепи певною мірою свідчать Коломацькі статті - угода між гетьманом і старшиною з одного боку, і московськими царями Іваном та Петром Олексійовичем і царівною Софією - з іншого. Договір укладено 25 липня 1687, був написаний на основі Глухівських статей Многогрішного (17 з 22 статей) з доповненнями, зробленими за гетьмана Самойловича. Деякі зміни угоди передбачали посилення в Гетьманщині влади царату і ще більше обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду:- Гетьман не мав права позбавляти старшину керівних посад- Старшина не мав права знімати гетьмана без царського указу- Обмеження права гетьмана розпоряджатися військовими землями- Гетьманському уряду заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами і т.д.На початку гетьманства Мазепа вважав, що зможе втілити свої задуми щодо України тільки в союзі з Москвою, відносини з якою, на його переконання, повинні були будуватися на основі українсько-московського договору 1654р .. За підтримки Москви Мазепа сподівався поширити територію Гетьманщини на отваеванную у Польщі Правобережну Україну, а також на степову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, якою володіли Крим і Туреччина.Питання вибору другого союзника до того часу не дозрів, оскільки Мазепа не довіряв Польщі й негативно ставився до союзу з Кримом і Туреччиною. Пов'язаний договором з Московією, Мазепа брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя. Так, козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму.

19. Доба «Руїни»

Причинами Руїни були:- Розкол серед старшини - правлячої верстви українського суспільства;- Посилення антагонізму між різними станами українського населення;- Слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;- Боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої і т.д..Можна виділити наступні характерні ознаки Руїни:- Загострення соціальних конфліктів як результаті соціального егоїзму старшини, її зловживань, спроби реанімувати старі шляхетські порядки, ігнорування соціально-економічних інтересів не тільки селян, а й простих козаків;- Початок громадянської війни, яка вела до розколу України за територіальною ознакою;- Зміцнення в свідомості політичної еліти небезпечної тенденції до відмови від національної державної ідеї й висунення на перший план регіональних, а то й приватних політичних інтересів; згасання державної ідеї, повернення до ідеї автономізму;- Звернення до урядів іноземних держав при вирішенні внутрішньополітичних проблем Україну, вміло грали на протиріччях, використовуючи їх у власних цілях;- Поступове зменшення конструктивності і все більш деструктивний характер дій Запорізької СічіОтже, в епоху Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією за договором між ними в селі Андросов в 1667 р. Україна зникає як суб'єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об'єктом їх колонізації. Правда, на Лівобережжі в складі Російської держави ще зберігалася обмежена внутрішня автономія. Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. В основі цих договорів лежали так звані "Статті Богдана Хмельницького", але з кожним наступним договором вводилися все нові обмеження української автономії. Достатньо проаналізувати Переяславські статті 1659 р. - Ю. Хмельницького, Московські Статті 1665 - І. Брюховецького, Глухівські статті 1669 р. - Д. Многогрішного (певний виняток, бо трохи краще, ніж попередні), Конотопа Статті 1672 р. - І. Самойловича т.д..

20. Конституція П. Орлика Конституція Пилипа Орлика - договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною і козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Ув'язнений 1710року. Затверджено шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятник українській політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу [1]. Сили не отримала, оскільки була написана в умовах вигнання.Положення конституції:У тексті документа його автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорізьким, Україна.Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік - в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.Вищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Згідно з цими положеннями гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, але тільки на час його перебування на посаді.