1. Резюме.

2. Програма реструктуризації.

3. План реструктуризації в розрізі головних напрямів або підроз­ділів.

Резюме - відображає основний зміст документа:

• причини, які спонукали підприємство запровадити реструкту­ризацію;

• основні цілі реструктуризації;

• головні напрями реструктуризації;

• кількісні та якісні результати, що очікуються після здійснення реструктуризації.

Програма реструктуризації - це перелік заходів у межах ос­новних напрямів, що дозволяють досягти поставленої мети - підви­щення прибутковості діяльності компанії і забезпечення зростання її ринкової вартості.

План реструктуризації за напрямами розробляється на осно­ві програми реструктуризації. Він містить перелік дій щодо кожно­го заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний ре­зультат.

Можливими способами реструктуризації підприємств мо­жуть бути такі:

• перепрофілювання підприємства (зміна асортиментно-продуктового напряму роботи відповідно до вимог ринку);

• виокремлення деяких структурних підрозділів для подальшої їх діяльності;

• виокремлення деяких структурних підрозділів як нових юридичних осіб;

• злиття двох і більше підприємств та утворення нової юридич­ної особи (характерне для випадків, коли одне із підприємств є не­рентабельним і вести самостійно господарську діяльність воно неспроможне).

Результати реструктуризації оцінюються такими показ­никами:

• прибутковість - досягнення відповідного рівня прибутковості є однією з цілей реструктуризації і водночас показником її успішності;

• наявність позитивних грошових потоків від основної діяльнос­ті - зростання грошових потоків дає можливість повертати борги та інвестувати кошти в оновлення і зростання виробництва, що свідчить про успішність реструктуризації;

• зростання продуктивності праці - із скороченням обсягів про­дажу на традиційних ринках підприємства мають знаходити нові ринки збуту або скорочувати чисельність свого персоналу; для оцінки успішності цих дій використовується динаміка зростання продуктивності праці;

• зростання продуктивності всіх видів ресурсів - оцінити успіш­ність дій у цьому напрямі можливо через показники рентабельності та їх динаміки;

• зростання обсягів експорту - орієнтація на зовнішні ринки ви­магає використання новітніх маркетингових технологій, підвищен­ня якості продукції та її конкурентоспроможності, успішність ре­структуризації в цьому напрямі можна оцінити за темпами зростан­ня експорту.

Контрольні питання:

1. Мета проведення реструктуризації

2. Реструктуризація на рівні підприємства

3. Реструктуризацію на макрорівні

4. Перелік задач реструктуризації

5. Етапи процесу реструктуризації

6. Вимоги до бізнес-плану реструктуризації

7. Резюме – це…

8. Програма реструктуризації – це…

9. Можливі способи реструктуризації.

10. Результати реструктуризації оцінюється слідуючими показниками…

5.1.3 Розроблення і обґрунтування виробничої програми підприємства

План

1. План виробництва і реалізації продукції

2. Особливості формування виробничої програми в ринкових умовах

3. Елементи формування виробничої програми підприємства

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб на­селення є метою діяльності підприємств (звичайно, за умови одер­жання певної величини прибутку). Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного або перспективного плану підприємства.

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА (план виробництва і реалізації продукції) - це система адресних завдань з вироб­ництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій но­менклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Щоб правильно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані необхідно представити таку важливу інформа­цію, як: характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів.

Основою обґрунтування плану виробництва і збуту продукції в умовах ринку стає маркетинг. Його значення полягає в тому, що підприємства повинні виробляти те, що потрібно споживачам, а не те, що вони хочуть або можуть виробляти. Для успішного ведення бізнесу служба маркетингу всебічно вивчає ринок това­рів для визначення оптимального асортименту та обсягу продук­ції. При цьому слід виявляти потреби потенційних споживачів у межах ринкового сегменту. З потенційними споживачами укладаються господарські договори, розробляється виробнича програма.

Крім того, функція маркетингу полягає не лише у виявленні ве­личини попиту, а й у його формуванні через виве­дення на ринок нових видів продукції з новими властивостями. Важливу роль при цьому відіграє реклама, системи «просування» товару на ринок та ін.

Формування виробничої програми в ринкових умовах має певні особливості, які полягають у тому, що:

• плани виробництва і реалізації продукції орієнтуються на рин­кові потреби конкретних споживачів, на своєчасне і якісне вико­нання договірних зобов'язань;

• в основі виробничої програми лежить договір на поставку пев­ної продукції, при цьому підприємство самостійно вибирає поста­чальників, споживачів, встановлює ціни та ін.;

• планування виробничої програми повинно бути гнучким, у поточних і оперативних планах мають коригуватися показники плану виробництва і реалізації продукції з урахуванням змін у по­ставках сировини, фінансових можливостях покупців;

• пріоритетними у виробничій програмі підприємства стають натуральні показники і показники якості продукції, саме вони відображають ступінь задоволення ринкових потреб з кількісного і якісного боків;

• виробнича програма підприємства повинна формуватись із урахуванням можливостей підприємства, його забезпечення різни­ми видами ресурсів та виробничими потужностями;

• плани виробництва і реалізації продукції мають бути багато варіантними і забезпечувати вибір оптимального плану, реалізація якого дасть можливість одержати високий прибуток.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

1)На основі вивчення, аналізу і перспектив розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, гуртовими посередниками, бір­жами) угоди на постачання певних видів продукції.

2)Державні контракти є засобом забезпечення потреб спожива­чів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України, та поновлення державного резерву. Держава при цьому гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважли­вішими видами ресурсів.

3)Державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важли­вих наукових досліджень. Держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами.

4)Портфель замовлень на продукцію інших споживачів форму­ється на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі гос­подарські зв'язки. Такі контракти періодично переглядаються та поновлюються.

5)Частина продукції підприємства може споживатися безпосе­редньо ним самим. Тому виробнича програма має враховувати цю кількість. Вона визначається на основі балансів матеріальних ре­сурсів, які відображають потребу у них та джерела її покриття.

Контрольні запитання:

1. Виробнича програма підприємства – це…;

2. Назвіть особливості формування виробничої програми в ринкових умовах;

3. Формування виробничої програми підприємства за ринковим попитом;

4. Формування виробничої програми підприємства за державним контрактом;

5. Формування виробничої програми підприємства за державним замовленням;

6. Формування виробничої програми підприємства за власними потребами підприємства;

7. Формування виробничої програми підприємства завдяки портфелю замовлень на продукцію інших підприємств-споживачів.