Лекція №3 тема: Засвоєння дітьми логічних операцій в різних вікових групах.

Розвиток логічного мислення в процесі оволодіння знаннями - один із найбільш активних факторів високої успішності та ефективності всього навчання. Оскільки сьогодні логіка, як окремий навчальний предмет, не входить до навчального плану, надзвичайно важливим є формування у дітей умінь логічно мислити.

Мислення відображає суттєві сторони предметів та явищ, установлює зв'язки та стосунки між ними. Для забезпечення ефективної пізнавальної діяльності учнів, необхідно, щоб їхнє мислення відповідаю логічним законам та правилам. Але було б неправильним розглядати мислення як процес механічного виконання та наслідування певним логічним законам. Мислення як мета пізнання світу є процес творчий, оскільки встановлення нових зв'язків (між предметами, явищами та їхніми ознаками, елементами тощо), утворення нових знань здійснюється без наявності зразка у кожному окремому випадку. Тобто розвиток логічного мислення дітей шляхом застосування законів та правил формальної логіки сприяє розвитку творчого і самостійного мислення.

У процесі набуття знань одним із керівних процесів є встановлення дітьми нових для них зв'язків та їх закріплення. Оволодіння ж об'єктивними зв'язками, як показує досвід, здійснюється через розумові операції - аналіз, синтез, абстракцію, порівняння тощо.

Розвиток логічного мислення характеризується тим, що процес виконання розумових операцій стає все більш усвідомленим. А одним із показників усвідомленості виконання розумової операції можна вважати уміння учня пояснити хід здійснення даної операції.

(коментар до схеми)

В таблиці подана варіативна послідовність засвоєння дітьми дошкільного віку логічних операцій, яка охоплює: аналіз, синтез, аналіз і синтез, порівняння, класифікацію, доведення, поняття зв’язку, причинно-наслідковий зв’язок, узагальнення, серіацію, абстрагування.

Схема відбиває послідовність засвоєння дітьми логічних операцій в різних вікових групах, яка спирається на тематичний, віковий принципи дидактики.

Аналіз і синтез

У психолого-педагогічній літературі питання розвитку та здійснення операцій аналізу і синтезу ви світлені достатньо глибоко. їх вивченню присвятили свої праці такі вчені, як Д.Н.Богоявленський, Л.О.Люблінська, Н.А.Менчинська, С.Л.Рубінштейн, М.Н.Шардаков та інші. Всі вони підкреслюють її головну особливість розчленування (розклад, дроблення) предмета (процесу, події) на складові частини (елементи, сторони, ознаки).

Синтез - це уявне поєднання складових частин предмета або явища в одне ціле, розгляд цього предмета як якоїсь єдності.

Аналіз і синтез у пізнавальній діяльності найтісніше взаємозв'язані. Це виявляється таким способом. Для того щоб став можливим аналіз предмета, останній повинен зафіксуватися у нашій свідомості як деяке ціле. Попередньою умовою аналізу є цілісне, синтетичне його сприймання. І, навпаки, синтез можливий тільки тоді, коли вже здійснено аналіз, коли виділені ті чи інші сторони чи елементи деякого цілого. По-друге, аналіз і синтез не тільки передбачають, але й супроводжують один одного. Таким чином, аналіз та синтез діалектично взаємопов'язані.

Проте досвід переконує, що незважаючи на єдність проходження аналізу і синтезу, в окремих випадках переважає аналіз або синтез. Переважання синтезу чи аналізу залежить від змісту навчального матеріалу, цільової установки, індивідуальних особливостей мислення дитини.

Аналіз і синтез - найважливіші логічні операції, котрі дають можливість для максимального здобуття нових даних про об'єкт, що вивчається. Особливо важливим є вміння аналізувати в тих випадках, коли від цього залежить вирішення поставленого завдання.

У процесі одержання вивідних знань аналіз і синтез також відіграють важливу роль, оскільки в результаті аналізу і синтезу дитина повинна одержати певні положення, які в подальшому необхідно обґрунтувати.

Для виділення з отриманих положень найбільш важливих, що допоможуть одержати вивідні значення, треба здійснити операцію абстрагування.

Сутність абстрагування полягає в уявному відхиленні від несуттєвих властивостей, зв 'язків, відношень і в одночасному виділенні, фіксуванні однієї чи декількох найбільш цікавих сторін. Процес абстрагування має складний, двоступінчастий характер.

На першому ступені абстрагування проводиться виділення суттєвого. Виділення найбільш важливих у тих явищах, які цікавлять дитину. Саме тут здійснюється оцінка різних сторін явища, різних факторів, тобто йде підготовка акту абстракції.

Другий ступінь процесу абстрагування полягає в реаліза­ції можливості абстрагування, встановленої раніше. Це і є акт абстракції або відокремлення.