Спинний мозок

Спинний мозок являє собою довгий, досить товстий шнур, майже циліндричної форми, який лежить в хребетному каналі від потиличної кістки до середини каналу крижової кістки.

Сіра речовина мозку являє собою нервові клітини з відростками, біла – складається тільки з відростків – дендритів і невритів. На поперечному розрізі спинного мозку добре видно, що біла речовина нервової тканини розміщена зовні, а сіра лежить в середині і на поперечному розрізі своєю формою нагадує літеру Н. В центрі сірої речовини спинного мозку проходить центральний спинномозковий канал.

На поперечному розрізі видно, що сіра речовина мозку вдається в білу

речовину чотирма відростками, які називаються рогами. Два з них направлені в сторону спини і два в сторону черева. Від спинних рогів ідуть спинні корінці спинномозкових нервів, від рогів, що йдуть в сторону черева – черевні корінці. Кожен спинний корінець зростається з черевним корінцем своєї сторони, і вони загальним стовбуром виходять між хребцями із хребетного каналу за його межі.

Спинні корінці складаються з чутливих волокон. По ним подразнення передається з зовнішніх частин тіла (від периферії) до центру – в клітини, в сіру речовину мозку. Черевні корінці являються руховими. По ним подразнення передається від центра (від мозку) до найближчих, далеких і зовнішніх частин тіла (периферії), до м’язів. Спинний мозок керує всіма м’язами скелету, за виключенням голови. Якщо його пошкодити або перерізати, то відразу настає параліч тієї частини тіла, яка розміщена до хвоста від місця пошкодження, і тварина падає. Але чутливість до болю залишається, так як по білій нервовій речовині мозку, а саме відросткам клітин, які є провідними шляхами, больове подразнення передається до головного мозку.

Спинний мозок керує головним чином рефлекторними рухами, які виконуються автоматично без участі свідомості.

Нервовий шлях, по якому подразнення доходить до мозку і навпаки, називається рефлекторною дугою, а відповідь на подразнення – рефлексом. Рефлекторна дуга складається в основному з трьох нервів – чутливого, вставного і рухового. Бувають рефлекторні дуги з двох нервів – чутливого і рухового.

Головний мозок

Головний мозок розміщений в кістковій коробці черепа і складається з трьох головних відділів: великого, малого (мозочку) і продовгуватого мозку.

В е л и к и й м о з о к лежить спереду інших відділів головного мозку і має приблизно кулеподібну зовнішню поверхню. Посередині випуклої поверхні мозку, спереду назад, проходить глибока щілина, які ділить великий мозок на дві половини – півкулі. В глибині щілини обидві півкулі сполучені між собою спайкою, яка називається мозолистим тілом.

В великому мозку мозолисте тіло є поверхневим шаром і утворює кору головного мозку, а біла речовина лежить під корою і складається з відростків клітин, а тому, як і в спинному мозку, є провідними шляхами для подразнень, що поступають в кору мозку, і для відповідей на подразнення, що йдуть з неї. Вся поверхня кори головного мозку має багато мозкових звивин, між якими містяться борозни. Всередині головного мозку знаходяться порожнисті щілинні проміжки – шлуночки.

Великий мозок – найважливіший відділ нервової системи. Кора півкуль великого мозку є центром вищої нервової діяльності. У тварин тут сприймаються і аналізуються всі подразнення з навколишнього середовища. Якщо в собаки зруйнувати в корі центр, що сприймає запах, і покласти біля неї їжу, то вона помре з голоду, так як не відчує запаху їжі і не знайде її. Звивини і борозни збільшують поверхню кори головного мозку.

М а л и й м о з о к (мозочок) лежить позаду великого мозку над продовгуватим мозком. Він поділяється на дві бокові частини – півкулі і серединну частину – черв’ячок. Як і великому мозку, в мозочку сіра мозкова речовина лежить зовні, а біла – всередині, де розгалужується по типу дерева. Мозочок сполучений з великим і продовгуватим мозком трьома парами ніжок, які є провідними шляхами в мозочок і з мозочка.

По фізіологічному значенні мозочок є органом, через який відбувається погодження різних рухів тіла. Мозочок називають органом координації дій і рівноваги.

Д о в г а с т и й м о з о к у тварин є самим заднім відділом головного мозку, що безпосередньо переходить в спинний мозок. По зовнішньому вигляду і по будові він подібний до спинного мозку – має циліндричну форму, але дещо стиснутий зверху вниз, біла мозкова речовина розміщена зовні, а сіра – всередині.

Спереду довгастий мозок прилягає до валика, що називається мозковим мостом, зверху – до мозочка, а ззаду переходить без помітних меж в спинний мозок. На спинній, або верхній, поверхні довгастого мозку знаходиться дно четвертого шлуночка, який спереду сполучається з третім шлуночком, а позаду – з центральним спинномозковим каналом.

Довгастий мозок має важливе фізіологічне значення. В ньому зосереджені центри життя – дихання, кровообіг та ін. Навіть при незначних пораненнях довгастого мозку в області розміщення життєвих центрів настає моментальна смерть, тому в м’ясній промисловості не дозволяється оглушувати тварин кінжалом в довгастий мозок через потиличну щілину, так як швидке настання смерті від паралічу дихання і кровообігу призводить до затримки крові в тілі, а відповідно, і повне обезкровлення.

Оболонки спинного і головного мозку

Спинний і головний мозок покриті трьома оболонками. Зовнішня оболонка називається твердою, середня – павутинною і внутрішня – м’якою.

Тверда оболонка складається з фіброзної тканини і дуже щільна. В черепній порожнині ця оболонка щільно зростається з внутрішньою поверхнею кісток черепа, а в хребетному каналі між оболонкою і стінками хребта залишається вільний простір, що заповнений пухкою сполучною тканиною. Під твердою оболонкою головного і спинного мозку є простір, що заповнений особливою рідиною (спинномозковою).

Павутинна оболонка – теж сполучнотканинна, але дуже ніжна. Покриваючи головний мозок, вона зростається тільки з мозковими звивинами, а над борознами мозку під нею утворюються вільні проміжки, які називаються підпавутинними. Точно такий же проміжок утворюється і на спинному мозку, так як павутинна оболонка пухко сполучається з спинним мозком. Обидва надпавутинних проміжки заповнені спинномозковою рідиною і сполучається як між собою, так і з шлуночками спинного мозку і центральним спинномозковим каналом, який також заповнений рідиною.

Спинномозкова рідина утворюється із плазми крові. Через неї видаляються з мозкової речовини залишкові шкідливі продукти обміну речовин. Спинномозкова рідина підтримує сталість внутрішньочерепного кров’яного тиску. Коли кров’яний тиск підвищується, рідина відтікає з мозку і, навпаки, якщо тиск знижується, рідина знову заповнює підпавутинні проміжки. Рідина, яка заповнює проміжки під оболонками мозку застерігає його від струсів при різних механічний впливах.

М’яка мозкова оболонка щільно прилягає до поверхні спинного і головного мозку. На спинному мозку вона має зубовидні зв’язки, що кріпляться до стінок хребетного каналу.

Таким чином, і тверда і м’яка оболонки спинного мозку ніби підвішують мозок до стінок хребта.