Система крово - і лімфообігу План теми

1. Загальні відомості про систему крово- і лімфообігу.

2. Будова серця, його топографія та функціональне значення.

3. Види кровоносних судин, їх будова. Кола кровообігу.

4. Склад крові, її значення та використання.

5. Будова і значення системи лімфообігу.

6. Будова та значення кровотворних органів.

7. Процес крово- і лімфообігу.

Рекомендована література

1. В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 161-162.

2. И.М. Фокин «Анатомия мясопромышленных животных» ст. 106-108, 108-112, 112-115, 115-118, 119, 119-120.

Загальні відомості про систему органів крово- і лімфообігу

Кровообіг – це рух крові по кровоносній системі організму тварини, яка складається із замкненої системи кровоносних судин (артерій, вен і капілярів); крові, що заповнює ці судини; серця, робота якого забезпечує течію крові по судинах, а також кровотворних органів (червоний кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли, вилочкова залоза), в яких утворюється кров.

Лімфообіг – це рух лімфи по лімфатичній системі, яка складається з лімфатичних капілярів, судин і протоків; лімфи, що заповнює лімфатичні судини, а також лімфатичних вузлів. На відміну від кровоносної системи, лімфатична система не утворює замкненого кола, вона починається сліпо лімфатичними капілярами в міжклітинних просторах і закінчується лімфатичними протоками, котрі впадають в кровоносну систему. Отже, лімфатична система доповнює собою систему кровообігу і виконує дренажну, захисну, кровотворну й живильну функції.

Система органів крово- і лімфообігу об’єднує різні частини, органи і тканини в єдине ціле, забезпечує тим самим функціональну єдність організму під контролем нервової і гуморальної систем.

Крово- і лімфообіг починається на ранніх стадіях розвитку зародка і функціонує протягом усього життя тварини.

Серце разом з кровоносними судинами утворює єдину серцево-судинну систему, яка відіграє важливу транспортну роль в організмі тварини, обміні речовин, гуморальній регуляції, терморегуляції, захисті організму, підтримує сталість внутрішнього середовища – гомеостаз. Основна функція цієї системи полягає в забезпеченні органів і тканин організму киснем і поживними речовинами, а також у видаленні з них вуглекислого газу та інших кінцевих продуктів обміну. Тому серцево-судинна система тісно зв’язана з роботою систем органів дихання, травлення і сечовиділення.

Центральним органом системи кровообігу є серце.

Будова серця, його топографія та функціональне значення

Серце являє собою порожнистий м’язовий орган, що має форму конуса або груші з дещо вдавленими краями. Розміщене воно в грудній порожнині між легенями, ближче до лівої сторони. У домашніх тварин границями серця являється третє і п’яте ребро з лівої сторони.

Серце знаходиться в особливому серозному мішку перікарді – серозній сумці, або сорочці. В сумці серце розміщене вільно і лише в основі зростається з його краями. Дном сумка кріпиться до грудної стінки ( на грудній кістці), і тому при різних положеннях тіла тварини серце постійно зберігає постійне положення. Між стінками серцевої сумки і серцем є невелика кількість серозної рідини, яка зволожує поверхню серця і полегшує його рухи. Широкий кінець серця називається основою, а вузький - вершиною.

Серце складається з 4-х камер: два передсердя і два шлуночки. Ліва і права половина серця повністю ізольовані. В лівій половині кров артеріальна, а в правій – венозна. Кожен шлуночок з’єднується із своїм передсердям атріовентрикулярним отвором, які закриті клапанами (справа – трьохстулковим, зліва – двохстулковим).

Стінка серця складається з оболонок: зовнішньої серозної – епікарду, середньої м’язової – міокарду і внутрішньої – ендокарду, що вистелена ендотелієм.

Сполучнотканинну основу серця становлять 4 фіброзних кільця: два з них відокремлюють м’язи передсердь від м’язів шлуночків, два інших утворюють стінку отвору аорти та легеневої артерії, які закриваються відповідними півмісяцевими клапанами. У ВРХ в фіброзних кільцях є серцеві кісточки. Ритмічність роботи серця зумовлена особливою нервово-м’язовою системою, яка проводить збудження. Це так звана провідна система серця, яка складається з синусного і атріовентрикулярного вузлів, пучка Гіса і волокон Пуркіньє.

Серце працює як насос, який з одної сторони засмоктує кров з вен, а з іншої – виштовхує її в артерії.

При роботі серця почергово скорочуються то передсердя, то шлуночки. Коли скорочуються передсердя, то кров, що знаходиться в них, своїм тиском відкриває клапани і проходить в шлуночки. Коли ж скорочуються шлуночки, то під тиском крові клапани між передсердями і шлуночками закриваються, а клапани при виході з шлуночків в кровоносні судини відкриваються. Знов кров вливається в той момент, коли розширяються передсердя і засмоктують її. З серця кров виходить через отвори в лівому і правому шлуночках і розходиться по кровоносних судинах всього тіла і в легені, а потім знову збирається в серці і в правому і лівому передсердях.

Шлях крові від серця по всьому тілу і знов до серця називається великим колом кровообігу. Шлях крові від серця в легені і знов до серця називається малим колом кровообігу.