Будова і топографія сечовидільних органів

С е ч о в о д и - парні трубчасті протоки, що відводять сечу з ниркової миски до сечового міхура. Стінка сечовода складається із слизової, м’язової і серозної оболонок. Слизова оболонка вистелена багатошаровим перехідним епітелієм. М’язова оболонка побудована з гладенької м’язової тканини, волокна якої розміщені поздовжньо й кільцеподібно. Серозна оболонка вкриває сечовід зовні і побудована з одношарового плоского епітелію. Сечоводи впадають у дорсальну стінку сечового міхура, слизова оболонка якого утворює ніби клапан, який перешкоджає виходу сечі з сечового міхура назад у сечовід.

С е ч о в и й м і х у р – мішок грушовидної форми, де тимчасово нагромаджується сеча перед її виведенням з організму. Стінка його також складається з трьох оболонок. Внутрішня оболонка – слизова – вистелена багатошаровим перехідним епітелієм і утворює численні складки, які розгладжуються при наповненні сечового міхура сечею. Пучки м’язових волокон м’язової оболонки розміщуються в різних напрямках і при скороченні сприяють виведенню сечі з міхура. Зовні міхур вкритий серозною оболонкою.

У міхурі розрізняють верхівку, тіло й шийку. У шийці міхура кругові м’язові пучки утворюють сфінктер, при розслабленні якого сеча виходить у сечовипускальний канал. Порожній сечовий міхур знаходиться у тазовій порожнині. Коли він наповнений сечею, то опускається в черевну порожнину.

Сечовипускальний канал починається від шийки сечового міхура. У самок він відкривається на нижній стінці сечостатевого переддвер’я, а у самців, після впадання в нього сім’япроводів і протоків придаткових статевих залоз, він називається сечостатевим каналом, і відкривається в статевому члені.

Утворення сечі, її склад і кількість

У т в о р е н н я с е ч і в н и р к а х. Це складний двохфазний процес, який регулюється нервово-гуморально.

Перша фаза сечоутворення – фільтраційна – відбувається в капсулах Шумлянського – Боумена нефронів нирок. При цьому з плазми крові крізь стінку кровоносних капілярів судинного клубочка під впливом високого тиску відфільтровуються вода й розчинені в ній солі та органічні речовини (амінокислоти, глюкоза, вітаміни тощо), крім білків. Внаслідок процесу фільтрації у порожнині ниркової капсули утворюється первинна сеча, яка за складом подібна до плазми крові.

З порожнини ниркової капсули первинна сеча переміщується в систему звивистих ниркових канальців, де здійснюється друга і фаза сечоутворення.

Друга фаза – реабсорбційна, або фаза зворотного всмоктування.

В реабсорбційну фазу первинна сеча, протікаючи по звивистих ниркових канальцях, віддає назад у кров воду і розчинені в ній мінеральні та органічні речовини, потрібні для організму. В сечі залишаються сечовина, сечова кислота, креатинін, сульфати на інші шкідливі речовини. Із 70 л первинної залишається лише 1 л кінцевої сечі. Крім того, внаслідок канальцевої секреції в сечу виділяються деякі речовини (ренін, простагландини тощо). В результаті вибіркової реабсорбції та канальцевої секреції у звивистих ниркових канальцях утворюється кінцева сеча, яка потім по відвідних канальцях надходить у ниркову миску, а з неї по сечовідвідних органах виводиться назовні.

Процеси сечоутворення і сечовиділення регулюються нервовою системою і гормонами залоз внутрішньої секреції. Антидіуретичний гормон гіпофіза сприяє всмоктуванню води у звивисті ниркові канальці. Гормон надниркової залози альдостерон, навпаки, сприяє зворотному всмоктуванню, адреналін – зменшує або збільшує утворення сечі залежно від того, які судини він звужує – приносні чи виносні. Гормон щитовидної залози тироксин збільшує утворення сечі.

Сеча в нирках утворюється безперервно, а сечовиділення відбувається періодично й рефлекторно. При наповненні міхура сечею подразнюються нервові закінчення його стінки. Виникає нервовий імпульс, який передається нервами в крижову частину спинного мозку, де міститься центр сечовиділення, а звідти – у центр сечовиділення головного мозку. З центра імпульси нервами надходять до м’язів сечового міхура. При цьому вони скорочуються, а сфінктер шийки мішура розслаблюється і сеча через сечовипускний канал виводиться назовні.

С к л а д і к і л ь к і с т ь с е ч і. Кількість сечі, яку тварини виділяють за добу, залежить від багатьох факторів: споживання рідини, складу раціону, температури навколишнього середовища, фізичного навантаження, пори року. Сеча тварин складається з води (близько 96%) і сухих речовин ( до 4 %). За добу здорова тварина кожного виду виділяє в середньому таку кількість сечі: кінь – 3-13 л, корова 5-14, свиня – 2-6, вівця і коза – 0,5-2, собака – 0,4-1,5, кріль – 0,05-0,2 л. Свіжовиділена з організму тварини сеча – чиста, прозора і без осаду рідина різного запаху.

У коней сеча мутна, бо в ній багато дрібних кристалів карбонату кальцію, і тягуча від домішок муцину.

Колір сечі жовтуватий з різними відтінками, що в нормі зумовлюється вмістом у ній пігментів: жовтого уробіліну й жовто-коричневого урохрому.