- •Вступ План теми:
- •Рекомендована література:
- •Поняття про клітину, тканини, органи План теми
- •Рекомендована література
- •Життєві властивості клітини:
- •Подразливість
- •Поняття про тканини, їх характеристика і класифікація
- •Лейкоцити
- •П ухка сполучна
- •Нервова тканина
- •Поняття про органи, їх види і будова. Система органів
- •Запитання для самоконтролю
- •Будова мікроскопа. Правила роботи з ним
- •Хід роботи:
- •Мікроскоп
- •Правила роботи з мікроскопом
- •Система органів руху. Скелет План теми
- •Рекомендована література
- •1. В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 25 - 45
- •Будова кістки
- •К істка
- •З’єднання кісток скелету.
- •Будова окремих кісток скелету
- •Будова осьового скелету
- •Будова периферичного скелета
- •Використання кісток
- •Будова скелета
- •“ Вивчення кісток скелету та їх з’єднання”
- •Послідовність роботи
- •Хід роботи
- •Прижиттєві і посмертні зміни в м’ясі
- •Сортова розрубка туш
- •Особливості м’язів птахів
- •Поверхневі м’язи тулуба
- •Послідовність роботи
- •Хід роботи
- •План теми
- •Рекомендована література
- •Будова шкіри
- •Шкірні залози
- •Утворення поту та його значення
- •Склад молока та молокоутворення.
- •Особливості шкіри у птахів
- •Система органів травлення План теми
- •Рекомендована література
- •Загальна характеристика і значення органів травлення
- •Будова ротової порожнини та її органів
- •Травлення у ротовій порожнині
- •Будова і топографія глотки Акт ковтання
- •Будова і значення стравоходу
- •Черевна порожнина та її поділ на відділи та ділянки
- •Будова, топографія і фізіологія травлення в багатокамерному шлунку
- •Будова і топографія тонкого кишечника
- •Будова, топографія і значення печінки
- •Будова, топографія і значення підшлункової залози
- •Травлення і всмоктування в тонкому кишечнику
- •Будова, топографія і значення товстого кишечника
- •Використання органів травлення в м’сопереробній промисловості
- •Система органів травлення у птахів
- •Система органів дихання План теми
- •Рекомендована література
- •Будова і значення носової порожнини
- •Будова, топографія і значення гортані і трахеї
- •Будова і топографія легень
- •Фізіологія дихання
- •Використання органів дихання в промисловості
- •Особливості будови і фізіології органів дихання птиці
- •Система органів сечовиділення
- •Рекомендована література
- •Види, будова і топографія нирок
- •Будова і топографія сечовидільних органів
- •Утворення сечі, її склад і кількість
- •Особливості сечовиділення у птахів
- •Використання органів сечовиділення у промисловості
- •В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 240-241, 332-335,246, 253.
- •Будова органів розмноження самців
- •Сечостатевий канал і придаткові статеві залози
- •Мошонка
- •Фізіологія статевої діяльності самців
- •Об’єм еякуляту і концентрація в ньому сперматозоонів
- •Будова органів розмноження самок
- •Яйцепроводи
- •Фізіологія статевої діяльності самок
- •Особливості будови та фізіології органів розмноження птахів
- •Система крово - і лімфообігу План теми
- •Рекомендована література
- •В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 161-162.
- •Загальні відомості про систему органів крово- і лімфообігу
- •Будова серця, його топографія та функціональне значення
- •Види кровоносних судин, їх будова. Кола кровообігу
- •Склад крові, її значення та використання
- •Формені елементи. До формених елементів крові відносяться безядерні червоні кров’яні тільця (еритроцити), білі кров’яні тільця (лейкоцити) і кров’яні пластинки (тромбоцити).
- •Будова і значення системи лімфообігу
- •Будова та значення кровотворних органів
- •Процес крово- і лімфообігу
- •“Вивчення будови і топографії внутрішніх органів”
- •Будова, топографія і значення залоз Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Надниркові залози
- •Статеві залози Сім’яники
- •Яєчники
- •Жовте тіло
- •Центральні відділи нервової системи
- •Спинний мозок
- •Головний мозок
- •Периферична нервова система
- •Вегетативна частина нервової системи
- •Симпатична частина нервової системи
- •Парасимпатична частина нервової системи
- •Рецепторні апарати аналізаторів ( органи чуття)
- •Орган зору (око)
- •Орган слуху і вестибулярний апарат
- •Список літератури
Будова і топографія сечовидільних органів
С е ч о в о д и - парні трубчасті протоки, що відводять сечу з ниркової миски до сечового міхура. Стінка сечовода складається із слизової, м’язової і серозної оболонок. Слизова оболонка вистелена багатошаровим перехідним епітелієм. М’язова оболонка побудована з гладенької м’язової тканини, волокна якої розміщені поздовжньо й кільцеподібно. Серозна оболонка вкриває сечовід зовні і побудована з одношарового плоского епітелію. Сечоводи впадають у дорсальну стінку сечового міхура, слизова оболонка якого утворює ніби клапан, який перешкоджає виходу сечі з сечового міхура назад у сечовід.
С е ч о в и й м і х у р – мішок грушовидної форми, де тимчасово нагромаджується сеча перед її виведенням з організму. Стінка його також складається з трьох оболонок. Внутрішня оболонка – слизова – вистелена багатошаровим перехідним епітелієм і утворює численні складки, які розгладжуються при наповненні сечового міхура сечею. Пучки м’язових волокон м’язової оболонки розміщуються в різних напрямках і при скороченні сприяють виведенню сечі з міхура. Зовні міхур вкритий серозною оболонкою.
У міхурі розрізняють верхівку, тіло й шийку. У шийці міхура кругові м’язові пучки утворюють сфінктер, при розслабленні якого сеча виходить у сечовипускальний канал. Порожній сечовий міхур знаходиться у тазовій порожнині. Коли він наповнений сечею, то опускається в черевну порожнину.
Сечовипускальний канал починається від шийки сечового міхура. У самок він відкривається на нижній стінці сечостатевого переддвер’я, а у самців, після впадання в нього сім’япроводів і протоків придаткових статевих залоз, він називається сечостатевим каналом, і відкривається в статевому члені.
Утворення сечі, її склад і кількість
У т в о р е н н я с е ч і в н и р к а х. Це складний двохфазний процес, який регулюється нервово-гуморально.
Перша фаза сечоутворення – фільтраційна – відбувається в капсулах Шумлянського – Боумена нефронів нирок. При цьому з плазми крові крізь стінку кровоносних капілярів судинного клубочка під впливом високого тиску відфільтровуються вода й розчинені в ній солі та органічні речовини (амінокислоти, глюкоза, вітаміни тощо), крім білків. Внаслідок процесу фільтрації у порожнині ниркової капсули утворюється первинна сеча, яка за складом подібна до плазми крові.
З порожнини ниркової капсули первинна сеча переміщується в систему звивистих ниркових канальців, де здійснюється друга і фаза сечоутворення.
Друга фаза – реабсорбційна, або фаза зворотного всмоктування.
В реабсорбційну фазу первинна сеча, протікаючи по звивистих ниркових канальцях, віддає назад у кров воду і розчинені в ній мінеральні та органічні речовини, потрібні для організму. В сечі залишаються сечовина, сечова кислота, креатинін, сульфати на інші шкідливі речовини. Із 70 л первинної залишається лише 1 л кінцевої сечі. Крім того, внаслідок канальцевої секреції в сечу виділяються деякі речовини (ренін, простагландини тощо). В результаті вибіркової реабсорбції та канальцевої секреції у звивистих ниркових канальцях утворюється кінцева сеча, яка потім по відвідних канальцях надходить у ниркову миску, а з неї по сечовідвідних органах виводиться назовні.
Процеси сечоутворення і сечовиділення регулюються нервовою системою і гормонами залоз внутрішньої секреції. Антидіуретичний гормон гіпофіза сприяє всмоктуванню води у звивисті ниркові канальці. Гормон надниркової залози альдостерон, навпаки, сприяє зворотному всмоктуванню, адреналін – зменшує або збільшує утворення сечі залежно від того, які судини він звужує – приносні чи виносні. Гормон щитовидної залози тироксин збільшує утворення сечі.
Сеча в нирках утворюється безперервно, а сечовиділення відбувається періодично й рефлекторно. При наповненні міхура сечею подразнюються нервові закінчення його стінки. Виникає нервовий імпульс, який передається нервами в крижову частину спинного мозку, де міститься центр сечовиділення, а звідти – у центр сечовиділення головного мозку. З центра імпульси нервами надходять до м’язів сечового міхура. При цьому вони скорочуються, а сфінктер шийки мішура розслаблюється і сеча через сечовипускний канал виводиться назовні.
С к л а д і к і л ь к і с т ь с е ч і. Кількість сечі, яку тварини виділяють за добу, залежить від багатьох факторів: споживання рідини, складу раціону, температури навколишнього середовища, фізичного навантаження, пори року. Сеча тварин складається з води (близько 96%) і сухих речовин ( до 4 %). За добу здорова тварина кожного виду виділяє в середньому таку кількість сечі: кінь – 3-13 л, корова 5-14, свиня – 2-6, вівця і коза – 0,5-2, собака – 0,4-1,5, кріль – 0,05-0,2 л. Свіжовиділена з організму тварини сеча – чиста, прозора і без осаду рідина різного запаху.
У коней сеча мутна, бо в ній багато дрібних кристалів карбонату кальцію, і тягуча від домішок муцину.
Колір сечі жовтуватий з різними відтінками, що в нормі зумовлюється вмістом у ній пігментів: жовтого уробіліну й жовто-коричневого урохрому.
