Система органів дихання План теми

1. Значення органів дихання.

2. Будова і значення носової порожнини.

3. Будова, топографія і значення гортані і трахеї.

4. Будова і топографія легень.

5. Фізіологія дихання.

6. Використання органів дихання в промисловості.

7. Особливості будови і фізіологія органів дихання у птахів.

Рекомендована література

1. В.І. Бойко, М.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогоспо-

дарських тварин” ст. 142-143, 143-144, 328-330.

2. И.М. Фокин «Анатомия мясопромышленных животных» ст. 92, 93.

Органи дихання забезпечують постійний газообмін між організмом тварини і навколишнім середовищем. В результаті такого обміну в організм надходить кисень, потрібний для процесів окислення та виділяється вуглекислий газ, що постійно утворюється в організмі.

До органів дихання належать: носова порожнина, гортань, трахея, легені.

Будова і значення носової порожнини

Носова порожнина – початковий відділ дихальних шляхів – розміщена у верхній частині лицьового черепу. Основу носової порожнини становлять кістки і хрящі, тому вона ніколи не спадається і забезпечує вільне проходження повітря. Хрящовою перегородкою носова порожнина поділена на праву і ліву половини. З навколишнім середовищем носова порожнина з’єднується вхідними отворами – ніздрями, а з порожниною глотки – вихідними отворами – хоанами.

На бокових стінках кожної половини носової порожнини лежать завиткоподібні закручені тонкі кісткові пластинки, які називаються носовими раковинами. Раковини розмежовують кожну половину носової порожнини на три, з’єднані між собою носові ходи: верхній, середній і нижній. Внутрішня поверхня носової порожнини вистелена слизовою оболонкою, вкритою певним видом епітелію.

Носову порожнину поділяють на три відділи: переддвер’я, нюхову й дихальну ділянки. Переддвер’я прилягає до ніздрів. Слизова оболонка його вистелена багатошаровим плоским епітелієм.

Дихальна ділянка займає більшу частину носової порожнини. Вона простягається від переддвер’я до хоан. Слизова оболонка її вистелена циліндричним миготливим епітелієм, у якому зустрічаються бокаловидні клітини, що виділяють слиз.

Нюхова ділянка займає задню частину носової порожнини. Її слизова оболонка жовтуватого кольору, вистелена нюховим епітелієм і містить спеціальні трубчасті залози й слизові нервові клітини, які називаються нюховими. Нюховий носовий хід закінчується сліпо. Між носовими раковинами і носовою перегородкою утворюється загальний носовий хід. У повітроносних пазухах слизова оболонка побудована так само, як і в дихальній частині носової порожнини. Під слизовою оболонкою є велика кількість кровоносних судин, які утворюють кавернозне сплетіння, що зігріває повітря.

Повітря потрапляє в носову порожнину і під впливом війчастого епітелію і завжди вологої поверхні слизової оболонки очищається від пилових часток та мікроорганізмів. Наявність великої кількості кровоносних судин у слизовій оболонці сприяє зігріванню повітря. Отже, повітря в носовій порожнині очищається, зігрівається, досліджується на запах. З носової порожнини повітря через хоани надходить у дихальний відділ глотки, а звідти – у гортань.