- •Вступ План теми:
- •Рекомендована література:
- •Поняття про клітину, тканини, органи План теми
- •Рекомендована література
- •Життєві властивості клітини:
- •Подразливість
- •Поняття про тканини, їх характеристика і класифікація
- •Лейкоцити
- •П ухка сполучна
- •Нервова тканина
- •Поняття про органи, їх види і будова. Система органів
- •Запитання для самоконтролю
- •Будова мікроскопа. Правила роботи з ним
- •Хід роботи:
- •Мікроскоп
- •Правила роботи з мікроскопом
- •Система органів руху. Скелет План теми
- •Рекомендована література
- •1. В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 25 - 45
- •Будова кістки
- •К істка
- •З’єднання кісток скелету.
- •Будова окремих кісток скелету
- •Будова осьового скелету
- •Будова периферичного скелета
- •Використання кісток
- •Будова скелета
- •“ Вивчення кісток скелету та їх з’єднання”
- •Послідовність роботи
- •Хід роботи
- •Прижиттєві і посмертні зміни в м’ясі
- •Сортова розрубка туш
- •Особливості м’язів птахів
- •Поверхневі м’язи тулуба
- •Послідовність роботи
- •Хід роботи
- •План теми
- •Рекомендована література
- •Будова шкіри
- •Шкірні залози
- •Утворення поту та його значення
- •Склад молока та молокоутворення.
- •Особливості шкіри у птахів
- •Система органів травлення План теми
- •Рекомендована література
- •Загальна характеристика і значення органів травлення
- •Будова ротової порожнини та її органів
- •Травлення у ротовій порожнині
- •Будова і топографія глотки Акт ковтання
- •Будова і значення стравоходу
- •Черевна порожнина та її поділ на відділи та ділянки
- •Будова, топографія і фізіологія травлення в багатокамерному шлунку
- •Будова і топографія тонкого кишечника
- •Будова, топографія і значення печінки
- •Будова, топографія і значення підшлункової залози
- •Травлення і всмоктування в тонкому кишечнику
- •Будова, топографія і значення товстого кишечника
- •Використання органів травлення в м’сопереробній промисловості
- •Система органів травлення у птахів
- •Система органів дихання План теми
- •Рекомендована література
- •Будова і значення носової порожнини
- •Будова, топографія і значення гортані і трахеї
- •Будова і топографія легень
- •Фізіологія дихання
- •Використання органів дихання в промисловості
- •Особливості будови і фізіології органів дихання птиці
- •Система органів сечовиділення
- •Рекомендована література
- •Види, будова і топографія нирок
- •Будова і топографія сечовидільних органів
- •Утворення сечі, її склад і кількість
- •Особливості сечовиділення у птахів
- •Використання органів сечовиділення у промисловості
- •В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 240-241, 332-335,246, 253.
- •Будова органів розмноження самців
- •Сечостатевий канал і придаткові статеві залози
- •Мошонка
- •Фізіологія статевої діяльності самців
- •Об’єм еякуляту і концентрація в ньому сперматозоонів
- •Будова органів розмноження самок
- •Яйцепроводи
- •Фізіологія статевої діяльності самок
- •Особливості будови та фізіології органів розмноження птахів
- •Система крово - і лімфообігу План теми
- •Рекомендована література
- •В.І. Бойко, м.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогосподарських тварин” ст. 161-162.
- •Загальні відомості про систему органів крово- і лімфообігу
- •Будова серця, його топографія та функціональне значення
- •Види кровоносних судин, їх будова. Кола кровообігу
- •Склад крові, її значення та використання
- •Формені елементи. До формених елементів крові відносяться безядерні червоні кров’яні тільця (еритроцити), білі кров’яні тільця (лейкоцити) і кров’яні пластинки (тромбоцити).
- •Будова і значення системи лімфообігу
- •Будова та значення кровотворних органів
- •Процес крово- і лімфообігу
- •“Вивчення будови і топографії внутрішніх органів”
- •Будова, топографія і значення залоз Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Надниркові залози
- •Статеві залози Сім’яники
- •Яєчники
- •Жовте тіло
- •Центральні відділи нервової системи
- •Спинний мозок
- •Головний мозок
- •Периферична нервова система
- •Вегетативна частина нервової системи
- •Симпатична частина нервової системи
- •Парасимпатична частина нервової системи
- •Рецепторні апарати аналізаторів ( органи чуття)
- •Орган зору (око)
- •Орган слуху і вестибулярний апарат
- •Список літератури
Утворення поту та його значення
Звичайні потові залози розміщуються на ділянках шкіри, де мало волосся або його зовсім немає, виділяють рідкий секрет – піт, який немає запаху. Він змащує епідерміс шкіри, впливає на терморегуляцію і водно-сольовий обмін. З потом виділяється хлорид натрію (0,3-0,5%), шкідливі для організму речовини – сечовина, сечова кислота, аміак, прийняті лікарські речовини.
Потові залози виділяють піт, збагачений білком, що розпадається на поверхні шкіри і надає поту специфічного запаху, або піт, що містить особливі ароматичні речовини, які приваблюють особин протилежної статі.
Виділення і випаровування поту сприяють охолодженню тіла і захищають тіло від перегрівання. Рецептори шкіри при підвищеній температурі збуджуються і передають збудження у нервовий центр потовиділення, що знаходиться в довгастому мозку, а з нього через секреторний нерв йде імпульс до потових залоз. Посилене потовиділення спостерігається не тільки при підвищенні температури навколишнього середовища, а й при напруженій роботі м’язів, емоційному збудженні. Залежить воно також від стану кровообігу в шкірі.
Залози шкіри носогубного дзеркала великої рогатої худоби, овець, кіз і хоботка свиней подібні до потових, але виділяють вони не піт, а прозору рідину, багату на білок. У здорової тварини шкіра носогубного дзеркала завжди зволожена секретом цих залоз ( сухе дзеркало – ознака захворювання тварини).
Склад молока та молокоутворення.
Молоко й молозиво утворюються епітеліальними клітинами залозистої тканини молочної залози із плазми крові. Через судини вим’я протікає значна кількість крові. Так, для утворення 1 літра молока потрібно, щоб через вим’я пройшло 400-500 л крові. Складові частини плазми крові не просто переходять у молоко, а зазнають у секреторних епітеліальних клітинах вим’я складних хімічних перетворень. Тому до складу молока входять речовини, яких немає у плазмі крові (казеїноген, молочний цукор, або лактоза, молочний жир). У жуйних тварин молочні залози використовують для утворення жиру оцтову кислоту. Цим більше оцтової кислоти всмоктується з рубця корови, тим вищий процент жиру в молоці.
До складу молока й молозива входять вода, білок, жир, вуглеводи й мінеральні речовини. У кожного виду тварин молоко й молозиво мають певний хімічний склад.
Хімічний склад молока різних тварин, у середньому, %
Вид тварини |
Сухі речовини |
Жир |
Білок |
Молочний цукор |
Мінеральні речовини |
Корова |
12,5 |
3,6 |
3,3 |
5,0 |
0,6 |
Коза |
12,8 |
4,1 |
3,7 |
4,2 |
0,8 |
Вівця |
17,6 |
6,7 |
5,8 |
4,1 |
4,0 |
Кобила |
9,8 |
1,3 |
2,2 |
5,9 |
0,4 |
Свиня |
16,4 |
5,3 |
4,9 |
5,3 |
0,9 |
Сука |
20,4 |
8,3 |
7,1 |
3,7 |
1,3 |
Кролиця |
26,4 |
12,2 |
10,4 |
1,8 |
2,0 |
Склад молозива і молока корови, у середньому, %
Речовини |
Молозиво |
Молоко |
Вода |
72 |
87 |
Сухі речовини |
28 |
13 |
Білок – всього, |
20 |
3,3 |
у тому числі: |
|
|
імуноглобуліни |
11 |
0,1 |
казеїн |
5 |
2,7 |
Лактоза |
2,5 |
5,0 |
Молочний жир |
3,4 |
3,6 |
Мінеральні речовини |
1,8 |
0,7 |
Крім того, в молоці й молозиві містяться ферменти, вітаміни, гормони, можуть бути токсини, радіонукліди, антитоксини, лікарські речовини. Оскільки у корів всі поживні речовини надходять з кишок, на склад і секрецію молока впливають умови годівлі, кількість і якість кормів.
У перші дні після родів з молочної залози виділяється молозиво – рідина жовто-білого кольору, солонувата на смак, містить багато білків альбумінів та глобулінів. Особливо важливе значення мають імуноглобуліни, з яких складаються імунні тіла. Ці тіла захищають організм новонароджених у перші дні їх життя від збудників різних захворювань. Тому не пізніш, як через 2 години після народження їм дають ссати молозиво.
До складу молозива входять також лізоцим – речовина, яка руйнує збудників захворювань, і солі магнію, що сприятливо впливають на перестальтику кишок.
Утворення молока в молочній залозі відбувається безперервно, особливо інтенсивно після родів (отелення).
Процеси утворення молока і його виділення регулюються нервовою системою і гормонами залоз внутрішньої секреції.
У рефлексі молоковіддачі розрізняють дві фази. Перша фаза – нервова. Під час доїння або ссання подразнюються рецептори вим’я й імпульси надходять у центри спинного мозку, а звідти – до сфінктерів дійок, отвори яких відкриваються, і виділяється цистернальна порція молока. Друга фаза – нервово-гуморальна. Імпульси від рецепторів вим’я передаються у центр головного мозку, в якому утворюється гормон окситоцин. Він надходить у задню частину гіпофіза, а звідти – у кров, з кров’ю він переноситься до вим’я, де сприяє скороченню міоепітеліальних клітин альвеол, внаслідок чого з них виводиться альвеолярна порція молока.
У здійсненні рефлексу молоковіддачі важлива роль належить корі великих півкуль головного мозку. У корів виробляється умовний рефлекс на місце та обстановку доїння. При різкій зміні умов доїння умовний рефлекс молоковіддачі гальмується і виділення молока припиняється.
