Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
anatomiya (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.48 Mб
Скачать

Утворення поту та його значення

Звичайні потові залози розміщуються на ділянках шкіри, де мало волосся або його зовсім немає, виділяють рідкий секрет – піт, який немає запаху. Він змащує епідерміс шкіри, впливає на терморегуляцію і водно-сольовий обмін. З потом виділяється хлорид натрію (0,3-0,5%), шкідливі для організму речовини – сечовина, сечова кислота, аміак, прийняті лікарські речовини.

Потові залози виділяють піт, збагачений білком, що розпадається на поверхні шкіри і надає поту специфічного запаху, або піт, що містить особливі ароматичні речовини, які приваблюють особин протилежної статі.

Виділення і випаровування поту сприяють охолодженню тіла і захищають тіло від перегрівання. Рецептори шкіри при підвищеній температурі збуджуються і передають збудження у нервовий центр потовиділення, що знаходиться в довгастому мозку, а з нього через секреторний нерв йде імпульс до потових залоз. Посилене потовиділення спостерігається не тільки при підвищенні температури навколишнього середовища, а й при напруженій роботі м’язів, емоційному збудженні. Залежить воно також від стану кровообігу в шкірі.

Залози шкіри носогубного дзеркала великої рогатої худоби, овець, кіз і хоботка свиней подібні до потових, але виділяють вони не піт, а прозору рідину, багату на білок. У здорової тварини шкіра носогубного дзеркала завжди зволожена секретом цих залоз ( сухе дзеркало – ознака захворювання тварини).

Склад молока та молокоутворення.

Молоко й молозиво утворюються епітеліальними клітинами залозистої тканини молочної залози із плазми крові. Через судини вим’я протікає значна кількість крові. Так, для утворення 1 літра молока потрібно, щоб через вим’я пройшло 400-500 л крові. Складові частини плазми крові не просто переходять у молоко, а зазнають у секреторних епітеліальних клітинах вим’я складних хімічних перетворень. Тому до складу молока входять речовини, яких немає у плазмі крові (казеїноген, молочний цукор, або лактоза, молочний жир). У жуйних тварин молочні залози використовують для утворення жиру оцтову кислоту. Цим більше оцтової кислоти всмоктується з рубця корови, тим вищий процент жиру в молоці.

До складу молока й молозива входять вода, білок, жир, вуглеводи й мінеральні речовини. У кожного виду тварин молоко й молозиво мають певний хімічний склад.

Хімічний склад молока різних тварин, у середньому, %

Вид тварини

Сухі речовини

Жир

Білок

Молочний цукор

Мінеральні речовини

Корова

12,5

3,6

3,3

5,0

0,6

Коза

12,8

4,1

3,7

4,2

0,8

Вівця

17,6

6,7

5,8

4,1

4,0

Кобила

9,8

1,3

2,2

5,9

0,4

Свиня

16,4

5,3

4,9

5,3

0,9

Сука

20,4

8,3

7,1

3,7

1,3

Кролиця

26,4

12,2

10,4

1,8

2,0

Склад молозива і молока корови, у середньому, %

Речовини

Молозиво

Молоко

Вода

72

87

Сухі речовини

28

13

Білок – всього,

20

3,3

у тому числі:

імуноглобуліни

11

0,1

казеїн

5

2,7

Лактоза

2,5

5,0

Молочний жир

3,4

3,6

Мінеральні речовини

1,8

0,7

Крім того, в молоці й молозиві містяться ферменти, вітаміни, гормони, можуть бути токсини, радіонукліди, антитоксини, лікарські речовини. Оскільки у корів всі поживні речовини надходять з кишок, на склад і секрецію молока впливають умови годівлі, кількість і якість кормів.

У перші дні після родів з молочної залози виділяється молозиво – рідина жовто-білого кольору, солонувата на смак, містить багато білків альбумінів та глобулінів. Особливо важливе значення мають імуноглобуліни, з яких складаються імунні тіла. Ці тіла захищають організм новонароджених у перші дні їх життя від збудників різних захворювань. Тому не пізніш, як через 2 години після народження їм дають ссати молозиво.

До складу молозива входять також лізоцим – речовина, яка руйнує збудників захворювань, і солі магнію, що сприятливо впливають на перестальтику кишок.

Утворення молока в молочній залозі відбувається безперервно, особливо інтенсивно після родів (отелення).

Процеси утворення молока і його виділення регулюються нервовою системою і гормонами залоз внутрішньої секреції.

У рефлексі молоковіддачі розрізняють дві фази. Перша фаза – нервова. Під час доїння або ссання подразнюються рецептори вим’я й імпульси надходять у центри спинного мозку, а звідти – до сфінктерів дійок, отвори яких відкриваються, і виділяється цистернальна порція молока. Друга фаза – нервово-гуморальна. Імпульси від рецепторів вим’я передаються у центр головного мозку, в якому утворюється гормон окситоцин. Він надходить у задню частину гіпофіза, а звідти – у кров, з кров’ю він переноситься до вим’я, де сприяє скороченню міоепітеліальних клітин альвеол, внаслідок чого з них виводиться альвеолярна порція молока.

У здійсненні рефлексу молоковіддачі важлива роль належить корі великих півкуль головного мозку. У корів виробляється умовний рефлекс на місце та обстановку доїння. При різкій зміні умов доїння умовний рефлекс молоковіддачі гальмується і виділення молока припиняється.