2. Характеристика видів господарських зобов’язань. Згідно ст.173 ч. 2 законодавець виділяє два основні види

господарських зобов'язань:

1. Майново-господарські зобов'язання - визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, з огляду на що зобов'язана сторона повинна зробити певну господарську дію, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ( соціально-комунальні зобов'язання суб'єкта господарювання - за рахунок своїх коштів створюють робочі місця -177 ГК; публічні зобов'язання суб'єктів господарювання - який відповідно до своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів, хто до нього звернувся на законних підстава не має права відмовити у виконанні послуг, продажу товару за наявності таких - ст. 178 ГК..

Серед майново-господарських зобов'язань у господарських відносинах виділяють такі зобов'язання: передача майна у власність, у господарське відання або оперативне управління; надання послуг; зобов'язання з перевезень; зі страхування;

зобов'язання зі спільної діяльності; охоронні зобов'язання.

2. Організаційно-господарськими - визнаються господарські зобов'язання, які виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання і суб'єктом організаційно-господарських повноважень, з огляду на що зобов'язана сторона повинна здійснити в інтересах іншої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

3. Соціально-комунальні зобов'язання - суб'єкти гос-ня зобов'язаці за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку

4. Публічні зобов’язання суб'єктів господарювання - відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої.

№ 11

1. Загальна характеристика установчих документів суб'єкта господарювання. - ст. 57 ГК - установчими документами є статут, положення, засновницький договір та рішення (найменування, мета, предмет г/д, склад і компетенція його органів, порядок прийняття рішень, порядок формування майна, розподіл збитків та прибутків, умови реорганізації та ліквідаці.

2. Принципи господарсько-правової відповідальності. - господарсько-правова відповідальність це передбачені

чинним законодавством чи договром несприятливі економічні та/або правові наслідки, які настають для суб'єктів гос-ня за порушення у сфері господарювання. Принципи - 1) потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; 2) передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження щодо цього в договорі; 3)сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; 4) у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. № 12

1. Підстави виникнення та припинення господарського зобов'язання. - Підставами виникнення

зобов'язань є певні юридичні факти, з настанням яких закон пов'язує виникнення тих чи інших прав та обов'язків. Згідно ст. 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати .

• безпосередньо із закону або іншого НПА, що регулює господарську діяльнсть;

• з акта управління господарською діяльністю;

• з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких які йому не суперечать;

• внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта, або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

• у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб?єктів, а також внаслідок подій , з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Підстави припинення господарського зобов'язання:

• повне і належне виконання боржником свого зобов'язання;

• припинення зобов’язання шляхом взаємного зарахування виконаних дій;

• припинення зобов'язань за угодою сторін — зобов'язання можна припинити, надаючи замість предмета виконання зобов'язання відступне (сплат грошей, передача майна). Розмір і порядок надання відступного встановлюють самі сторони;

• мирова угода - називається угода сторін про припинення судового спору між собою через взаємні поступки. Контроль за законністю мирової угоди покладається на господарські суди та суди загальної юрисдикції, які можуть її не затвердити, якщо вона суперечить законодавсту чи порушує законні права й інтереси осіб -ст. 179 ЦПК;

• через неможливість виконання зобов'язання;

• прощення боргу - це відмова кредитора від своїх вимог. Прощення боргу не буде юридично значущим, якщо вого обмежує правоздатність особи. Відмова від права на отримання компенсацій, на відшкодування за втрату працездатності ...не припиняє зобов'язання боржника на їх виконання.;

Основною підставою притінення зобов'язання є його виконання

Виконання зобов'язання - це вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати внаслідок договору чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги, відшкодувати збиток тощо, а кредитор повинен прийняти виконане.

Строки виконаня зобов'язання можуть бути встановлені законом (термін сплати комунальних послуг), договором або моментом витребування

Для належного виконання істотне значення має місце виконання зобов'язання, яке звичайно визначається у договорах., якщо немає можливості встановити місце, то застосовуються загальні правша встановлені законом - за місцем знаходження майна, за місцем знаходження кредитора - за грошовими зобов'язаннями, в інших випадках - за місцем знаходження боржника, а якщо юр.особп — за місцем її знаходж.

Спосіб виконання господарського зобов'язання:

• за загальним правилом зобов'язання не може виконуватися частинами, якщо інше не випливає із закону чи договору;

• може бути передбачений у договорі ( поставка продукції саме автомобільним) ;

• право вимоги до боржника кредитор може передати іншій особі. Передача такого права називається відступанням вимоги - являє собою двосторонню угоду, в якій бере участь кредитор, який відступає своє право вимоги, і особа яка стає кредитором і набуває це право внаслідок укладеної між ними угоди. Така зміна кредитора називається цесією; кредитор, який відступає своє право — цедентом, а особа, яка набуває право - цесіонарієм. На відстування вимоги згода боржника не потрібна, але він про це повинен бути сповіщенний.

Право вимоги, що належить кредиторові може за зобов'язанням, може перейти до іншої особи не лише на підставі угоди, а й на підставі закону, коли 3-я сторона виконала перед кредитором обов'язки його боржника. Виконання 3-ю особою обов'язків боржника називають субротацією.

Переведення боргу - це заміна боржника в зобов'язанні. Внаслідок переведення боргу боргу місце старого боржника займає нова особа, яка і стає боржниом. Переведення боргу допускається лише за згодою кредитора.

2. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. - це діяльність с/господарсько'і діяності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Принципи — 1) принцип суверенітету народу України у здійснені ЗЕД; 2) свобода ЗЕ підприємництва; 3) юридична рівність і недискримінація; 4) верховенство закону (регулювання ЗЕД тільки законами); 5) захист інтересів суб'єктів ЗЕД; 6) принцип еквівалетності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів

№ 13

1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. - І) фізичні особи - гр. України, ІГ, ОБГ, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України та постійно проживають на території України ; 2) юр. особи, які зареєстровані в Україні і мають постійне місцезнаходження на території України ( під-во, орган-ції, госп.тов...) в тому числі юр.особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноз.суб'єктів г/д.; 3) об'єднання фізичних осіб, юридичних, фізичнш та юридичних, які не є юр. особами згідно із законами України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати г/д; 4) структурні одиниці суб'єктів г/д колишніх республік СРСР, іноземних суб'єктів г/д, які не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України; 5) спільні підприємства за участю суб'єктів г/д України та іноземних суб'єктів г/д, які зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України; 6) інші суб'єкти г/д, передбачені законами України.

2. Характеристика видів банківських рахунків. Рахунки юр.особи, що є клієнтом банку, відкривається в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Банки мають право згідно закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» відкривати рахунки резидентам України (юр.особам, фіз.особам), нерезедентам України (юр.особам -інвестоам,

представництвам юр.осіб, та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні) та поточні рахунки, кореспондентський рахунок.

Вкладні (депозитні) - це рахунок, що відкривається банком клієнту на догорвірній основі для зберігання грощей, які передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до закону або договору ( на договірній основі).

Поточні рахунки - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення всіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України ( на договірній основі) - відкриваються в нац. і іноз.валюті.

Кореспондентський рахунок — це рахунок, що відкривається комерційному банку - юридичній особі для здійснення розрахунків, які виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентсьного договору.

Кореспондентський договір - це договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку.

Для відкриття рахунку необхідні такі документи:

• заява встановлего зразка;

• належним чином засвідчені копії: с-ва про держ.реєстрацію; установчі документи; документи про взяття особи на обдік у податкових органах і пенсійному фонді, органах соціального страхування, довідки про статистичні коди, наказ (протол зборіз учасників) про призначення директора і головного бухгалтера, картка зі зразками підписів і печатки та інш.

Договір банківського рахунку - консунсуальний, двостороннє зобов'язуючий, безстроковий, оплатний.