1.3 Міждисциплінарний характер геронтології

Необхідною стороною диференціації геронтології є постійне звертання до суміжних наук, що врешті-решт надає їй міждисциплінарного характеру. Комплексність стає відмінною рисою геронтології. М.Д. Александрова виді­лила чотири основних аспекти геронтологічних досліджень: біологічний, ме­дичний, психологічний і соціальний. Провідна роль, на її думку, належить біологічним і медичним наукам. Однак все більший інтерес до проблем ста­ріння "проявляють" соціологічні науки. При подібному характері міждисци­плінарної взаємодії предметом вивчення стають такі проблеми як: люди по­хилого віку і сучасне суспільство, місце літньої людини в суспільстві, вікові страти, соціальний статус, відносини між поколіннями та ряд інших, не

менш гострих проблем. Починають формуватися нові теоретичні концепції - теорія відчуження (С. Айзенштадт), стратифікаційна теорія (М. Райлі), теорія структурованої залежності (К. Філліпсон) і ряд інших, що відобра­жають складність взаємодії старіючої особистості із суспільством.

Звернення дослідників до соціальних аспектів старіння зіграло важливу роль у виході геронтології за межі медико-біологічних проблем. Разом з тим це сприяло формуванню нової самостійної дисципліни прикладного характе­ру - соціальної геронтології. Як відзначає М.Д. Александрова, ініціатива ви­ділення з геронтології соціального аспекту належить у нашій країні не соціо­логам, як це було за кордоном, а гігієністам і геріатрам. Серед гігієністів у ра­дянський період розвитку геронтології одним з перших почав вести роботу в названому напрямі З.М. Френкель. На відміну від прикладних досліджень, що історично сформувалися, у цій галузі інтерес починають викликати все більш широкі проблеми. Серед них можна назвати такі як дослідження якості життя літніх і старих людей, соціальні зміни у старості, соціальні стереотипи й атті- тюди, тендерні стереотипи, роль родини, соціально-психологічна допомога літній людині й ряд інших, не менш важливих проблем.

Інтеграція з іншими науками набуває все більш складного характеру. У закордонних, а також вітчизняних геронтологічних дослідженнях розвива­ється новий напрям - соціально-екологічний. Ця галузь досліджень вивчає психологічні аспекти взаємин старої людини з навколишнім середовищем. Просторове середовище (мікро- і макро-), соціальне оточення, інфраструк­тура оточення й інші аспекти життя старих людей все більше привертають увагу дослідників. Як відзначає О.В. Краснова, загальний теоретичний на­прям галузі екологічної психології старіння пов'язаний із проблемами ком­петентності та адаптації літньої людини, відповідності між навколишнім се­редовищем та індивідуальним поводженням.

Новим у сучасних методологічних пошуках є надіндивідуальний під­хід, який активно розвиває Т.В. Карсаєвська. Цивілізаційний аспект пробле­ми подовження тривалості життя розглядається дослідницею не тільки з по­зиції позитивної оцінки: "...Увага до можливих негативних наслідків насті­льки значних перетворень природних якостей людини викликана сьогодні тим, що людство стикається з новою ситуацією - загрозою екологічної й ан­тропологічної кризи...". Тому ця авторка звертає увагу на необхідність при виробленні стратегії виживання в сучасній неврівноваженій ситуації розвит­ку звернутися до вивчення культурно-цивілізаційного різноманіття світу. Подальші її дослідження показали шляхи використання цього різноманіття.