5.4 Особливості мотиваційно-потребнісної сфери

Ще однією актуальною й обговорюваною проблемою є проблема збе­реженості - зміни окремих диспозицій особистості. їх дослідження носять

спорадичний, безсистемний характер. Так, вивчаючи структуру потреб лю­дей похилого віку, К. Рощак виявив, що в самому комплексі потреб не від­бувається принципових змін у літніх людей, порівняно з людьми зрілого ві­ку. Специфіка змін полягає в динаміці їх структури: потреби літніх людей зміщені в певному напрямку. Такі потреби, як потреба у творчості, любові, які є досить значущими для людей зрілого віку, мають у структурі потреб лі­тніх людей незначну "питому вагу". На перше місце у структурі потреб старих людей виступають: потреба в уникненні страждань, потреба в авто­номії й незалежності, потреба у проектуванні на інших своїх психічних про­явів (потреби наведені в порядку їхньої значущості). Інша особливість потре- бнісної сфери літніх людей полягає в появі"подвійних" потреб. Так, потреба в уникненні страждань виступає як "подвійна", поєднуючи в собі потребу в уникненні страждань і занепокоєння, що також стає потребою. Причиною по­яви "подвійної" потреби є надмірне посилення потреби в униканні страждан­ня. її непомірне "розростання" призводить до виникнення своєрідного меха­нізму її реалізації у вигляді потреби в занепокоєнні. Загальна картина стану потреб літньої людини показує, що виникає певна дисгармонія у прояві по­треб: вони мовби розходяться по полюсах, "випинаючи" окремі потреби, по­рушується "динаміка рівноваги" потреб, що ускладнює загальний процес са­морегуляції. В цих умовах виникають "периферичні" механізми, призначені для реалізації окремих потреб. Так, прагнення до шаблонізації виступає засо­бом реалізації потреби у сталості; прояви упертості - засобом захисту власної незалежності. Таким чином, ієрархія потреб у старості змінюється так, що відбувається так би мовити "децентралізація" її окремих ланок.

К. Рощак виявив також тендерні розходження в характеристиці потре- бнісної сфери у літніх чоловіків і жінок. Виявилося, що у жінок значної сили набуває потреба в охороні й турботі про інших (насамперед родичів); жінки мають досить стабільний, твердий, з елементами консерватизму погляд на життя, у них більше виражена внутрішня інтегрованість. У чоловіків виділя­ється потреба в особистій і матеріальній автономії, незалежності; вони бі­льше, ніж жінки, схильні проектувати свій внутрішній світ на іншж людей; у них яскравіше проявляється тенденція до авторитаризму й егоцентризму.

Цікаву модель динаміки потреб виділів В.В. Болтенко на основі дослі­дження людей похилого віку, що перебувають у будинках-інтернатах Ця мо­дель асоційована з ієрархією потреб А.Маслоу. Відповідно до твердження В.В. Болтенко, після виходу людини на пенсію відбувається поступове "згор­тання" піраміди потреб, починаючи з "вершини". Цей процес має такі етапи:

1. Перший етап обумовлений тими обставинами, що з моменту виходу на пенсію і до моменту, коли старі опиняються у будинку-інтернаті, вони зберігають професійні установки. В новій ситуації в них посилюється і до­мінує потреба у самоствердженні, яке досягається завдяки участі у трудових процесах і суспільній діяльності. В цілому у старих на цьому етапі спілку­вання є повноцінним, тому що в його основі лежить емоційне ставлення до одного. Воно опосередковує трудову діяльність, яка є провідною. На першому етапі завищена оцінка соціального значення минулого і сього- ^ дення як захисний механізмпротиставляється усвідомленню зменшення . і можливостей у праці. У старих нові цінності не формуються, але набуті ма- ють спонукальну силу. Таке явище представляється як "самоактуалізація" | цінностей.

2. Другий етап спостерігається у старих людей, які не зайняті система- Г' тичною працею й не мають постійних обов'язків. Багато хто з них викону- ^ ють епізодичні нескладні доручення. їх активність полягає переважно в то- |, му або іншому способі проведення дозвілля та у спілкуванні. Коло інтересів М" звужується, у спілкуванні переважають розмови на побутові теми. В особис- р тості літньої людини важко розпізнати колишні професійні якості. Однакові Щ умови проживання, які ніби зрівнюють різних людей між собою та загро- 1; жують нівелюванням їхньої індивідуальності, актуалізують потребу у само­ствердженні. Посилюється потреба у самопізнанні, зверненому в основному V; в минуле. Звідси часте нерозуміння інших, неприйняття нового, конфлікти. Таким чином, діяльністю на другому етапі старіння є спілкування, а провід- ^ ною потребою - прагнення утвердити свою індивідуальність.

3. Своєрідність у проявах активності, що становить третій етап старін­ня, спостерігається в осіб з обмеженою рухливістю. їхня активність виража­ється, в основному, в самообслуговуванні. Відмова від корисної діяльності й окремих нескладних доручень пояснюється поганим самопочуттям або ост­рахом його погіршення. Для таких старих є характерними скарги на погане медичне обслуговування, незадовільне харчування. Вони намагаються від- караскатися від зайвих навантажень, не дивитися телевізор, не читати, не стомлювати себе зайвими розмовами. Спілкування їх обмежене сусідами по палаті, виражається в ситуативних контактах (у їдальні, при зустрічах на сходах) і реалізується у формальних еталонах. На цьому тлі особистісно значущими стають тільки особи, які допомагають таким людям в обслугову- ванні, і медичний персонал. Для старих людей цієї групи актуальною є по­треба в турботі з боку оточуючих, тому приймається лише той об'єкт спіл- _г кування, який може бути корисним, від якого можна очікувати допомоги. І' Фіксовані переживання, пов'язані з почуттям неблагополуччя, занепаду сил, | тривоги, викликаної зміною стану здоров'я, стають основним "наповненням" | свідомості. На цьому етапі здоров'я виступає як єдина цінність, що мотивує ^ діяльність зі збереження й підтримки фізичного стану. Активність по збере­женню себе як "індивідуума" детермінується фізичними можливостями при різкому збідненні особистості. Внутрішня позиція є егоцентричною, пасив­но-вибірковою, орієнтованою на корисність об'єкта для себе.

4. На четвертому етапі старіння люди похилого віку мають потребу в І піклуванні з боку персоналу. Для них є характерною відсутність будь-якої цілеспрямованої діяльності; відсутнє емоційне ставлення до надзвичайних по- I дій свого життя. Спілкування стає незначущим. Відчуженість, замкнутість.

пасивне споглядання реальності є характерним для цієї групи. Друга особли­вість полягає в позитивній оцінці свого сьогодення. Підставою для цього служить задоволення елементарних базових потреб у їжі, теплі, чистоті. Та­ким чином, на четвертому етапі сенсом життя стає збереження самого життя, що забезпечує вихід на перший план потреби в безпеці та самозбереженні.

5. На п'ятому етапі відбувається посилення потреб вітального рівня (їжа, спокій, сон). Це стосується дуже старих людей, які вимагають постій­ного догляду. Емоційність і спілкування у них практично відсутні, вони байдужі і незворушні. Спостерігається повне відсторонення від власного "Я", відсутність особистісного ставлення до минулого. Однак окремі фраг­менти, образи, в основному з раннього періоду життя, хворі розповідають жваво, з емоційним забарвленням, повідомляючи докладні деталі випадку. З більш пізніх періодів життя називаються окремі факти у формі відповіді на питання, що свідчить про збереженість пам'яті і на більш пізні події. Основ­ний зміст їхнього внутрішнього життя становить багаж пам'яті, яким би убо­гим він не був. На останній, п'ятій, стадії особистість зруйнована. Актив­ність є фрагментарною, недоцільною. Свідомість позбавлена ціннісно- смислової осі в результаті згасання емоцій; відбувається руйнування систе­ми відносин, відсутні характеристики шкал самооцінки.

У своєму дослідженні В.В. Болтенко показав, що описані типи активно­сті, розташовані у міру її згасання, можна розглядати як фази єдиного нарос­таючого процесу старіння. Поступове зникання предметності з мотиваційної сфери як психологічний механізм лежить в основі зміни етапів старіння.

В роботі К.А. Страшнікової і М.М. Тульчинського стверджується, що одним із проявів процесу реституціалЬації (відновлення в колишньому ста­тусі) у старості є формування мотиву діяльності з естетичною спрямованіс­тю. В іншому дослідженні вказується, що соціальна адаптація людей похи­лого віку здійснюється за рахунок включення таких захисних механізмів: прояву високого ступеня позитивності особистісної й соціальної ідентично­сті, приписування позитивних особистісних якостей при ігноруванні не­сприятливих даних про себе, замикання інтересів на проблемах вузького со­ціального простору.