4.1 Загальна характеристика емоційної сфери старіючої людини

Емоційні переживання людей похилого віку, як і сам пізній вік, є зага­дковими й самобутніми. Хронологічні ровесники цього віку можуть відно­ситися до різних психологічних "віків": одна літня людина переживає любов - вона повернулася в період юності; інша продовжує свою творчу професій­ну діяльність - вона "перебуває" у зрілих літах; третя присвятила своє життя турботам про власне здоров'я (її доля - розмови про лікарів та ліки) - це дій­сно старість.

Поведінка людини у процесі старіння в істотній мірі визначається її поточним психічним станом - саме він наповнює життя змістом.

Як істотні фактори, що впливають на стан емоційної сфери людей літ­нього й старечого віку, можна відзначити наступні:

1. втрату родичів і близьких друзів;

2. незадовільне матеріальне становище;

3. відхід з родини дітей або погані відносини з ними;

4. страх перед захворюваннями і неміччю;

5. почуття самотності, непотрібності, відчуженості від зовнішнього світу.

Найбільш характерні зміни психічної діяльності у процесі старіння по­в'язані саме з порушеннями в емоційній сфері. В загальній популяції людей похилого віку значну частку становлять особи з явними ознаками порушень в емоційній сфері. При цьому частка таких людей стає більшою у старших вікових групах. В емоційній поведінці літньої людини нерідко наявні некон- трольовані афективні реакції, сильні нервові порушення. Однак інтенсивні переживання в такому віці, втрата контролю за їхнім розвитком уже далеко не єбезпечними за своїми наслідками для загального стану здоров'я. І.І. Мечніков звернув увагу на те, що стан сильного гніву може викликати розрив кровоносних судин, цукрову хворобу, а в деяких випадках навіть розвиток катаракти. Сучасні дані закордонних досліджень свідчать про те, що люди, схильні легко впадати у стан сильного гніву, у три рази частіше стають жертвами серцевих нападів та інфарктів.

Спеціальні дослідження показують, що у процесі нормального, фізіо­логічного старіння істотно змінюється емоційна сфера людини. Так, вияви­лося, що у 50% обстежених (практично здорові люди, середній вік становить 72 роки) з'явилися раніше не властиві їм стани суму, пригніченості, похмурі Думки. У інших відзначалася більша виразність емоційних рис, характерних Для них і раніше: тривожність, дратівливість, гнівливість. Крім цього, з ві­ком повільніше зникають, набуваючи затяжного характеру, негативні реак­ції. Емоції вищого порядку (ставлення до мистецтва, літератури тощо) збе­реглися у більшості обстежених.

Зміни в емоційній сфері є наслідком поступового ослаблення контро­люючих і гальмівної функцій кори головного мозку. Певні неадекватні емо­ційні реакції можуть бути пов'язані з віковими змінами, що розвиваються в центральній нервовій системі, що стає провідним фактором старіння органі­зму. Емоційна забарвленість поведінки, як відзначає В.В. Фролькіс, пов'яза­на з діяльністю підкоркових центрів, стан яких регулюється імпульсами, що йдуть від кори головного мозку. При старінні змінюються корково- підкірковий взаємовплив, послабляється гальмівний вплив кори головного мозку на діяльність підкіркових утворень. Все це може призвести до трива­лого і стійкого порушення підкіркових центрів, що, у свою чергу, може про­явитися в нестійкості настрою, запальності, неадекватності поведінки.

З віком підвищуються емоційна нестійкість, невротична стомлюва­ність, непевність у собі, внутрішня напруженість. Найбільш різкі зміни в емоційній сфері відбуваються до 60-лішього віку. Відзначається, що люди, які прожили бурхливе, емоційно напружене життя, у старості стають більш спокійними, врівноваженими, такими, що знаходять радість у вузькому сі­мейному колі.