3.4 Психологічний смисл поняття "мудрість"

Ця загадкова якість є, мабуть, єдиною незаперечною перевагою старо­сті перед іншими віками.

Пізнавальна сфера дорослого описується в термінах «соціальний інте­лект», «мудрість» і «компетентність». «На відміну від інтелектуальної дія­льності дитини, у пізнавальній діяльності дорослого вирішальна роль нале­жить метакогнітивним (інтегративним) процесам (керування своїм пізнан­ням, рефлексивне ставлення до себе, специфіка структурної організації ін­дивідуального досвіду, ціннісне регулювання пізнавальних процесів, орієн­тація на невідомі, але можливі події, соціально-психологічний контекст то­го, що відбувається, уміння ставити питання, виявляти проблемні ситуації), "особистісному знанню". Мудрість дорослого означає здатність мати справу з парадоксами, діалектичність, уміння погоджувати безліч думок (жити у світі поліфонії), бути критичним (рефлексивним), діалогічним (мислити від­повідями і питаннями)», - пише О.В. Краснова.

Одним з перших проблему мудрості у психології висунув Е. Еріксон. Він називав стадію пізнього життя людини стадією інтегративності та мудро­сті, коли приходить розуміння того, що життя необхідно приймати в цілому, зі всіма його радостями та горем, злетами та падіннями. У протилежному ви­падку неминучий відчай та жаль з приводу "не так" прожитого життя.

Сдності поглядів на цей феномен немає досі, однак найбільший авто­ритет в галузі дослідження мудрості має школа П. Балтеса. Відповідно до

визначення, висунутого дією школою, мудрість - це експертна система знань (тобто отримана дослідним шляхом), орієнтована на практичну сторо­ну життя, яка дозволяє виносити зважене судження й давати корисні поради з життєво важливих питань.

Експертні знання, які асоціюються з мудрістю, розділяються на п'ять категорій:

2. фактуальні знання (які дозволяють дати приклади можливих ситуа­цій, варіанти вибору);

3. процедурні знання (визначальні стратегії збору інформації, прийнят­тя рішень, аналіз цілей і засобів);

4. контекстуальні знання (знання вікового, культурного й індивідуаль­ного контекстів для різних періодів і різних сфер життя);

5. знання, що враховують відносність цінностей (розходжень особис­тих і сторонніх цінностей, культурно-історичний релятивізм, вікову динамі­ку цінностей);

6. знання, що враховують невизначеність (відсутність ідеального рі­шення, оптимізації співвідношення "придбання - втрати" тощо).

Як метафору доречно згадати притчу про заповіт царя Давида, в якому подано опис мудрості як єдності справедливості, розумності, доброти, ду­шевного спокою і безстрашності. За заповітом царя Давида, справедливою є та людина, що є вільною від влади почуттів і робить завжди так, начебто світ існує незалежно від неї ("Світ існує, а Я не існую"); розумною є та лю­дина, що розуміє відносність своїх знань про світ і шукає істини не у світі, а в самій собі ("Існую Я, а світ не існує"); доброю є та людина, яка не прагне до панування, а діє згідно порядку, що існує у світі ("Світ існує, і Я існую, Я розчиняюся у світі"); щасливим є той, хто знає, що бажання людські не мо­жна наситити, хто розуміє, що вмішує увесь світ всередині себе - йому не може чого-небудь не вистачати ("Світ існує, і Я існую, увесь світ розчине­ний у мені"); безстрашним є той, хто пізнав ціну і радості, і суму, і не боїть­ся ні смерті, ні безсмертя.

П. Балтес і його колеги багато років присвятили вивченню такого скла­дного предмета як мудрість, щоб побудувати модель її розвитку і визначити її характеристики. Згідно з Балтесом, можна виділити п'ять основних влас­тивостей мудрості.

По-перше, мудрість пов'язана, головним чином, з вирішенням важли­вих і складних питань. Часто це питання, що стосуються сенсу життя.

По-друге, рівень знань, суджень і порад, відображений у мудрості, є винятково високим.

По-третє, знання, пов'язані з мудрістю, є надзвичайно широкими, гли­бокими і збалансованими, і можуть застосовуватися в особливих ситуаціях.

По-четверте, мудрість сполучає у собі розум і чесноти (характер) і вико­ристовується як заради особистого благополуччя, так і для користі людства.

У-п'ятих, хоча досягти мудрості нелегко, більшість людей розпізнають її без зусиль.

у більш пізніх публікаціях П. Балтес вказав, що тільки 5 % людей по­хилого віку були оцінені ним та його співробітникам як мудрі, причому ці 5 % були рівномірно розподілені між різними періодами пізньої зрілості і старості.

Іншими дослідниками був відзначений ще один аспект мудрості - біль­ша гнучкість у трансформації й акомодації життєвих цілей до нових умов і обставин. Люди похилого віку легше покоряються неминучому і більше, ніж у молодості, віддають перевагу задовільному життю та ілюзорному щастю.

У вітчизняній літературі дослідження мудрості мають описовий харак­тер. Відзначають, що мудрість припускає осмислення і прийняття прожито­го життя, прийняття старості як важливого етапу життєвого циклу. Відзна­чають, що мудрість передбачає не тільки збережений інтелект, але і твердий характер: мудрий старець, даючи пораду з життєво важливих питань, здатен взяти на себе відповідальність за цей вчинок. Це, ймовірно, можливо за ра­хунок того, що в деяких випадках у старості виникає здатність до узагаль­нення надзвичайно різнобічного, яке широко розгортається і відповідає все наростаючому досвіду.

Таким чином, мудрість частково є продуктом особистості та інтелекту людини, але тією ж мірою є незалежною від цих факторів. Виходячи з до­свіду роботи К. Юнга, можна констатувати, що розвиток мудрості в період старіння пов'язаний зі зростанням цілісності, психологічної масштабності особистості. Феномен мудрості не зводиться лише до інтегрування життєво­го досвіду особистості, яким би широким він не був. Включаючи експертні знання, мудрість містить дар передбачення. Вона визначає силу протистоян­ня, переборення обставин для досягнення поставлених цілей. Це є ще одним з критеріїв мудрості.

Питання для самоперевірки

1. Опишіть особливості інтелекту в похилому віці.

2. Розкрийте суть теорії текучого та кристалізованого інтелекту Дж. Хорна.

3. Поясніть, у чому полягає диференційована зміна інтелектуальних функцій у пізньому віці.

4. Назвіть механізми компенсації можливих інтелектуальних втрат у старості.

5. Розкажіть про модель адаптаційного механізму (П. Балтес).

6. Розкрийте фактори збереження інтелектуального рівня старими лю­дьми.

7. Охарактеризуйте сенсорно ~ перцептивні процеси у пізньому віці.

8. Опишіть особливості уваги людей похилого віку.

9. Назвіть особливості пам'яті старої людини.

10. Охарактеризуйте мудрість та її властивості.

Додаткова література:

1. Анцьіферова Л.И. Мудрость и ее проявлення в разньте периодьі жиз- ни человека і і Психологический журнал. - 2004 - Т.25. - №3.

2. Безденежная Т.И. Психология старения. Путь к долголетию. Рос­тов на Дону, 2004.

3. Стюарт-Гамильтон Я. Психология старения. - СПб., 2002.

4. Психология зрелости и старения - 1997 - № 4.

5. Краснова О.В., Лидерс А.Г. Социальная психология старости – М 2002.

6. Давьідовский И.В. Что значит стареть. - М., 1967.

7. Шахматов Н.Ф. Психическое старение.- М., 1996.

8. Смит З.Д. Стареть можно красиво. - М., 1995.

РОЗДІЛ 4

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ СТАРІЮЧОЇ ЛЮДИНИ