3.3 Зміни основних пізнавальних процесів у старості

Сприйняття. Співробітники школи Р. Балтеса докладно досліджували роль неминучих сенсорних втрат у старості. Вони виявили, що гострота зо­рового і слухового сприйняття пов'язана з ослабленням інтелектуальної дія­льності (що особливо характерно для текучого інтелекту). Цей зв'язок при­пускає наявність загального механізму, за допомогою якого зниження моз­кової активності впливає як на сенсорні здібності, так і на когнітивні проце­си. Існує, однак, і альтернативне пояснення, відповідно до якого утруднення сприйняття спричиняє перевантаження процесів уваги і, як наслідок, погір­шення виконання різних когнітивних завдань. Однак, незалежно від приро­ди механізму, слід враховувати, що у старості погіршення сприйняття неми­нуче впливає на загальну інтелектуальну активність.

М.Ф. Шахматов відзначав, що сприйняття у старості стає все менш чіт­ким, і літня людина змушена застосовувати уяву, щоб розшифрувати пере­кручене і неадекватне сприйняття у міру того, як людина звикає до невірно­го сприйняття.

Велике значення при розладах сприйняття у старості має фактор так званої сенсорної депривації (обмеження кількості й якості інформації, що надходить в організм ззовні). Нормальне функціонування нервової системи вимагає постійного отримання подразників. Тривала сенсорна деиривація, або тривале перебування в монотонному оточенні, може привести до серйо­зних психічних розладів.

Увага. Дослідження уваги у старості стає дуже складною проблемою через те, що в цій функції відображається вплив значного ослаблення конт­ролю за звичними, механічними діями, втрата «символів уваги», інакше ка­жучи — зовнішніх подразників, що вказують на необхідність враховувати навколишнє оточення. Типовими символами уваги служать багато, насампе­ред, органічних факторів. Е.Я. ІІІтернберг вважає основним моментом, який характеризує старіння, зниження психічної активності, що виражається у звуженні обсягу⁷ уваги, утрудненні зосередження і переключення уваги. Як на основний фізіологічний механізм зниження функції уваги він вказує на зниження сили і рухливості психічних процесів внутрішніх властивостей.

На думку Е.Д. Сміт, у процесі старіння поле уваги ще й «затуманюєть­ся», периферія практично зовсім слабшає, тому те, що перебуває у центрі ува­ги, в людей похилого віку усе менше пов'язується з іншими враженнями, ду­мками й відчуттями, стає самодостатнім і замкнутим. Наслідком погіршення врахування обстановки при керуванні своїми діями стає зростаюча з роками схильність плутати послідовність дій і перескакувати з однієї думки на іншу.

Зниження функції уваги проявляється у ше одному розповсюдженому явищі в старості - в неуважності. Депресія, емоційні стреси, хвилювання, зане­покоєння, характерні для людей похилого віку, призводять до того, що похмурі думки заповнюють увагу людини, і концентрація уваги стає неможливою.

Коли об'єкт у фокусі уваги цікавий сам по собі, захоплюючий, то яс­ність навколишнього оточення сильно погіршується, і літня людина стає ці­лком поглиненою даним об'єктом думки, що виключає в цьому випадку з уваги все інше ("професорська неуважність"). Навіть потужні зовнішні по­дразники часом не здатні привернути її увагу.

Пам'ять. Пам'ять є найбільш вивченим пізнавальним процесом у ста­рості. Як відзначав М.Ф. Шахматов, інтерес до пам'яті зумовлений тим, що особливе ставлення до минулого становить значну частину життя старої людини. У літературі широко обговорюється це явище. Спогади займають особливе місце у психічному житті літньої людини.

У цьому зв'язку стають актуальними дослідження автобіографічної пам'я­ті старих людей. Виявлено, що пік спогадів припадає на період від 10 до ЗО ро­ків. Це не дивно, адже цей період життя людини є найбільш насиченим значу­щими подіями. Однак найбільша частина спогадів пов'язана з останнім десяти­літтям життя, тоді як епізоди раннього періоду зазвичай є дуже убогими.

Ще одна складність, пов'язана з автобіографічною пам'яттю, - яскра­вість спогадів. Якщо у молодих людей і людей середнього віку вона

залежить від емоційної насиченості тієї чи іншої події, то у старих людей - від того, наскільки часто вони думали і розповідали про цю подію. Це пов'я­зано з погіршенням довгострокової пам'яті і забуванням подробиць, що компенсується повторами. Крім того, деякі дослідники пов'язують зменшен­ня яскравості спогадів у старих людей їх перенасиченням своїми спогадами.

У старості погіршення показників⁴ пам'яті може мати місце в будь- якому виді пам'яті. Інформація може бути пропущена в сенсорному регістрі, може виявитися непереробленою в робочій пам'яті, може не досягти "схо­вища", може розкластися у "сховищі", або можуть виникнути проблеми з ак­туалізацією слідів інформації.

Найбільш істотні вікові зміни були виявлені в довгостроковій пам'яті. У класичному дослідженні порівнювалися результати тестування старих і молодих людей у завданні запам'ятовування серії слів в умовах відтворення і впізнавання. Результати виявили вікові розходження у відтворенні, але не у впізнаванні. Автори припустили, що старі люди мають погіршення не в ути­лізації нової інформації, але в актуалізації слідів з довгострокової пам'яті. Крім того, існують дані про те, що довільне запам'ятовування є більш скла­дним для старих людей, порівняно з мимовільним.

Швидкість переробки інформації є іншим важливим джерелом вікових розходжень. Старі люди справляються із завданням набагато гірше, коли ін­формація пред'являється швидше або коли інтервал часу, даний для відтво­рення, є коротшим.

Існує відносно мало досліджень спогадів у старих людей, відтворення подій давньої давнини. Старі люди відтворюють історичні події так само добре або навіть і краще порівняно з молодими людьми.

Дуже цікавими є дані про те, як старі люди самі оцінюють свої здібнос­ті. Цей аспект пам'яті названий «метапам'ять» і містить у собі знання й оцін­ку людьми пам'яті. Старі люди відзначають багато проблем, пов'язаних з пам'яттю. Але в деяких дослідженнях виявлено, що люди похилого віку від­мічають менше помилок пам'яті порівняно з більш молодими. Ця проблема стосується й уявлень про себе. Старі люди можуть бути більш чутливими до помилок пам'яті, у зв'язку з тим, що в суспільстві існує уявлення про їх за­будькуватість.

Питання про характер і величину вікових змін пам'яті може бути про­яснене при дослідженні впливу тренування на процеси пам'яті. Сам факт по­ліпшення виконання в результаті тренування дозволяє припустити, що при­наймні частина дефіцитарності, яка спостерігається у старості, зумовлена оборотними факторами.

В цілому вікові зміни пам'яті у старості є природними. І здорові старі люди повинні очікувати, що вони можуть не згадати слово або ім'я, або що їм буде потрібно більше часу на запам'ятовування нової інформації. Але старі люди можуть успішно використовувати цілий набір практичних спо­собів поліпшення пам'яті (наприклад організацію запам'ятовування інфор­

мації» використання мнемотехнік, профілактику відволікання або стресів при заучуванні нового матеріалу й відведення більшого часу для заучування або відтворення матеріалу).

Загалом у таких видах пам'яті, як сенсорна, первинна (короткочасна) і третинна (на віддалені події), скільки-небудь істотних вікових розходжень у дорослих людей не виявлено. Такі розходження виявлено у вторинній (дов­гостроковій) пам'яті, але і вони залежать від ряду факторів, не пов'язаних з віком. Люди похилого віку, дійсно, можуть показати погані результати в те­стах пам'яті, якщо для виконання завдань потрібне застосування незвичних прийомів організації повторення матеріалу, що запам'ятовується. Більшість із них, однак, поліпшить свої результати після навчання цим прийомам. Крім того, пам'ять людей похилого віку є вибірковою: більш цікавий і зна­чущий матеріал вони запам'ятовують легше.

Дослідження змін у пізній старості (70—90 років) за типами пам'яті ви­явили наступні закономірності: особливо страждає механічне запам'ятову­вання; найкраще зберігається логічна пам'ять; образна пам'ять слабшає бі­льше, ніж смислова, але при цьому інформація зберігається краще, ніж при механічному запам'ятовуванні; основою міцності пам'яті у старечому віці є внутрішні смислові зв'язки; провідним видом пам'яті стає логічна пам'ять.