3.2 Механізми компенсації можливого зниження інтелектуальних функцій

Існують вітчизняні дані, згідно з якими у старості відбувається складна перебудова психічної організації, що характеризується, в першу чергу, зру­шеннями у всіх ланках саморегуляції. При цьому прояв компенсаторних ме­ханізмів, що забезпечують можливість нормального пізнавального функціо­нування на нових рівнях когнітивної адаптації, зумовлений не тільки якісною зміною інтелекту (вибірковим зниженням або підвищенням певних проявів інтелектуальної активності), але й зміною особливості його структурної орга­нізації (забезпеченням інтелектуальної збереженості за рахунок механізмів понятійного мислення, які компенсують наростання дезінтегрованості окре­мих пізнавальних функцій, посилення полезалежності, ригідності і сповіль­неності розгортання орієнтовної фази інтелектуальної діяльності).

Найбільш очевидно проявляють себе механізми компенсації вікових інтелектуальних змін при дослідженні тих функцій, в яких відбувається оче­видне погіршення з віком. Так, американськими психологами було перекон­ливо показано, що швидкість переробки інформації, швидкість добування інформації з довгострокової пам'яті, швидкість оперування образами,

швидкість всіх розумових і фізичних операцій однозначно знижується у ста­рості. При цьому ті інтелектуальні функції, які сильно залежать від швидко­сті виконання операцій, знижуються у старості. Однак у цієї тенденції вияв­лено багато індивідуальних варіацій, зумовлених досвідом. Так, в одному відомому експерименті вимірялася швидкість роботи літніх і молодих дру­карок. Значущих розходжень у швидкості їхньогроботи виявлено не було. При дослідженні причин цього примітного факту було виявлено, що літні друкарки, компенсуючи закономірне зниження часу реакції, навчилися за­здалегідь переглядати й утримувати в пам'яті текст, призначений ятя пере- друку. Коли дослідник обмежив кількість слів, що може заздалегідь прочи­тати друкарка, то швидкість роботи літніх друкарок значно знизилася. Наве­дений досвід показав, що люди похилого віку в умовах переробки інформа­ції здатні компенсувати зниження швидкості реакції за рахунок антиципації наступної інформації і в цілому підтримувати рівень працездатності, під­ключаючи досвід і вербальні навички, які практично не погіршуються у міру старіння. З'ясувалося, що висока ефективність роботи підтримується людь­ми похилого віку в таких видах діяльності, як музичне виконання і компози­ція, шахи, бізнес, і це забезпечується процесами компенсації.

Компенсація зниження швидкості реакції з боку зростаючого досвіду є тим механізмом, за допомогою якого люди похилого віку підтримують свої когнітивні функції в різних видах розумової діяльності, включаючи пам'ять і ухвалення рішення.

В дослідженнях П. Балтеса особлива увага приділялася механізмам компенсації тих структур інтелекту, які є найбільш вразливими під впливом вікового фактора - швидкості й точності інтелектуальних процесів, логічних операцій тощо. Ці дослідження допомогли структурно описати те поняття, яке узагальнено іменується "досвід", і розробити модель адаптаційного ме­ханізму.

Ця модель припускає, що у міру того, як люди похилого віку усвідом­люють втрати свого інтелекту, у них відбувається зміна їх розумової діяль­ності у трьох напрямах:

• по лінії селекції (відбору) - зниження обсягу функціонування з віком спонукає людей похилого віку відбирати тільки ті види активності, з якими вони справляються щонайкраще;

• по лінії оптимізації - вона припускає можливість підтримання рівня виконання діяльності в деяких сферах в результаті збільшення обсяіу практи­ки, більш ретельної підготовки діяльності і використання нових технологій;

• по лінії компенсації - вона стає необхідною, коли завдання, які вини­кають у ході виконання діяльності, значно перевищують той актуальний по­тенціал, яким володіє стара людина, і виникає необхідність переструктуру- вання ситуації в цілому.

Для пояснення своєї моделі П. Балтес наводить наступний приклад з піаністом А. Рубінштейном. Останній не приховував, що продовжувати

свою виконавську діяльність у віці вісімдесяти років йому допомагали на­ступні прийоми:

• під час концертів він виконував не весь свій репертуар, а лише декі­лька відносно невеликих п'єс (приклад селекції);

• він проводив більший час за тренуванням виконання, ніж в молодості (приклад оптимізації);

• він використовував особливу стратегію виконання: швидкі фрагмен­ти він випереджав повільними так, щоб програвання другого фрагмента зда­валася більш швидким (приклад компенсації),

У закордонних дослідженнях інтелектуальної діяльності людей похи­лого віку особлива увага приділяється ролі тренування інтелектуальних фу­нкцій для підтримання загального рівня когнітивної активності. Так, М. Уілліс досліджував просторове орієнтування й здатність до міркування у 4 000 людей літнього віку й з'ясував, що 40 % з них в результаті тренувань повернулися до рівня виконання тестів, який вони мали 14 років тому.

Дані, отримані П. Балтесом, показали, що на загальну картину динамі­ки пізнавальних функцій у старості великий відбиток накладає освіта, здо­ров'я, робота й когнітивне тренування. Рівень освіти людей похилого віку позитивно корелює з рівнем виконання ними різних інтелектуальних тестів. Причину цього дослідники шукали в тому, що люди з більш високим освіт­нім рівнем виявляють потребу у продовженні навчання (в самих різних фо­рмах) уже після виходу на пенсію. При цьому в ході навчання вони прагнуть краще зрозуміти природу старості, щоб ефективніше впоратися з новими соціальними вимогами, залишитися працездатними після виходу на пенсію, щоб в цілому краще пристосуватися до статусу пенсіонера.

Досвід роботи істотно впливає на когнітивну збереженість у старості, але, насамперед, в тому випадку, якщо професійна діяльність у зрілості була когнітивно орієнтованою. Цей факт, зокрема, вплинув на те, що в нинішньо­го покоління людей похилого віку інтелектуальні функції, досліджені в пізні роки, мали більш високі показники, ніж у попереднього покоління.

Здоров'я безпосередньо й прямо впливає на якість і здатність до інтеле­ктуальної діяльності у старості. Мова йде не про старечі психічні захворю­вання (такі як хвороба Альцгеймера, хвороба Піка тощо), а про типові сома­тичні захворювання, ймовірність яких у старості підвищується. Так, деякі медичні препарати, необхідні для лікування, послабляють функцію пам'яті і прийняття рішень. Глибоке дослідження цієї проблеми допомогло деяким авторам зробити висновок про те, що зниження інтелектуальних функцій у старості більше пов'язане з погіршенням здоров'я, ніж з віком як таким. Стан здоров'я американські дослідники багато в чому пов'язують зі здатністю людини до фізичної активності. Так, численні дослідження виявили взаємо­зв'язок між регулярними фізичними вправами людей похилого віку та їхніми когнітивними здібностями у віці від 55 до 91 року. Люди похилого віку, які Регулярно тренувалися фізично, краще виконували тести на міркування,

пам'ять, час реакції, ніж люди похилого віку, які тренувалися мало і нерегу­лярно. При цьому всі автори відзначають, що починати програму фізичних вправ треба з ретельного медичного обстеження й нарощувати обсяги по­ступово.

На функціональному рівні вікові зміни не стосуються виконання зна­йомої діяльності. Компетентність виконання багатьох видів складної інтеле­ктуальної активності, включеної в повсякденне життя літньої людини, вияв­ляє лише незначне зниження з віком. Віковий фактор стає все більш очевид­ним, коли літня людина стикається з новими або численними випробуван­нями, особливо у віці старше 75 років.

Нейропсихологи відзначають, що навіть при сприятливому протіканні старості вищі психічні функції характеризуються деякою дефіцитарністю. На цій підставі було виділено три типи старіння на основі найбільш дефіци- тарної ланки у вищих психічних функціях відповідно до теорії О.Р. Лурії про три блоки мозку:

1. нейродинамічний тип старіння пов'язаний з дефіцитарністю блоку регуляції тонусу і спостереження;

2. просторовий тип старіння вищих психічних функцій пов'язаний з дефіцитарністю блоку сприйняття, переробки і зберігання інформації, з не­достатністю аналізу і синтезу. Цей блок найбільш підлягає віковим змінам;

3. регуляторний тип старіння обумовлений дефіцитарністю блоку про­грамування, регуляції і контролю психічної діяльності.

Компенсаторний процес протікає, за припущенням нейропсихологів, у напрямі вікових перебудов у перерозподілі активності окремих блоків мозку, і, можливо, у перерозподілі аспектів активності правої і лівої півкуль мозку.