УДК [159.922.63:612.671(075.8) ББК 88.4

ЗМІСТ

У93

V Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (Лист мон України від 29.09.09 № 1/11-8124)

Рецензенти: Г.Г. Петренко, кандидат психологічних наук, професор, професор кафедри практичної психології Харківського національного педа­гогічного університету ім. Г.С. Сковороди;

О.В. Тімченко, доктор психологічних наук, професор, начальник нау­ково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Універси­тету цивільного захисту України.

Ушакова І.М.

Геронтопсихологія: Навчальний посібник. - X.: УЦЗУ, 2009. - 173 с.

У93

978-966-1664-28-8

Дане видання містить аналіз закономірностей онтогенезу психіки, психічних особливостей людини на пізніх вікових етапах розвитку та специфіки психологічної роботи з людьми, які переживають пізню дорослість. У навчальному посібнику роз­глянуто, спираючись на теоретичні концепції провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, загальні положення геронтопсихології, історію її розвитку та місце у струк­турі геронтології, основні проблеми когнітивного, емоційного та особистісного роз­витку у пізньому віці, проблеми здоров'я та танатології у старості, а також питання психологічної допомога людям похилого віку.

Навчальний посібник допоможе зорієнтуватись у широкому колі психологічної літератури, розширить інформаційне поле читача, допоможе глибше зрозуміти за­кономірності та динаміку психічного розвитку в онтогенезі, потенціальні можливо­сті людини в період від її виходу на пенсію і до глибокої старості.

Рекомендовано для студентів, викладачів і всіх, хто цікавиться проблемами ге­ронтопсихології.

І8В>< 978-966-1664-28-8

УДК [159.922.63:612.67](075.8) ББК 88.4

© Ушакова Ї М., 2009 © УЦЗУ. 2009

ПЕРЕДМОВА 5

Розділ 1 ГЕРОНТОПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА 7

Загальна характеристика геронтопсихології 7

Основні віхи розвитку геронтології як науки ...8

Міждисциплінарний характер геронтології 14

4. Виділення геронтопсихології в самостійну галузь досліджень 15

Питання для самоперевірки 16

Додаткова література 17

Розділ 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАРІННЯ ТА СТАРОСТІ 18 2Л Старіння та старість в геронтопсихологічному вимірі 18

Соціальні аспекти геронтопсихології 20

Соціальні проблеми старих людей у сучасній Україні 26

Теорії старіння та старості 28

Періодизації старості та вікові кризи старості 36

Соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність в пізньому віці... 40

Питання для самоперевірки 46

Додаткова література 47

Розділ З КОГНІТИВНИЙ РОЗВИТОК У ПОХИЛОМУ ВІЦІ 48

З Л Загальна характеристика інтелекту людини похилого віку... 48

Механізми компенсації можливого зниження інтелектуальних функцій 51

Зміни основних пізнавальних процесів у старості 54

Психологічний смисл поняття "мудрість" 57

Питання для самоперевірки 59

Додаткова література 60

Розділ 4 ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ СТ АРІЮЧОЇ ЛЮДИНИ .61

Загальна характеристика емоційної сфери старіючої людини 61

Типові емоційні стани старих людей 62

Вікова депресія у старості 68

Переживання, пов'язані з думками про смерть 72

Переживання горя, яке пов'язане зі смертю близьких 75

Питання для самоперевірки 77

Додаткова література 78

Розділ 5 ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ У СТАРОСТІ 79

Дослідження особистості в похилому віці 79

Спрямованість особистості 83

Типології особистості в похилому віці 85

Особливості мотиваційно-потребнісної сфери 91

Самосвідомість та самооцінка людей похилого віку 94

Властивості особистості 98

Питання для самоперевірки 102

Додаткова література - 102

Розділ 6 ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМИН СТАРОЇ ЛЮДИНИ 104

Особливості прихильностей людини похилого віку 104

Вихід на пенсію: зміна статусу 105

Сімейні та особисті відносини 107

Самотність людей похилого віку 109

Питання для самоперевірки 114

Додаткова література 115

Розділ 7 ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ'Я ТА ТАНАТОЛОГІЯ У СТАРОСТІ 116

Проблеми здоров'я та медично-соціальне обслуговування людей похилого віку 116

Думки про смерть та страх смерті 117

Умирання та його альтернативні шляхи 119

У пошуках гуманної смерті 120

Горе та пристосування до тяжкої втрати 121

Питання для самоперевірки 123

Додаткова література 123

Розділ 8 ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В ПІЗНЬОМУ ВІЦІ 124

Природні ресурси людини, що старіє 124

Вікове психологічне консультування людей похилого віку 127

Особливості процедури сімейного, профорієнтаційного консультування та консультування у кризових ситуаціях людей похилого віку 131

Психотерапія в пізньому віці - 136

Питання для самоперевірки... 139

Додаткова література 139

ДОДАТОК 140

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК 159

ПЕРЕДМОВА

Однією з характерних особливостей сучасного світу є постійне старіння населення. Є всі підстави стверджувати, що людство вступає в епоху глоба­льних демографічних змін. На сучасному етапі розвитку суспільства людство включає найбільшу кількість старих людей та людей похилого віку по відно­шенню до попередніх епох. У зв'язку з цим вчені відмічають, що суспільство "старіє". Люди похилого віку сьогодні складають значну частину населення багатьох країн (в тому числі й України), і тенденція до збільшення їх числа зберігається. Але це не означає, що суспільство стає спільнотою немічних, покинутих та недієздатних істот. Навпаки, на час настання пенсійного віку (55-60 років, який вважається початком старості) більшість людей досягають максимально можливих для них освітнього, професійно-кваліфікаційного, посадового та матеріального рівнів. Тому пенсіонер - активний, діяльний су­б'єкт, реальна особистість, носій та виразник певних інтересів, знань та умінь, які він хоче і може передати молодшим членам суспільства.

За прогнозами вчених, протягом нинішнього - XXI - століття трива­лість життя досягне 100-120 років. Цей сам по собі хороший факт може при- вести до значних наслідків як на глобальному, державному рівнях, так і на особистішому. Для вирішення такого роду питань і виникла геронтологія - наука про старіння та старість. Вона є міждисциплінарною сферою дослі­джень і включає в себе філософські, медичні, соціальні та психологічні ас­пекти вивчення похилого та старечого віку. Тому геронтопсихологія як га­лузь геронтології (а останнім часом і як самостійна наука) сьогодні активно розвивається. Разом з тим, у плані розкриття закономірностей психічного старіння завершальний період розвитку життя людини залишається слабко розробленою проблемою. Тому останнім часом посилилась увага до вивчен­ня механізмів функціонування психіки, когнітивної сфери, особистості та поведінки в пізньому віці; аналізу резервів забезпечення активного довго­ліття та включення людини до глибокої і щасливої старості в життєдіяль­ність, наповнену смислом. Обговорення цих питань і склало зміст даного посібника.

Вища освіта в Україні на сьогодні активно реформується. Різко зросла цінність якісної психологічної підготовки майбутніх фахівців. Вивчення найрізноманітніших психологічних курсів майбутніми практичними психо­логами є необхідною умовою їх професійного зростання. Ця задача розв'язу­ється у ході вивчення різних дисциплін, у тому числі і під час вивчення кур­су геронтопсихології.

Професійна діяльність практичного психолога вимагає від спеціаліста глибокої теоретичної підготовки, уміння застосовувати на практиці отрима­ні знання: адекватно сприймати та оцінювати зміни в поведінці, спілкуванні, діяльності клієнта, встановлювати закономірності вікового розвитку та

визначати норми психічного розвитку; визначати оптимальні методи психо­логічного дослідження, проводити грамотну обробку та інтерпретацію отри­маних даних і таке інше.

Геронтопсихологія відноситься до фундаментальних дисциплін: вона сприяє формуванню у студентів уявлень про генезис та динаміку психічних функцій в онтогенезі, дозволяє глибше розкрити сутність пізнавальних, емоційно-вольових та особистісних якостей індивіда.

Дана дисципліна тісно пов'язана з рядом як психологічних, так і зага­льних курсів, які вивчаються майбутніми психологами: віковою психологі­єю, диференціальною психологією, філософією та історією філософії, пси­хофізіологією, соціологією, демографією тощо.

Навчальний посібник написано відповідно до системи наукових знань про закономірності психічного розвитку в онтогенезі людини та уявлення про старіння та старість в різних культурних, соціальних та наукових кон­текстах.

Його метою є аналіз закономірностей онтогенезу психіки, психічних особливостей людини на пізніх вікових етапах розвитку та специфіки пси­хологічної роботи з людьми, які переживають пізню дорослість.

Це видання відповідає навчальній програмі підготовки фахівця за спе­ціальністю "Психологія" і призначено для студентів, викладачів та всіх, хто цікавиться означеною проблематикою. Включені до підручника теми охоп­люють весь діапазон курсу "Геронтопсихологія", тому особливо корисним він буде для студентів заочних відділень та факультетів. До кожного розділу є питання для самоперевірки та список додаткової літератури, вивчення якої розширить діапазон розкриття названих проблем.

РОЗДІЛ 1

ГЕРОНТОПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА

Загальна характеристика геронтопсихології

У світовій науці відмічається зростаючий інтерес до вивчення старості, хоча саме поняття старості виникло, як відзначає Ф. Аріес, тільки & 20-му столітті. (Середня тривалість життя в середині 18-го століття становила 35 років, у 19-му столітті - 44 роки, а в 20-му - 68-72 роки). Це викликано де­мографічною ситуацією, що складається в усьому світі в останні 100 років відбувається старіння населення, тобто збільшення частки людей похилого віку в популяції. Серед причин старіння людства:

скорочення народжуваності;

поліпшення охорони здоров'я - зменшення дитячої смертності та смертності в інші вікові періоди;

збільшення індивідуальної тривалості життя.

Феномен старіння населення породжує нові медичні, фінансові, юри­дичні, політичні та інші питання й проблеми. Значну частину виборців і споживачів товарів і послуг становлять літні люди, що вимагає переорієнта­ції соціальної системи. Головна ж проблема - організація пенсійного забез­печення й соціальної підтримки у старості. Навіть економічно розвинені держави припускають, шо справлятися із цією проблемою їм буде усе скла­дніше (С. Стюарт-Гамільтон називає її "демографічною бомбою вповільне­ної дії"). У деяких державах уже поставлене питання про перегляд пенсійно­го віку (у Великобританії, наприклад, після 2010 року пенсійний вік для жі­нок збільшиться до 65 років).

Старість як віковий період стала масовим явищем. Цілком реально прожити після виходу на пенсію ще 15-25 років, що становить чверть життя. Тому старіння розглядається і як особистісна, і як суспільна проблема. Пі­знання закономірностей старіння, розширення вікових рамок активної пра­цездатності й повноцінної життєдіяльності, розробка способів оптимізації старіння - найважливіші комплексні проблеми геронтології, геронтомеди- цини та геронтопсихології.

Геронтопсихологія - розділ вікової психології, присвячений пробле­мам старіння, старості та довголіття.

Основні проблеми, на розв'язання яких спрямована дана наука:

як протікає психологічне старіння;

який існує взаємозв'язок між біологічним і психологічним старінням;

як впливає суспільство (через стереотипи, ставлення тощо) на харак­тер старіння;

перспективи включеності літньої людини в різні сфери громадського життя;

співвідношення старіння і різних видів діяльності;

можливість благополуччя і самореалізації в старості тощо.

Проблема дослідження психологічних можливостей в старості є не тільки науково актуальною, але й життєво значущою, оскільки традиційно старість сприймають як вік суму, втрат, туги й страждань від болю, що по­тенційно таїться в тілі кожної старої людини. У той же час соціальна герон­тологія й геронтопсихологія, розглядаючи старість як вік розвитку, вказують на значні розходження у проявах індивідуальних ознак старіння, що не до­зволяють однозначно встановити вікову границю між зрілістю й старістю. Сам факт, що старіють всі "по-різному", вказує на те, що сум і горе - не єдина доля старості, а вгасання - не єдиний шлях зміни.

Цей вік відрізняє особливе призначення, специфічна роль у системі життєвого циклу людини: саме старість окреслює загальну перспективу роз­витку особистості, забезпечує зв'язок часів і поколінь. Тільки з позиції старо­сті можна глибоко зрозуміти й пояснити життя як ціле, його сутність і зміст, зобов'язання особистості перед попередніми й прийдешніми поколіннями.

Найважливіші завдання, що стоять перед старістю, не могли б бути ви­рішені, якби цей вік характеризувався тільки з позиції недостатності, непов­ноцінності в порівнянні зі зрілістю. В цьому сенсі на старість можна екстра­полювати закон метаморфоз Л.С. Виготського, і тоді старість слід характе­ризувати не стільки згасаючими здатностями, скільки якісно відмінною пси­хікою, позаяк розвиток людини являє собою ланцюг якісних змін.