1. Ринок враховує тільки ті витрати, які відшкодовують­ся. Але в умовах недостатньої специфікації прав власності існують такі витрати, які фірми не враховують, а тому і не відшкодовують, їх відшкодовує суспільство. Це — побічні зовнішні вигоди чи витра­ти, так звані екстерналії. Пояснимо це на такому прикладі. Кому на­лежить повітря? Хімкомбінат забруднює його, від цього страждають люди, які живуть поруч з комбінатом, хворіють, витрачають кошти на ліки і таке інше, ці витрати від діяльності комбінату несе не він сам. Протидіяти цьому може держава, спонукаючи комбінат будува­ти очисні споруди, тобто робити ці витрати витратами комбінату.

2. Досконала конкуренція не передбачає виробництва суспільних благ (оборона, охорона суспільного порядку, протипожежна безпека тощо).

3. Досконала конкуренція не концентрує ресурси для розвитку науки, наукомістких і капіталомістких підприємств.

4. Досконала конкуренція не враховує потреби спожи­вачів щодо різноманіття продукції.

Тема 9. Модель фірми в умовах недосконалої конкуренції

1. Визначення ціни та обсягу виробництва в умовах чистої монополії

2. Економічні наслідки чистої монополії. Монополія та науково-технічний прогрес

3. Антимонопольна політика

4. Моделі ціноутворення на олігопольному ринку

5. Особливості нецінової конкуренції в умовах олігополії

6. Визначення ціни та обсягу виробництва на ринку монополістичної конкуренції

7. Нецінова конкуренції. Реклама

-1-

Чиста монополія – це ринкова структура, яка характеризується наявністю одного продавця унікального товару та великої кількості покупців даного товару.

При побудові моделі монополії вважається, що фірма стискається з нееластичним попитом на свій продукт і купляє необхідні виробничі ресурси на ринках досконалої конкуренції. За таких умов, максимізуючий прибуток чистий монополіст, встановлюючи рівність між граничними витратами і граничним доходом, продає менший обсяг продукції (Q*менше Qс)і назначає більш високу ціну (Р*більше Рс) порівняно з фірмою-досконалим конкурентом.

P_x

D

MC

P* Н

AC

Рс К

D

MR AR

0 Q* Qс Q_x

Обсяг виробництва Q*є таким, за якого крива AС перетинає криву MR в точці К. Р* – ціна, що відповідає цьому обсягу виробництва продукції, а прямокутник Р*НКРс відповідає величині максимального прибутку фірми-монополіста.

Отже, монополія пропонує на ринок продукції менше, а продає за ціною вищою, ніж конкурентна фірма. Такою є плата суспільства за існування чистої монополії.

Оскільки монополія через ціни може відшкодовувати всі ви­трати, вона в певній мірі втрачає інтерес до зниження витрат. Але це не означає, що монополія байдужа до досягнень НТП. До того ж існує потенційна конкуренція і монополіст повинен бути готовий при­йняти виклик можливого конкурента.

Оскільки за умов недосконалої конкуренції крива попиту на продукцію фірми має від’ємний нахил, то продаж додаткової одиниці товару викликає зниження ціни на наступні одиниці товару. Тому, крива граничного доходу неконкурентної фірми (MR) вже не співпадає з кривою її середнього доходу (AR) (або кривою попиту на продукцію D), що характерно для конкурентної фірми, а відхиляється від неї і стає більш нееластичною. Неконкурентна фірма не має можливості одночасно контролювати ціну товару і обсяг продаж. Вона встановлює або ціну, або обсяг продаж, оскільки зобов’язана враховувати реакцію споживачів, яка формують криву попиту на продукцію фірми D.

Фірма-чистий монополіст максимізує прибуток, здійснюючи випуск продукції, за якого MR = MC.

Розрізняють три види чистої монополії:

закриту (захищена від конкуренції з допомогою юридич­них заборон та обмежень, частіше всього це державна монополія);

відкриту (коли одна фірма в силу збігу обставин стала єди­ним виробником і постачальником товару);

природну (основами існування природних монополій є во­лодіння рідкісними і важливими ресурсами; високі бар'єри входу на ринок природної монополії та виходу з нього; державне обмеження притоку нових фірм). Типовим прикладом монополії являються муніципальні ко­мунальні служби — енергетичні та газові компанії, кабельне телеба­чення, підприємства водопостачання тощо.

-2-

Одним з способів впливу монополії на ринок є цінова дис­кримінація, яка полягає в тому, що однакові товари фірма продає різним покупцям за різними цінами в залежності від їх платоспроможності.

Для впровадження цінової дискримінації необхідне виконан­ня таких умов:

1. Продавець повинен володіти достатньо високим ступенем монопольної влади, яка забезпечує йому контроль над виробни­цтвом і цінами.

2. Існує формальна ознака, за якою можна розрізняти катего­рії споживачів відповідно до їх готовності платити (рівень доходу, вікові категорії, географічне розміщення, часовий період тощо).

3. Покупці не можуть перепродувати куплену продукцію.

У залежності від умов, що забезпечують можливість встанов­лення різних цін на одне й теж саме благо, виділяють різні види ці­нової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня або абсолют­на цінова дискримінація існує тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо. Встановлення цієї ціни дозволяє здійснити максимально можливу сегментацію ринку. Наслідком є те, що весь споживацький надлишок перетворюється на монопольний прибуток, споживачі не одержують вигоди.

Цінова дискримінація другого ступеня полягає у вста­новленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу: чим більша кількість товару купується, тим нижчою є ціна. Така цінова дискри­мінація сприяє розширенню виробництва, підвищенню добробуту споживачів. Вона використовується у вигляді скидок та надбавок на ціни товарів та послуг.

Цінова дискримінація третього ступеня (на сегментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли кожна виді­лити окремі групи споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані елементи ринку. На сегментованих ринках пе­рерозподіл продукції між покупцями відбувається шляхом знижен­ня цін для одних і підвищення для інших, встановлюється своя ціна реалізації. Вища ціна на тому сегменті ринку, де попит менш елас­тичний. Використовується третій ступінь дискримінації при розпо­ділення ринку географічно або за допомогою тарифних бар'єрів.

Наслідки цінової дискримінації подвійні:

• дозволяють розширити кордони обсягу продаж за межами, які контролює монополіст;

• вирівнюють різницю в реальних доходах окремих груп спо­живачів;

• сприяють нераціональному міжгалузевому та регіональному перерозподілу ресурсів;

• перешкоджають конкуренції та збільшують монопольну владу.

Цінова дискримінація виступає як монополістична практика встановлення різних цін на однаковий товар. Різні форми цінової дискримінації використовуються для збільшення прибутку. Треба відзначити, що монополіст прагне отримати максимум економіч­ного прибутку з усього випуску продукції. Ціни на монополізованих ринках завжди вищі, ніж на конкурентних. Фірма має ринкову (монопольну) владу.

Монопольна влада — здатність впливати на ринкову ціну, реа­лізується на основі цінової стратегії монополії.

-4-

Термін «олігополія» був запроваджений в науковий обіг англійським економістом Е. Чемберліном. Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. До олігополістичних галузей у більшості країн світу належать автомобільна, сталели­варна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.

Найважливіша риса олігополії — це стратегічна поведінка фірми, яка визначає максимізацію сукупного прибутку галузі та максимізацію власного прибутку фірми. Фірма-олігополіст мусить розробляти стратегію своїх дій на ринку з ура­хуванням потенційних зустрічних дій своїх конкурентів. Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів називається олігополістичним взаємозв'язком. Він передбачає ретельний облік дій кон­куруючих фірм на олігополістичному ринку при визначенні ціни та обсягу випуску продукції. Основними формами взаємозв'язку є узгодження політики фірм та їх суперництво.

Найважливішим елементом стратегії олігопольної фірми є системи ціноутворення. Розглянемо ці системи.