Тема 7. Витрати виробництва

1. Прибуток: нормальний, економічний та бухгалтерський

2. Витрати виробництва у короткому періоді

3. Витрати виробництва у тривалому періоді

4. Позитивний і негативний ефект від масштабу

-1-

В економічній науці існують два основні підходи до визначення прибутку та витрат виробництва: бухгалтерський та економічний.

Бухгалтерській підхід враховує лише витрати, що відображені у бухгалтерському балансі фірми, та оцінює ефективність діяльності фірми у минулому.

Бухгалтерські витрати – це ретроспективні витрати, що включають виплату зарплати, орендної плати, відсотків, комунальних послуг, витрати на сировину, комплектуючі, амортизаційні відрахування.

Економічний підхід – орієнтований у майбутнє. Фірму у цьому підході більше цікавлять витрати, пов’язані з можливостями найкращого використання ресурсів фірми, тобто альтернативні витрати.

Економічні витрати це сума усіх виплат, які фірма зобов’язана здійснити постачальникам необхідних виробничих ресурсів для того, щоби відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. По суті економічні витрати є альтернативними витратами.

Економічні витрати поділяються на явні та неявні.

Явні витрати – це сума усіх виплат постачальниками ресурсів, що не є власниками даної фірми, внаслідок чого фірма повинна купувати ці ресурси на ринку. За величиною вони співпадають з бухгалтерськими витратами.

Неявні витрати – це сума усіх виплат постачальникам ресурсів, які є власниками даної фірми, з тим, щоби відволікти їх від самостійного використання власних ресурсів поза фірмою.

Відповідно даним підходами виділяють бухгалтерський, нормальний та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток – це загальний доход фірми за мінусом її бухгалтерських витрат.

Нормальний прибуток – це мінімальний прибуток, який повинна отримати фірма для того, щоби продовжувати свою діяльність у даному напрямку.

Економічний прибуток - це загальний доход фірми за мінусом її економічних витрат – явних та неявних.

Економічний прибуток менш бухгалтерського на величину нормального прибутку, отже, бухгалтерський прибуток є сумою нормального та економічного прибутку фірми.

-2-

У короткому періоді деякі фактори виробництва залишаються незмінними, а деякі можуть змінюватися, тому і витрати виробництва фірми можуть бути поділені на постійні та змінні.

Постійні витрати (FC) – це грошові витрати, які фірма здійснює незалежно від обсягу випуску продукції. Вони включають витрати на утримання приміщень, орендну плату, зарплату керівників підприємства та ін.

Змінні витрати (VC) – це грошові витрати, величина яких залежить від обсягу випуску продукції. Вони пов’язані з купівлею сировини, матеріалів, комплектуючих, електроенергії, з виплатою заробітної плати робітників.

Загальні витрати (ТС) – це сукупні грошові витрати, пов’язані з виробництвом того чи іншого обсягу продукції. Є сумою постійних та змінних витрат.

ТС = FC + VC

С TC

VC

К FC

0 Q_x

Граничні витрати (МС) – це зміна загальних витрат, пов’язана з виробництвом додаткової одиниці продукції.

МС = dTC/dQ_x  МС = dVC / dQ_x

Середні витрати (АС) – це загальні грошові витрати на одиницю виробленої продукції.

АС = ТС / Q_x

Середні витрати виробництва також поділяються на постійні та змінні.

Середні постійні витрати (AFC) – це постійні витрати виробництва фірми на одиницю виробленої продукції.

AFC = FC / Q_x

Внаслідок того, що постійні витрати на залежать від обсягу виробництва, середні постійні витрати знижуються внаслідок збільшення кількості виробленої продукції.

Середні змінні витрати (AVC) – це змінні витрати виробництва фірми на одиницю виробленої продукції.

AVC = VC / Q_x

Отже, ТС = FC + VC  AC = AFC + AVC.

Взаємозв’язок короткострокових АС, AFC, AVC и МС можна представити на графіку.

С МС

AC_min АС

AVC

AVC_min

AFC

0 Q_x

-3-

У тривалому періоді фірма може змінити кількість усіх факторів виробництва, тому усі витрати фірми стають змінними. Також галузь може змінити кількість фірм. Оскільки фірма може змінити усі свої параметри, то вона прагне розширити виробництво шляхом зниження середніх витрат. У випадку зростаючої продуктивності середні загальні витрати зменшуються (перехід від SAC₁ до SAC₂), а при зниженні продуктивності – зростають (перехід від SAC₅ до SAC₆). Поєднавши точки мінімуму кривих середніх короткострокових витрат, отримаємо криву довгострокових середніх витрат LAC.

C

SAC₁ SAC₂ SAC₃ SAC₄ SAC₅ SAC₆ SAC₇

LMC LAC

0 Q₁ Q₂ Q₃ Q_x

Крива довгострокових середніх витрат може приймати такий вигляд:

1. Якщо крива довгострокових середніх витрат приймає вигляд кривої LAC1, це означає, що у даній галузі можуть ефективно функціонувати лише малі підприємства, оскільки великі фірми будуть неконкурентоспроможними внаслідок високих середніх витрат виробництва. Така ситуація характерна для підприємств, що надають послуги населенню: ательє, перукарні, ремонт побутової техніки, ремонт взуття, АЗС.

2. Якщо крива довгострокових середніх витрат приймає вигляд кривої LAC2, це означає, що в даній галузі найбільш ефективними є великі підприємства, оскільки із зростанням обсягу виробництва зменшуються середні витрати. Така ситуація характерна для машинобудування, металургії, ПЕК та ін..

3. Якщо крива довгострокових середніх витрат приймає вигляд кривої LAC3, це означає, що у галузі можуть ефективно функціонувати як малі, середні, так й великі підприємства.

LAC1 LAC2 LAC3

0 Q_x 0 Q_x 0 Q_x

а) б) в)

-4-

На тривалому періоді виникає таке явище, як ефект масштабу

Ефект масштабу – це зміна обсягу випуску продукції, яке викликано зміною кількості використаних факторів виробництва.

Існує три види ефекту масштабу:

1. Постійний ефект масштабу – коли пропорційно збільшенню кількості факторів виробництва збільшується обсяг випуску.

2. Від’ємний ефект масштабу – коли обсяг випуску збільшується у меншій пропорції ніж обсяг використаних факторів виробництва.

3. Додатний ефект масштабу – коли обсяг випуску збільшується у більшій пропорції, ніж обсяг використаних факторів виробництва.

Ефекти масштабу на є економічними законами і відрізняються для кожного підприємства або галузі. Ефект масштабу можна представити графічно:

Додатній ефект масштабу

Q_x Постійний ефект масштабу

Від’ємний ефект масштабу

0. Кількість введених ресурсів К і L

Причини, що обумовлюють додатній ефект масштабу: зростання спеціалізації праці; підвищення ефективності використання капітальних ресурсів; можливість виробляти вторинну продукцію.

Причини, що обумовлюють від’ємний ефект масштабу: розростання апарату управління фірмою, ускладнення інформаційних потоків між різними ланками апарату управління; ускладнення процесів прийняття рішень та реалізації їх на практиці.