Тема 5. Аналіз поведінки споживача

1. Кардиналістський підхід до визначення переваг споживача

2. Ординалістський підхід до визначення переваг споживача

3. Зміна стану рівноваги споживача при зміні його доходу і цін благ

4. Ефект заміщення та ефект доходу

-1-

З попередніх тем нам відомо, що найголовнішою метою поведінки фірми або споживача є максимізація корисності. У межах цієї передумови фірми представлені виробничими функціями, а споживачі – функціями корисності.

Максимізація корисності відбувається шляхом досягнення стану рівноваги.

Рівновага споживача – це такий його стан, коли увесь свій доход споживач використовує на покупку таких товарів, комбінація яких дозволяє йому максимально задовольнити власні потреби за даного рівні цін та доходів.

У економічній теорії відокремились два підходи до вивчення поведінки споживача – кардиналістський та ординалістський.

Кардиналістський або кількісний підхід заснований на передумові, що величину корисності блага або набору благ можна вимірити в абсолютних одиницях - ютіль. В основі цього підходу лежить поняття «граничної корисності», «зваженої граничної корисності» та закон «спадаючої граничної корисності». У межах даного підходу діє передумова, що раціональний суб’єкт, що здійснює вибір благ, може самостійно встановити факт перевищення величини корисності одного блага над величною корисності іншого блага, а також визначити на скільки одиниць корисність одного блага перевищує корисність іншого блага.

Для того, щоби з’ясувати у яких пропорціях споживач має купувати різні блага для максимального задоволення власних потреб за даного рівня цін і доходів, у межах кардиналістського підходу вводиться поняття «зваженої граничної корисності».

Зважена гранична корисність – це гранична корисність певного блага поділена на його ціну. Рішення про покупку тих чи інших благ споживач приймає на основі порівняння зважених граничних корисностей благ. Наприклад, якщо зважена гранична корисність першої одиниці блага Х перевищує зважену граничну корисність першої одиниці товару У, то споживач здійснить покупку саме першої одиниці блага Х. Потім споживач порівнює зважені граничні корисності другої одиниці блага Х і першої одиниці блага У. Перевага буде віддана благу, зважена гранична корисність якого буде більшою. Цей процес буде відбуватися доти, доки зважені граничні корисності різних благ не стануть рівними. Досягнувши такого стану споживач опиниться у стані рівноваги. Отже, споживач досягає стану рівноваги коли зважені граничні корисності благ стають рівними між собою.

MU_x/P_x = MU_y/P_y

Дане рівняння відображає закон рівних граничних корисностей благ, що купуються на одну грошову одиницю. Сенс цього закону полягає у наступному: будь-який товар користується попитом доти, доки гранична корисність цього товару, що приходиться на одну грошову одиницю, не стане рівною граничній корисності усіх інших товарів, що приходиться на одну грошу одиницю. Споживач буде знаходитися у стані рівноваги доти, доки не зміняться ціни на товари або доход споживача.

Блага	Гранична корисність MU	Ціна, долл.	Зважена гранична корисність MU/P
А	100	10	10
В	80	4	20
С	45	3	15

З таблиці видно, що розподіл наших грошових засобів не є оптимальним, оскільки благо В приносить нам найбільшу корисність. Тому, ми можемо перерозподілити наш обмежений бюджет таким чином, щоби отримати більшу кількість блага В і меншу кількість блага А. Розподіляючи свій доход між різними кількостями благ А,В,С споживач прагне досягнути стану, коли зважені граничні корисності зрівняються між собою. У цій точці споживач досягне рівноваги.

Блага	Гранична корисність MU	Ціна, долл.	Зважена гранична корисність MU/P
А	150	10	15
В	60	4	15
С	45	3	15

-2-

Ордіналістський підхід базується на тому, що раціональному суб’єкту, що здійснює вибір, необхідно лише впорядкувати свої переваги стосовно певної сукупності благ, побудувавши систему переваг. Ординалістський підхід виключає можливість кількісного вираження різниці між рівнями корисності різних благ. Вивчення поведінки споживача у межах даного підході здійснюється за допомогою кривої байдужості та бюджетної ліній.

Q_y

A

W B U₃

C U₂

U₁

0 Q_x

Крива байдужості – це множина точок, яка відображає сукупність усіх наборів двох благ, що забезпечують споживачу однаковий рівень загальної корисності.

Карта байдужості – це діаграма, на якій відображено сукупність кривих байдужості.

Криві U₁, U₂ и U₃ є множиною можливих рівнів корисності від споживання різних наборів благ Х і У протягом одного періоду часу. Оскільки усі точки впродовж будь-якої кривої характеризують різні рівні задоволеності, споживач не має переваг серед позицій А, В, С. Однак будь-яка з цих точок може опинитися переважною відносно точки W, яка знаходиться на нижчій кривій байдужості.

Криві байдужості мають 5 основних властивостей:

1. Кількість кривих байдужості невизначено, оскільки через кожну точку простору можна провести відповідну криву байдужості;

2. Криві байдужості безперервні, мають низхідний нахил та можуть торкатися осі координат;

3. Криві байдужості випуклі відносно початку координат;

4. Чим дальше крива байдужості знаходиться від початку осей координат, тим більш високий рівень корисності вона являє;

5. Криві байдужості не перехрещуються, оскільки кожна з кривих являє собою різний та унікальний рівень корисності.

Від’ємний нахил та випуклість відносно початку координат кривої байдужості можна пояснити дією закону спадаючої граничної корисності.

Оскільки різні набори благ Х і У можуть забезпечувати споживачу однакові рівні загальної корисності, то існує можливість заміщення одного блага іншим. Норма, за якою споживач готовий здійснити таке заміщення отримала назву граничної норми субституції.

Гранична норма субституції (MRS_xy) – це така кількість одиниць блага У від яких необхідно відмовитися, щоби придбати додаткову одиницю блага Х при дотриманні умови постійної загальної корисності наборів благ.

По мірі того, як споживач отримує все більше і більше одиниць блага Х, він готовий відмовитися від меншої кількості одиниць блага У. Тому гранична норма субституції має тенденцію до зниження. На кривій байдужості цей процес проявляється у русі точки зверху вниз по кривій. При цьому кут нахилу кривої байдужості у кожній її точці відображає граничну норму субституції, що постійно зменшується.

Проте при русі вздовж кривої байдужості сукупна корисність залишається незмінною. Отже, зниження корисності внаслідок зменшення споживання блага У компенсується споживанням більшої кількості блага Х.

Додаткова корисність, яку отримує або втрачає споживач є граничною корисністю даних благ. Таким чином, отримуємо:

ΔQу*MUу = ΔQх*MUх

тобто: -ΔQу / ΔQх = MUх / MUу

відповідно: MRS _xy = - МU_y / МU_х

MRS _xy = - ΔQy / ΔQx

Зона субституції – це сегмент кривої байдужості, за межами якого заміщення одного блага іншим неможливо, оскільки суперечить основним принципам теорії поведінки споживача.

Криві байдужості теоретично відображують лише бажання споживачів купувати певні набори благ. Однак у реальній дійсності ці бажання обмежуються наявністю грошових засобів у споживача, або його бюджетом. Можливість споживача купувати певні набори благ, яка залежить від рівня його доходу і цін на товари, отримала назву бюджетної лінії.

Бюджетна лінія – це множина точок, що відображають сукупність усіх наборів з двох видів благ, які можуть бути спожиті, якщо увесь доход буде спрямований на їх покупку.

Якщо споживач увесь свій обмежений доход витрачає на купівлю лише одного з двох товарів, то він зможе купити ОМ одиниць блага У або ОN одиниць блага Х. Графічно бюджетна лінія є прямою, що проходить через точки М і N, розташовані на осі координат.

Q_y

М

0 N Q_x

Бюджетна лінія має такі властивості:

1. Вона має від’ємний нахил, кут якого визначається співвідношенням товарних цін;

2. Збільшення або зменшення доходу споживача призводить до паралельного зрушення бюджетної лінії вправо вверх або вліво вниз;

3. Зміна співвідношення товарних цін змінює кут нахилу бюджетної лінії.

В аналітичному вигляді бюджетне обмеження споживача може бути виражене у рівнянні бюджетної лінії:

В = Q_xР_х + Q_уР_у , де

В – бюджет (доход) споживача, який він витрачає на купівлю товарів Х і У;

Q_x і Q_у – це кількості товарів Х і У, що куплені протягом певного періоду;

Р_х і Р_у – ціни товарів Х і У.

Головним припущенням при побудові моделі рівноваги споживача є єдине як для кардиналістського так і ордіналістського підходів припущення, що споживач завжди прагне досягти рівноваги за умови якомога більшого рівня загальної корисності.

Точка рівноваги споживача знаходиться шляхом перетину бюджетної лінії з кривою байдужості.

Q_y

M .K

E U₃

U₂

L U₁

0 Q_x

Точка Е – найбільш віддалена від початку координат точка, що торкається бюджетної лінії. Вона є точкою рівноваги споживача, та являє собою набор товарів Х і У, споживання яких принесе споживачу найбільший рівень корисності. Криві байдужості, що мають нижчий рівень корисності, можуть перетинати бюджетну лінію у двох місцях К та L. Однак, точка Е у будь-якому випадку буде переважнішою, оскільки визначає більший рівень загальної корисності.

У точці перетину кривої байдужості та бюджетної лінії нахил кривої байдужості дорівнює нахилю бюджетної лінії, тобто - (MU_x / MU_у ) = - (P_x / P_у ). З чого витікає, що MU_x / P_x = MU_y / P_y .

-3-

Розглядаючи стан рівноваги споживача, ми приймали доход і ціни незмінними. Розглянемо тепер що відбуватиметься із станом рівноваги, якщо зміниться доход споживача за умови незмінних цінах і уподобань. У цьому випадку бюджетна лінія буде зміщуватися паралельно і виникатимуть нові стани рівноваги і, відповідно, точки рівноваги. Якщо об’єднати ці точки ми отримаємо криву «дохід-споживання». Згодом ці крива була перетворена американськими економістами на «криву рівня життя» і за ім’ям автора була названа «кривою Хікса».

Якщо крива Хікса у товарному просторі спрямована угору від осей координат, це означає, що обидва блага є нормальними. Якщо крива спрямована вниз або відхиляється назад, це означає, що одне з благ є гіршим.

Q_y Благо Х гірше

Х и У – нормальні блага

Благо У гірше

0 Q_x

Нормальне благо – це таке благо споживання якого збільшується з ростом доходу споживача. Нормальні блага також отримали назву «кращих» благ.

Гірше благо – це таке благо споживання якого зменшується з ростом доходу споживача.

Розглянемо тепер що відбуватиметься із станом рівноваги, якщо змінюються ціни при незмінному доході споживача. У цьому випадку бюджетна лінія «розгортається» у товарному просторі. Виникають нові стани рівноваги і відповідно зміщується точка рівноваги. При об’єднанні цих точок ми отримуємо криву «ціна-споживання». Як правило, ця крива показує зростання величини попиту на більш дешевий товар. Проте, існує, так званий парадокс Гіффена, коли споживання блага знижується із зниженням ціни і навпаки.

Q_y крива «ціна-споживання» для товару Х, якщо він

є благом Гіффена

крива «ціна-споживання» для

нормальних товарів

0 Q_x

Цей парадокс уперше був відкритий Робертом Гіффеном, який помітив, що при підвищенні цін на картоплю бідняки купували його більше за рахунок скорочення покупок м’яса та інших продуктів.

-4-

У зв'язку зі зміною ціни і доходу виникають так звані ефект доходу і ефект заміщення.

Якщо ціна хоч би одного продукту, який більш-менш регулярно купує споживач, падає, то його реальний доход, чи його купівельна спроможність збільшується. Зростання реального доходу виявиться в збільшенні купівель найрізноманітніших товарів, в тому числі і того, на який знизилась ціна. Наприклад, при постійному грошо­вому доході в 20 доларів на тиждень можна придбати 10 фунтів яловичини по 2 долари за фунт. Але якщо ціна яловичини знизиться до 1 долара за фунт, покупець зможе купити ті ж 10 фунтів за 10 доларів і у нього вивільниться 10 доларів для купівлі інших товарів, в тому числі і яловичини, якщо цієї кількості йому недо­статньо. Зниження ціни яловичини збільшує реальний доход спо­живача. Це є ефект доходу.

При зростанні ціни на товари, які стабільно купуються споживачем, його купівельна сила чи реаль­ний доход знижується і він купує менше всіх товарів, крім найнеобхідніших - хліб, сіль, попит на які нееластичний.

При зниженні ціни продукту крім ефекту доходу виникає ефект заміщення. Ми вже відзначали, що зниження ціни товару А озна­чає, що він стає дешевшим по відношенню до всіх інших товарів. Тому споживач буде прагнути дешевим товаром замінити інші про­дукти, що стали відносно дорожчі. В нашому попередньому прик­ладі знизилась ціна яловичини. Природно, що споживач з обме­женим доходом прагне задовольнити свою потребу в м'ясі саме яловичиною, скоротивши споживання свинини, птахів тощо. Це явище одержало назву ефект заміщення.

Ефекти доходу і заміщення доповнюють один одного, обумовлюючи бажання і можливість споживача купити більшу кількість певного товару за низькою ціною. Ці ефекти діють для нормальних товарів. Отже, ефект заміщення і ефект доходу, незважаючи на наявність загальних закономірностей, у різних споживачів можуть мати різні прояви.