Тема 10. Ринки факторів виробництва

1. Загальна характеристика факторних ринків

2. Особливості попиту і пропозиції на ринках ресурсів.

3. Ринок праці та його відмінність від інших ринків

4. Особливості механізму та фактори регулювання сучасного ринку праці

5. Дерегулювання ринку праці

6. Капітал як фактор виробництва. Форми капіталу

7. Інвестиції

8. Особливості землі як фактора виробництва

-1-

Ринок ресурсів - ринок, на якому в результаті взаємодії по­питу і пропозиції формуються ціни на працю, капітал та природні ресурси у формі заробітної плати, процентного доходу і ренти. Це за сутністю три взаємопов'язаних ринка. їх взаємозв'язок обумов­лений залежністю попиту і пропозиції на одному ринку від ситу­ації на другому.

Особливості ринків факторів виробництва:

• зміна ролей ринкових агентів (фірми виходять на даний ри­нок як покупці, а домогосподарства - як продавці) зумовлює те, що на ринках ресурсів індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисності, а індивідуальний попит - із максимізації прибутку або інших цільових установок фірми. На ринках благ, на­впаки, попит пов'язаний з максимізацією корисності, а пропозиція - з максимізацією прибутку;

• попит на ресурси є похідним, тому що вони задовольня­ють потреби опосередковано через виробництво товарів та послуг. Попит на фактори виробництва розширюється або скорочується в залежності від того, росте чи падає попит на готову продукцію, що виробляється за допомогою цих факторів;

• споживання факторів виробництва взаємопов'язане. Вони не використовуються окремо і не можуть функціонувати ізольова­но один від одного;

• чим вищий попит на продукцію, тим вищий попит на виробничі ресурси;

• для кожного типу і якості виробничих ресурсів існують окремі ринки;

• особистий характер такого фактора як праця

• доходи власників ресурсів визначаються граничною продук­тивністю ресурсів і рівнем цін;

• від цін факторів виробництва залежать розміри доходів їх власників.

-2-

Попит на фактори виробництва досліджують на двох рівнях – попит з боку фірми та ринковий попит.

Попит на фактори виробництва з боку фірми – це кількість одиниць фактору виробництва, яку фірма готова придбати за кожної ціни даного ресурсу.

Попит на фактори виробництва є похідним попитом, оскільки він є наслідком попиту на кінцеву продукцію фірми.

Попит на фактор виробництва визначається очікуваним доходом від граничного продукту фактору виробництва.

Дохід від граничного продукту фактору виробництва (MRP) – це добуток граничного продукту даного фактору виробництва (МР_x) та граничного доходу (МR_х), що отримує фірма від реалізації цього граничного продукту.

Дохід від граничного продукту праці: MRP_L = MP_L × MR_X;

Дохід від граничного продукту землі: MRP_Z = MP_Z × MR_X;

Дохід від граничного продукту капіталу: MRP_K = MP_K × MR_X.

Якщо на ринках ресурсів має місце досконала конкуренція, коли MR_x = Р_х, то:

Дохід від граничного продукту праці: MRP_L = MP_L × P_X;

Дохід від граничного продукту землі: MRP_Z = MP_Z × P_X;

Дохід від граничного продукту капіталу: MRP_K = MP_K × P_X.

Ринковий попит на фактор виробництва є сумою попитів, що пред’являють усі фірми, які використовують даний фактор виробництва.

Крива ринкового попиту на фактор виробництва має від’ємний нахил, що пояснюється дією закону спадної віддачі граничного продукту фактору виробництва.

Р

D

Q

Q - Кількість одиниць фактору виробництва

P – ціна одиниці фактору виробництва

Фактори, що змінюють попит на ресурс:

1. Зміни у попиті на продукт. Між зміною попиту на ресурс і попитом на продукт, виготовлений з нього, існує пряма залежність. Чим вище попит на продукт, тим більше буде попит і на ресурс, який використовується при виробництві цієї продукції і навпаки.

2. Зміни продуктивності ресурсу. Підвищення продуктив­ності ресурсу пересуває криву попиту на нього вправо, зменшення продуктивності — вліво.

3. Зміни цін на інші ресурси. Для фірми природно прагнення зменшувати витрати вироб­ництва і купувати найбільш дешеві ресурси. Цьому прагненню спри­яє природа самих ресурсів, які, з одного боку, доповнюють один одного і використовуються сумісно (комплементарні ресурси), а з дру­гого боку, можуть у певній мірі заміняти один одного (ресурси-замінники або субститути).

Зміни цін на ресурси-субститути та ресурси-комплементи по-різному впливають на попит. Так, при зміні цін на ресурси-замінники одночасно спрацьовують два протилежні ефекти: ефект заміщення та ефект обсягу. Якщо, наприклад, знизилась заробітна плата, то праця стала дешевшою відносно капіталу, для виробництва доцільніше буде збільшувати обсяги залучення праці та зменшувати капі­тал. Цей феномен одержав назву ефекту заміщення.

Ефект заміщення - зменшує попит на відносно дорожчий ресурс. Він допомагає зрозуміти, чому крива попиту на фактор ви­робництва є спадною і має від'ємний нахил. З іншого боку, здешев­лення праці призведе до зменшення витрат виробника взагалі та зростання обсягів виробництва, що має супроводжуватися зростан­ням попиту на ресурси в цілому (ефектом обсягу).

Ефект обсягу випуску - збільшує попит на обидва ресур­са при зниженні ціни одного з них. Фактична зміна попиту на ре­сурс залежатиме від співвідношення сил, з якими діють ці ефекти. Якщо ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції, то зміни цін та попиту матимуть однакову спрямованість; якщо з більшою си­лою діє ефект обсягу, то — протилежну.

Якщо змінюються ціни на комплементарні ресурси, то спрацьо­вує лише ефект обсягу продукції (зменшується ціна на комплементар­ний ресурс - збільшується попит на нього і на головний ресурс).

Разом з попитом на ресурси на ринку представлена пропозиція виробничих ресурсів. Рішення щодо пропозиції ресурсів вироб­ництва залежить від багатьох економічних і позаекономічних фак­торів. Так, рішення щодо пропозиції праці залежить від ціни робочої сили (ставки заробітної плати) та демографічних факторів (вік, стать, освіта, структура населення). Пропозиція капіталу залежить від ін­вестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою.

Пропозиція факторів виробництва - це готовність їх власників постачати виробничі ресурси за ціною відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.

К рива пропозиції факторів може мати позитивний чи нега­тивний нахил або бути вертикальною.

Р Р

S S

Q Q

Пропозиція ресурсу на галузевому ринку залежить від рішень власників: якщо ціна на ринку вища від альтернативних доходів, то ресурс продається на даному ринку. Якщо ціна буде нижчою за мінімальну ціну пропозиції, то власники ресурсу нададуть перевагу або пропозиції його на інших ринках, або взагалі утримуються від продажу.

Крива ринкової пропозиції ресурсу в короткостроковому пері­оді має крутий висхідний нахил. Якщо галузь або галузі національ­ної економіки різко збільшать попит, то вони не уникнуть зростання цін на ресурс за обмеженого збільшення пропозиції.

На перший погляд здається, що пропозиція факторів виробництва в суспільстві фіксована і визначається в кожний даний мо­мент часу чисельністю населення, територією, виробничими фон­дами. Проте існує різниця між сукупними запасами фактора ви­робництва та його пропозицією на ринку.

На ринках факторів виробництва, як і на ринках благ, рівнова­га встановлюється внаслідок взаємодії попиту і пропозиції в умовах різних ринкових структур. На ринку ресурсу його ціна визначається взаємодією ринкового попиту і ринкової пропозиції. Перевищення ціни попиту над ціною пропозиції сприяє перерозподілу ресурсів на користь галузей з високим платоспроможним попитом. Наслідком закону попиту і пропозиції на ринку ресурсів є високий дохід на дефіцитні ресурси, які необхідні для виробництва предметів спожи­вання; і, навпаки - падіння доходу на ресурси, яких забагато, або на їхні замінники, що з'являються.

Дія закону попиту і пропозиції на ринку ресурсів може порушитися не тільки умовами ринку, але й політикою і практикою держави.

В результаті взаємодії попиту і пропозиції на ринках праці, капіталу та землі встановлюються відповідно рівноважні рівні заробітної плати (W*), ставки проценту (r*) та земельної ренти (R*).

Витрати фірми пов’язані з придбанням фактору виробництва залежать від кількості та ціни одиниці фактору виробництва.

Якщо на ринках факторів виробництва має місце досконала конкуренція, то граничні витрати фірми на фактор виробництва (MRC) визначаються наступним чином:

MRC_L = dL × W – граничні витрати на фактор праця;

MRC_Z = dZ × R – граничні витрати на фактор земля;

MRC_К = dК × r – граничні витрати на фактор капітал.

Умовою оптимального співвідношення факторів виробництва, що дозволяє фірмі максимізувати прибуток, є:

MR_x = MRP_L = MRP_K = … = MRP_N = 1

MC_x MRC_L MRP_K MRC_N

-3-

Ринок праці – це сфера економічних відносин, пов’язаних з купівлею продажем трудових ресурсів за цінами, які встановлюються на конкурентній основі завдяки взаємодії попиту і пропозиції трудових ресурсів.

Попит на трудові ресурси залежить від граничної продуктивності праці(MRP_L), динаміка якої підпорядкована дії закону спадної граничної продуктивності. Таким чином, крисі попиту на працю з боку фірми, галузі та економіки в цілому мають від’ємний нахил.

Пропозиція праці, так само як й попит на неї, може розглядатися на 3-х рівнях: на рівні індивіда, галузі та економіки в цілому. При цьому перший та другий відносяться до сфери мікроекономіки, а третій – до сфери макроекономіки.

Пропозиція праці з боку індивіда заснована на принципі альтернативних витрат, а саме – шляхом порівняння їм вигоди (корисності), представленої у вигляді зарплати, із витратами, представленими кількістю втраченого вільного часу. Індивід прагне зрівняти вигоди із витратами. Від буде пропонувати свої трудові послуги доти, доки витрати не перевищуватимуть отриману вигоду.

Між тим, на рішення індивіда щодо пропозиції праці чинить вплив не лише грошова винагорода у вигляді зарплати, але й інформація про характер роботи, регулярність та надійність роботи, рівень незалежності і т.і.

Теоретично, нижню межу, з якої починається пропозиція праці індивіда, формує заробітна плата, що дорівнює вартості засобів існування індивіда та його сім’ї, наприклад: W₂.

При збільшенні рівня заробітної плати відносно мінімальної, зростає і пропозиція праці. Однак, по досягненню певного рівня W_1, подальше підвищення заробітної плати призведе до скорочення пропозиції праці, оскільки індивід почне більш цінувати вільний час. Крива пропозиції праці при цьому розгортається у інший бік. І навпаки, при зниженні рівня заробітної плати нижче рівня засобів існування робітника та його родини, індивід буде вимушений пропонувати більшу кількість своєї праці для того, щоби зберегти необхідний йому дохід на попередньому рівні. Крива попиту при цьому знов почне розгортатися у інший бік. У цьому випадку проявляється негативний ефект доходу, коли зниження рівня оплати праці викличе зростання його пропозиції.

Оскільки ринкова пропозиція праці є сукупністю пропозицій праці з боку індивідів, крива пропозиції праці на ринку праці також має особливий вигляд. Таким чином, крива ринкової пропозиції праці відрізняється по формі від кривих ринкової пропозиції на інших ринках та має вигляд, що зображений на рисунку.

W D S

W₁

E

W*

W₂ S D

0 L* L

-4-

У сучасній економіці основними суб’єктами регулювання ринку праці є профспілки підприємців, що виражають інтереси приватних роботодавців, профспілки, що виражають інтереси найманих робітників, і держава, що здебільшого виконує роль посередника між першими та другими. Якщо в результаті переговорів про рівень оплати, умови, режим праці і т.і. профспілкам підприємців і профспілкам найманих робітників не вдалося дійти згоди, то держава, враховуючи інтереси обох сторін, приймає по кожному спірному питанню відповідні нормативні акти, які зобов’язані виконувати усі роботодавці та наймані робітники.

Окрім посередницької ролі у переговорному процесі, держава також активно приймає учать у регулюванні ринку праці, проводячи відповідно державну політику зайнятості, спрямовану у першу чергу на зниження рівня безробіття в економіці.

Державна політика зайнятості існує в 3-х формах:

1. Перша форма державної політики зайнятості приймає існуючий стан попиту і пропозицію на ринку праці як таку і прагне «сполучити» робітників та робочі місця шляхом вдосконалювання роботи з підбору кадрів, консультацій роботодавців та робітників.

2. Друга форма державної політики зайнятості прагне вплинути на пропозицію праці шляхом підвищення кваліфікації і професійних знань найманих працівників.

3. Третя форма державної політики зайнятості прагне вплинути на попит на праці шляхом збільшення кількості робочих місць, особливо шляхом створення робочих місць у державному секторі.

Попит на працю зазнає впливу двох аспектів:

1. Попит на кінцевий продукт. Зрушення кривих попиту на продукт визначає зрушення кривих попиту на працю у тому самому напрямку.

2. Автоматизація виробництва призводить до витіснення праці капіталом, за зниження попиту на працю.

-8-

Ринок землі – це сфера економічних відносин, пов’язаних з купівлею і продажем земельних ресурсів за цінами, що встановлюються на конкурентній основі завдяки взаємодії попиту і пропозиції земельних ресурсів.

Особливості ринку землі обумовлені специфікою самої землі як економічного ресурсу:

1. Земля є не поновлюваним ресурсом, який також не може бути заміщений, оскільки відсутні альтернативні ресурси, які дозволяють задовольнити первинні потреби людини.

2. Земельні ресурси обмежені у просторі та їх неможна збільшувати безкінечно. Крім того, кількість земель, що придатні для сільськогосподарського використання ще більш обмежена. Тому пропозиція на ринку праці фіксована і абсолютно нееластична, і крива пропозиції на ринку землі має вид прямої паралельної осі ординат.

3. Ділянки землі, які розташовані у різних регіонах, можуть суттєво відрізнятися продуктивністю внаслідок природних умов, складу ґрунту, клімату, забезпеченістю водними ресурсами і т.і.

4. Земельним ділянкам властиве постійне місцезнаходження, вони жорстко закріплені до певних регіонів, що викликає необхідність створення відповідної інфраструктури: дороги, канали, мости, засоби зв’язку і т.і.

Попит на земельні ресурси залежить від граничної доходності землі (MRP_Z), динаміка якої підпорядкована дії закону спадної граничної продуктивності. Надлишок попиту над пропозицією землі є джерелом виникнення земельної ренти, яка по суті є платою за тимчасове користування землею. Оскільки пропозиція землі фіксована і абсолютно нееластична, то основним фактором, що визначає рівень земельної ренти, є попит на землю. Рівновага на ринку землі представлена на рисунку.

R D₃ D₂ D₁ S

R₁

R₂

R₃

S

0 Z (кількість землі)