Тема 1: Предмет та метод мікроекономіки
Політична економія, мікроекономіка та макроекономіка як напрямки дослідження сучасної теоретичної економіки.
Обмеженість ресурсів та необхідність вибору, прагнення до ефективного використання ресурсів.
Предмет мікроекономіки. Суб’єкти та об’єкти мікроекономічних відносин.
Принципи, інструменти та методи мікроекономічного аналізу.
-1-
Система економічних знань під загальною назвою «Економікс» поділяється на два великі розділи – Мікроекономіка і Макроекономіка, або мікроекономічний та макроекономічний аналіз. Термін «Економікс» був введений в економічний оборот А. Маршалом у 1890 році з виходом праці «Principles of Economics» та замінив термін «Політична економія».
Виникає питання – з чим була пов’язана така зміна?
Політична економія, яку ви вивчали протягом минулого року, є вершиною класичної політичної економії. У ній у найбільш систематизованому вигляді представлене уявлення класиків щодо економічного устрою.
Але, вже в останній третині 19 століття відбувається так звана маржинальна революція. Вона ознаменувала собою початок нового етапу в розвитку економічної думки – неокласичного економічного аналізу.
Основною відмінністю маржинального аналізу від класичного є заміна об’єктивістського підходу суб’єктивістським. Зокрема це стосується визначення вартості товару. Так, якщо економісти класики розглядали вартість товару як об’єктивну категорію, яка визначається кількістю витраченої праці, то маржиналісти вважають, що вартість товару визначається саме його корисністю. А, оскільки, корисність є категорією суб’єктивною – тобто неоднаковою для різних особистостей, то маржинальний аналіз набуває ознак суб’єктивістського.
-2-
Іншою проблемою, з якою стискається мікроекономіка є обмеженість ресурсів. Якщо політична економія не приділяла даному питанню значної уваги, то в мікроекономіці вона стає основною.
Дійсно, для того, щоби жити, людина повинна задовольняти власні потреби. Людські потреби у вищому ступені суб’єктивні, динамічні та багатогранні. Між тим, усі економічні ресурси, якими володіє суспільство для задоволення свої потреб (робоча сила, капітал, земля) – обмежені. Ми живемо у світі обмежених матеріальних благ та ресурсів.
Обмеженість благ та ресурсів має відносний характер і відображає принципову неможливість одночасного і повного задоволення усіх потреб усіх людей.
Не маючи можливості одночасно задовольнити усі свої потреби, людина повинна обирати саме ту, заради якої вона може відмовитися від задоволення інших потреб. Це означає, що чим більше конкретного ресурсу витрачається на виробництво одного виду товарів, тим менша кількість цього ресурсу може бути спрямована на виробництво інших товарів. Таким чином, виникає проблема вибору варіанту використання ресурсів із великої кількості альтернативних варіантів – проблема ефективного розподілу ресурсів.
Встановити ефективність або неефективність виробництва певних видів товарів дозволяє крива виробничих можливостей. Ця крива показує можливість економічної системи збільшити обсяг виробництва одного блага при зниженні обсягу виробництва іншого блага.
При побудові кривої виробничих можливостей приймаються наступні допущення:
В економічній системі виробляються два види благ – Х та У.
Виробничі ресурси обмежені та їх кількість незмінна.
Незмінною є технологія виробництва.
У
сі
виробничі ресурси використовуються
ефективно, тобто з максимальною віддачею.
Y D
Ymax A
C В
0 Xmax X
Дана модель дозволяє дійти наступних висновків:
Якщо усі виробничі ресурси спрямувати на виробництво блага У, то може бути вироблено максимальну кількість блага У, і навпаки.
При розподілі ресурсів між благами У та Х можуть бути отримані комбінації кількості благ У та Х, що відповідають точкам на кривій – наприклад точки А та В.
Точки, розташовані за межею виробничих можливостей відображають такі обсяги виробництва двох благ, які не можуть бути досягнуті при заданих умовах – т. D.
Точки, що знаходяться всередині кривої виробничих можливостей – т. С – відповідають обсягам виробництва благ У та Х, що легко можуть бути досягнуті, але не відповідають ефективному розподілу ресурсів, оскільки наявні виробничі можливості дозволяють економічній системі виробляти більш значні обсяги продукції.
Модель межі виробничих можливостей дозволяє дати визначення альтернативних витрат.
Загальні альтернативні витрати – це кількість благ одного виду від якої необхідно відмовитися для того, щоби виробити певну кількість благ іншого виду.
Граничні альтернативні витрати – це кількість благ одного виду, від якої необхідно відмовитися для того, щоби виробити одну додаткову одиницю благ іншого виду.
-3-
Макроекономіка вивчає народне господарство в цілому – як єдину інтегровану систему. У полі її зору знаходяться проблеми виробництва, розподілу і використання ВВП, рух економічних ресурсів суспільства, інфляція, безробіття, економічне зростання, баланс зовнішньої торгівлі, фінансова система, державне управління економікою. Отже, за висловом відомого американського економіста П. Самуєльсона, макроекономіка «вивчає увесь ліс».
На противагу макроекономіці, мікроекономіка вивчає «окремі дерева», тобто поведінку окремих економічних одиниць – зокрема окремих фірм, домашніх господарств, виробників, споживачів, інвесторів, власників землі, капіталу, робочої сили, ринків та галузей. Також мікроекономіка вивчає певні питання державного втручання в економіку.
Отже, суб’єктами мікроекономіки є: окремі фірми, домогосподарства, власники факторів виробництва, галузі та ринки.
Об’єктом мікроекономіки є: доходи і витрати споживача або виробника, ринковий попит і пропозиція, товарні ціни, розподіл ресурсів за умов їх альтернативного використання та ін.
Таким чином, мікроекономіка це розділ економічної теорії, який вивчає поведінку і механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами, які прагнуть максимізувати власну вигоду в умовах необхідності альтернативного використання обмежених ресурсів.
Між тим, мікроекономіка має обмежену сфери застосування. Зокрема вона не враховує національні, регіональні та світові тенденції, які в умовах посилання глобалізації набувають подальшої актуальності та чинять відповідний вплив на умови функціонування мікроекономічних суб’єктів.
-4-
Кожна теорія складається з «жорсткого ядра», що містить найголовніші принципи даної концепції, та «захисний пояс» - положення, що захищають «жорстке ядро».
Розглянемо основні передумови неокласичної теорії, які складають її «жорстке ядро» та «захисний пояс»:
Жорстке ядро:
Стабільні переваги, що носять ендогенний (суб’єктивний) характер;
Раціональний вибір – максимізуючи поведінка;
Рівновага на окремому ринку та загальна рівновага на усіх ринках.
Захисний пояс:
Права власності залишаються незмінними та чітко окресленими;
Інформація є досконалою, доступною та повною;
Індивіди задовольняють свої потреби за допомогою обміну, який відбувається миттєво та без витрат.
Поняття раціональність може бути визначена наступним чином: суб’єкт ніколи не обере альтернативу Х, якщо у той самий час йому доступна альтернатива У, яка з його точки зору є переважнішою.
Раціональна поведінка відбувається шляхом максимізації корисності. Вона передбачає вибір найкращого варіанту з усіх наявних альтернатив. У межах цієї передумови фірми представлені виробничими функціями, а споживачі – функціями корисності.
До основних методів мікроекономіки відносять аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, наукове абстрагування, позитивний і нормативний аналіз, економіко-математичне моделювання, рівноважний та нерівноважний методи.
Аналіз – розтин досліджуваного предмету або явища на складові елементи та вивчення їх окремо один від одного. Синтез – поєднання вивчених елементів у єдине ціле та отримання нового знання про предмет або явище.
Індукція – сходження від часткового до загального. Дедукція – сходження від загального до часткового.
Наукове абстрагування – процес побудови ідеального предмета теорії. Так, з усього розмаїття фактів та взаємозв’язків обираються лише ті мають значення для даної теорії. З цих взаємозв’язків і фактів формується образ реального світу, який підлягає дослідженню. Чим точніше підібрані значущі елементи, тим точнішою є теорія, а також висновки з неї та рекомендації.
Економіко-математичне моделювання – це представлення економічних процесів і взаємозв’язків у вигляді математичних функцій. Воно дозволяє пояснити та спрогнозувати економічні процеси та явища. При ЕММ широко використовується умова ceteris paribus – за інших незмінних умов – тобто, коли розглядаються взаємозв’язок між двома змінними, усі інші фактори вважаються незмінними. Щоби зрозуміти побудову економічних моделей розглянемо просту модель закритої економіки. Так, дана модель ігнорує два важливі сектори – державний сектор та міжнародну торгівлю.
Домогосподарства
Земля Праця Капітал Підприємницька
здібність
Рента Заробітна
плата Процент Прибуток
Товари
і послуги
Витрати
Фірми
Позитивний аналіз має об’єктивний характер. Він розглядає економічні явища такими, якими вони є, встановлює причини і наслідки економічних явищ, проте не дає їм ніякої оцінки. Наприклад, судження: «Зростання витрат виробництва за інших рівних умов призводить до зменшення прибутку фірми» - є позитивним, оскільки може бути підтверджене або ні фактами. Або, якщо доходи споживачів зростуть, збільшиться попит на більшість товарів. Позитивний аналіз в мікроекономіці домінує.
Нормативний аналіз є суб’єктивним, дає оцінку економічним явищам та вказує на те, якими вони повинні бути. Наприклад, «Уряд повинен надавати матеріальну допомогу бідним» або «люди за низьким рівнем доходу не повинні сплачувати податки».
Між нормативним і позитивним аналізом існує тісний взаємозв’язок. Так, нормативні судження часто впливають на вибір предмету позитивного, а результати позитивного допомагають визначити яким чином досягнути нормативної мети. Наприклад, знизити рівень безробіття можна різними методами: збільшити кількість робочих місць на державних підприємствах, надавати субсидії приватним підприємствам за умови збільшення кількості робочих місць, організовувати роботу щодо підвищення кваліфікації робітників, та ін.
Нормативний аналіз як і позитивний використовуються при розробці економічної політики держави. Проте на відміну від позитивного, який враховує лише об’єктивні економічні закономірності, нормативний аналіз встановлює пріоритети соціально-економічного розвитку.
Граничний аналіз – є метод вирішення економічних завдань на знаходження оптимуму шляхом диференційного числення. Він заснований на розрахунку граничних величин, таких як гранична корисність, граничний продукт, граничні витрати, граничний дохід.