37. Е.Фромм про біофільський та некрофільський характер діяльності людини.

Некрофілія — статевий потяг до трупів. Трапляється зрідка, переважно в чоловіків. Формується в психічнохворих та людей з вродженими чи набутими психічними аномаліями. Некрофілія може поєднуватися із садизмом (некро-садизм) у формі наруги над трупом.

Фромм веде мову про явище, притаманне сучасному індустріальному суспільству, проте не кожне спрощення почуттів та любов до механізмів можна назвати некрофілією. «І ще в одному вимірі проявляються характерні реакції некрофіла: у ставленні до минулого і майна. Реальним для нього є виключно минуле, але аж ніяк не сучасне і майбутнє. Минувшина, тобто минуле і мертве, по-справжньому керує його життям – чи то традиції, установки, закони або майно. Інакше кажучи, речі правлять людиною, мертві – живими...»

К патологічним проявам несвідомого належить некрофілія, тобто. «любов», потяг до неживому, мертвому. Серед перших хто досить чітко і повно описав цю орієнтацію характеру, був Е.Фромм, до робіт якого варто звернутися для дослідження некрофілії. Людина з некрофильским орієнтуванням охоче говорить про хворобах і смертях, любить все механічне, руйнівну. Погоні, бійки, перестрілки, трупи, - цікавить некрофила пожвавлення. У слабкої формі (нормальний ха-96

рактер) некрофілія проявляється у підвищеному інтерес до «кримінальному чтива», зброї, війнам і конфліктів, до усіляким катастроф. Тут ідеться про непатологической некрофілії. Зазвичай некрофил читає газет і журналів зі шпальт, що описують останні кримінальні зведення, обра щает увагу до кількість загиблих, виявляє інтерес до опису тер рористических актів. Багато людей без будь-яких докорів сумління уничтожа ют зелених насаджень, ламають дерева і кущі для багать, хоча колом повно сухих веток.

Некрофилы живуть минулим, а чи не сьогоденням і майбутнім. Вони силу, влада, відчувають прагнення працювати ночами, бувають одержимі принудительно-педантичным розпорядком, схильні до формалізму і бюро кратии. Особистість для некрофила уособлює «машину» з її «гвинтиками і гаечками». Некрофіли песимістичні, байдужі до страждань інших. Вони бувають, цинічні, з похмурим гумором і на мізантропію. Некрофіли багато в чому продукт машинної, технічної цивілізації. Некрофілія и садомазохизм дуже близькі. Некрофилами були Гітлер, Сталін, Єжов, Берія. Некрофильны Єльцин і Жириновський, а так .ж політичні сили ориенти рованные на минуле, віджиле, механічно переносящее історія на сучасне життя. Некрофильны гасла: «Батьківщина чи смерть», «Всі як один помремо у боротьбі це». Західна демократія, з її «подвійним дном», як і багато в чому некрофильна. Щоб надихнути обивателя міццю Америки, залпи ракет накривають цілі живі квартали проти Іраку і неподільної Югославії. І це багато іншого це і є некрофильский синдром. Некрофіли не обов'язково старі і люди. Сучасна молодь з її апатією і невір'ям зна чительной її частки б перспективу, перехід у світ ілюзій, наркотиків, і пре ступности - то є вияв некрофілії. Масова культура, в значною мірою є рассадницей некрофилии.

Біофілія - згідно Еріху Фроммом, властивість особистості, орієнтоване на любов до живого і на творення (характер Біофільность). Протилежне поняття - некрофілія. Найбільш крайні форми некрофілії за Фроммом проявляються у вигляді прагнення до тотального руйнування. Біофілія, же, як протилежність виражається в прагненні до творення і любові.

Фромм: «Як багато і некрофілія, биофилия не полягає з однієї - єдиною істотною риси, але є ориен тирование, повністю що б спосіб життя людини. Ця психолог пише себе у його тілесних процесах, у його почуттях, думках і жестах»

В загальному, вигляді биофилия - це потяг до життя в будь-якій живій субстанції. >Кизнь постає як самоціль, смерть відхиляється- Для даної орієнтації войственны: любов, оптимізм, добро, солідарність, колективізм, взаи-.юпомошь. Те, що є життя - це дозвіл, бо, що є смерті - це ло. Биофилия передбачає віру на людину і духовність, гуманізм і обос-ювание этого.

Разумеется, в чистому вигляді некрофілія і биофилия - рідкість, У непатологічних особистостей спостерігається своєрідну рівновагу цих орієнтації в мулу різних життєвих обставин, чи домінування одного чи другого.Лучшим громадським передумовою розвитку життєвих почав особистості є: свобода, безпеку, справедливість. Невипадково И.Кант під черкивал, що «ніщо не обурює країні, ніж несправедливість, й інші види зла, які треба нам терпіти, ніщо проти ній» Фромм прагне аналізувати складні соціальні явища, розкриваючи найперші психічні людській потребі, що цій основі типи спілкування, типи орієнтації й різного роду патологічні усунення. Від чудернацьких світлотіней психіки він прямує до опису людських соціальних типів. Філософська антропологія Фромма включає у собі психоаналітичні, екзистенційні, власне антропологічні, марксистські ідеї. Вона відкрита для древньої містичної традиції, для східного окультизму. Не наводить це до ефекту эскизной собирательности, чи внаслідок народжується плідний синтез ? Вихідні позиції філософа не перетерплюють докорінних змін. Домінанта філософської рефлексії Фромма болюче й напружене розуміння таємниці Людини.