33. Архетипи колективного несвідомого в аналітичній психології к.Г.Юнга.

Колективне несвідоме — на відміну від індивідуального (особистого несвідомого) — ідентичне у всіх людей, загальне для всього людства і тому утворює загальну підставу душевного життя кожної людини, будучи за своєю природою надособистим. Колективне несвідоме — найбільш глибинний рівень психіки. Юнг розглядає його і як результат попереднього досвіду філогенезу, і як апріорні форми психіки, і як сукупність колективних ідей, образів, уявлень людства, як найбільш поширені в ту або іншу епоху міфологеми, що виражають «дух часу».

Колективне несвідоме — «це духовна спадщина всього, що було пережите людством», це «загальна душа, що не має тимчасових меж», це фундамент індивідуальної психіки. Колективне несвідоме — є «передумовою кожної індивідуальної психіки, подібно до того, як море є передумовою кожної окремої хвилі». Колективне несвідоме складається з сукупності архетипів.

Архетипи — це «психічні першообрази, приховані в глибині фундаменту свідомої душі, її коріння, опущені в світ в цілому», це система настановлень, що є одночасно і образами, і емоціями. Архетипи передаються в спадок разом із структурою мозку, більше того, вони є її психічним аспектом. З одного боку, вони формують надзвичайно сильне інстинктивне упередження, а з іншого — є найдієвішою підмогою в процесі інстинктивного пристосування. По суті, вони являють собою ту частину душі, через яку душа пов'язана з природою або, принаймні, в якій зв'язок душі із землею і світом найбільш помітний. Вплив землі і її законів на душу проявляється в цих першообразах, мабуть, особливо виразно — пише Юнг. Архетипи, з одного боку, обумовлюють, схильність до поведінки певного типу, з іншого — обумовлюють колективні ідеї, образи, теорії людства в ту або іншу епоху, виявляються в міфах, казках, мистецтві, виражаючи «дух епохи». На думку Юнга, таким новітнім прикладом «духу епохи» є створений вже в нашу епоху міф про тарілки, що літають. Всі наймогутніші ідеї і уявлення людства зводяться до архетипів (це релігійні, наукові, філософські, моральні уявлення). «Колективне несвідоме є величезною духовною спадщиною, відродженою в кожній індивідуальній структурі мозку. Свідомість же, навпаки, кожної хвилини пристосовується і орієнтується, тому її роботу швидше за все можна порівняти з орієнтуванням в просторі. «Несвідоме містить джерело сил, що приводить душу в рух, а форми або категорії, які все це регулюють, — архетипи» [1]. Міфи народів — це прояв, проекція колективного несвідомого. Тому досліджувати колективне несвідоме можна двома шляхами: через вивчення міфології, а також шляхом аналізу психіки людини («аналітична психологія»). Зовнішні психологічні умови, наприклад небезпечні ситуації, викликають емоції і афектні фантазії, а оскільки такі ситуації типові, то в результаті утворюються архетипи, які знаходять віддзеркалення в міфах, мистецтві. Звичайні реальності людського життя, що постійно повторюються, створюють могутні архетипи — архетип «Мати», «Батько», «Жінка» та ін. «Образ Матері є архетипове переживання, мати на несвідомому рівні спочатку сприймається не як конкретна особа, а як архетип, як узагальнений образ всіх матерів минулого, як могутній першообраз, який забарвлює протягом індивідуального і свідомого життя відношення людини до матері, жінки, суспільству, але робить це настільки тонко, що свідомість зазвичай нічого не помічає. Проте те, що багато чоловіків неусвідомлено вибирають собі дружину, грунтуючись тільки на тому, що вона схожа або, навпаки, протилежна його матері — це факти абсолютно реальні. Батько також є могутнім архетипом, що живе в душі дитини. Архетип Батька — це узагальнений образ всіх батьків минулого, цей архетип визначає відношення людини до чоловіка, до закону, до держави, до розуму, а першоначально архетип Батька може бути образом Бога, влади, боротьби, образом всіх стихійних сил, готових допомогти або нашкодити». У дитинстві дуже виражений несвідомий зв'язок, єдність дітей з батьками, потім ця несвідома єдність послаблюється, але повністю не зникає, а в дорослому житті у людини утворюється новий особистий несвідомий зв'язок з іншою людиною —коханою людиною, замість зв'язку з батьками. У чоловіків проявляється архетип жінки — Аніми, у жінки — архетип чоловіка — Анімус. Чим сильніше несвідомий вплив батьківського образу, тим частіше фігура коханої людини вибирається як позитивна або негативна заміна батькам — тобто діти як би заново одружуються зі своїми батьками у вигляді обраних чоловіка або дружини. Архетип жінки — «Аніми» —чуттєвий образ жінки, який тисячоліттями носить в собі чоловік, причому багато чоловіків до деталей можуть описати образ «бажаної жінки», і серед великої кількості можуть розпізнати і шукати ту, хто більше всього підходить під тип Аніми. Архетип чоловіка — «Анімус» — це образ чоловіка, яким його з давнини знала жінка, це чуттєвий образ бажаного чоловіка, героя, або образ тирана, якого слід остерігатися. Юнг вважав, що до тих пір, поки архетип не спроектований на якийсь об'єкт, він залишається ідентифікованим з людиною, і незважаючи на її волю буде в ній проявлятись, наприклад у чоловіку виражається його архетип Аніми у вигляді неприборканих емоцій. Свідомо чоловік пригнічує свої емоції як жіночі риси, але в несвідомому накопичуються якості, які, прориваючись назовні, видають в ньому існування жіночої істоти, — ці жіночі риси можуть проявитися як неприборканість почуттів, як капризи Аніми, як самогубства, як ірраціональні почуття. У жінок несвідомий архетип Анімуса допомагає їй проявляти стійкість в життєвих ситуаціях, а також спонукає її сперичатися, використовуючи нелогічні аргументи, не визнавати нічиєї правоти, залишаючи за собою останнє слово в суперечці, вважаючи свою думку, яка насправді є ірраціональною, логічно необгрунтованою, — самою, вірною. Таким чином, Аніма являє собою внутрішній образ жінки в чоловіку, його несвідому жіночу сторону, в той час як Анімус — внутрішній образ чоловіка в жінці, її несвідома чоловіча сторона. Ці архетипи засновані, принаймні частково, на тому біологічному факті, що в організмі жінок і чоловіків виробляються і чоловічі, і жіночі гормони. Аналіз психотерапевтичної практики показав Юнгу, що в снах, маревних фантазіях багатьох людей є певна схожість з міфологічними сюжетами і навіть з найдавнішими космологічними ідеями, хоча людина свідомо цих міфів, ідей могла б і не знати, не бути з ними знайома. Але архетип як такий відрізняється від перероблених форм — від казок, від міфів. Він є несвідомим змістом, який змінюється при його усвідомленні і сприйнятті: трансформується під впливом тієї індивідуальної свідомості, на поверхні якої він виникає. Образно архетип можна порівняти з «руслом річки», він, як «русло», дає загальний напрям, але конкретний зміст набуває індивідуалізованих форм.