
- •5. Поняття держави:етапи розвитку та сучасний стан.
- •8. Сутність та соціальне призначення держави.
- •10. Поняття історичного типу держави.Критерії типології держави.
- •11.Поняття форми держави та її елементів.
- •12.Форма державного правління та її види.Нетипові форми державного правління.
- •17.Поняття та види політичного (державного) режиму.
- •18.Поняття і структура політичної системи держави
- •24.Принципи організації та діяльності механізму держави.
- •26.Поняття,сутність і структура громадянського суспільства.
- •27.Основні підходи до право розуміння
- •28.Визначення права.Сутнісні ознаки права.
- •29. Сутність і соціальне призначення права
- •30.Загальна характеристика основних правових теорій та доктрин:
- •31.Соціальне регулювання:поняття та особливості.
- •32.Поняття соціальної норми:сутність,ознаки,класифікація,місце правових норм серед соціальних.
- •II. За суб'єктами прийняття та охорони:
- •III. За способом закріплення:
- •IV. За сферою регулювання:
- •33.Поняття та предмет механізму правового регулювання.
- •34.Засоби,способи і типи правового регулювання:
- •35.Елементи та стадії механізму правового регулювання:
- •37.Форми реалізації функцій права:
- •39.Нормативний акт як джерело права:поняття та особливості використання в сучасних системах права.
- •41.Закон:поняття,основні ознаки,види.Закони України.Конституція України-основний закон.
- •45.Поняття і стадії правотворчого процесу:
- •II етап. Безпосереднє прийняття нормативно-правового акту відповідним суб'єктом правотворчої діяльності.
- •46.Норма права:поняття та ознаки
- •47.Структура норми права:
- •48.Класифікація норм права
- •V. За функціями у механізмі правового регулювання норми поділяють на:
- •VI. За функціями у процесі впливу на суспільство:
- •VII. За способом правового регулювання регулятивні норми класифікують на:
- •VIII. За характером норми класифікують на:
- •IX. За ступенем визначеності прав і свобод суб'єктів розрізняють:
- •XI. За методом правового регулювання розрізняють:
- •XII. За сферою дії розрізняють норми:
- •49.Норма права і нормативно-правовий акт,їх співвідношення:
- •51.Загальна характеристика основних галузей права України:
- •52.Правова система,система права і система законодавства:співвідношення понять:
- •53.Поняття та види систематизації законодавства:
- •58.Співвідношення національного та міжнародного права:
- •62.Правоздатність та дієздатність фізичних і юридичних осіб:
- •63.Об*єкти правовідносин:поняття та види
- •64.Юридичні факти як підстава виникнення,зміни і припинення правовідносин.
- •65.Види юридичних фактів:
- •69.Умови реалізації права у формі застосування права:
- •II. За юридичною силою нормативних актів, що вміщають колізуючі норми (вертикальні колізії):
- •III. Колізії, що існують між нормами, які є рівними за юридичною силою (горизонтальні колізії). Вони виявляються між приписами, які:
- •VI. За суб'єктами правового регулювання поділяють:
- •73. Тлумачення – зясування та тлумачення – роз’яснення правових норм: поняття, значення види.
- •79. Поняття та види вини.
- •87.Функція та структура правопорядку.
- •90. Правове виховання: поняття, ф-ції, форми і методи.
90. Правове виховання: поняття, ф-ції, форми і методи.
Правове виховання – це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки.
Основна мета правового виховання –дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень.
Функції правового виховання:
1) передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми правових знань, навичок, умінь;
2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідомості виховуваних, вироблення правової настанови на правомірну поведінку;
Форми правового виховання:
правове навчання — полягає в передачі, накопиченні і засвоєнні правових знань у школі та інших навчальних закладах. Ця форма є найбільш ефективною і результатив ною, оскільки вона надає виховуваному індивіду певну систему правових знань;
правова пропаганда — полягає в розповсюдженні правових ідей і правових вимог серед населення за допомогою публікацій юридичної літератури (тексти нормативно-правових актів, коментарі до них) і ЗМІ (преса, телебачення, радіомовлення, Інтернет). Ця форма правового виховання привертає своїми широкими можливостями — вона доступна практично необмеженому числу індивідів;
юридична практика — сприяє передачі юридичної інформації, знань за допомогою участі людей у процесі,перш за все правозастосовчої діяльності (судів, правоохоронних органів та інших органів держави). Виконання рішень правозастосовчого органу сприяють закріпленню знань права, що є у нього;
безпосередня реалізація права. Юридичні дії, здійснювані індивідом самостійно (наприклад, участь у виборах, укладення угод), на практиці підтверджують одержані знання, сприяють виробленню умінь і навиків виконання, дотримання і використання правових норм;
самовиховання — пов'язане з особистим досвідом, самоосвітою, власним аналізом правових явищ. Без самовиховання не може бути ефективною жодна з форм правового виховання. Тільки власні зусилля з набуття правових знань, роздуми про правову дійсність сприяють виробленню справжньої правової культури особи.
Методи правового виховання — це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких отримуються правові знання, уміння і навики, формується повага до права і соціальних цінностей, які воно охороняє. Основні методи правового виховання — переконання, заохочення, позитивний приклад, примус і покарання.