39.Нормативний акт як джерело права:поняття та особливості використання в сучасних системах права.

Нормативно-правовий акт – це офіційний,письмовий документ уповноваженого органу про встановлення,зміну чи припинення правових норм.

Ознаки НПА:

1.НПА містять загальні приписи і поширюються на певний вид відносин.

2.НПА відрізняються від актів правосуддя(вироків,установ,ухвал)

3.НПА адресовані до невизначених суб*єктів.4.НПА можуть застосовуватися неодноразово.

5.НПА зберігають свою дію незалежно від того виникли чи припинились окремі відносини передбачені такими актами.6.НПА відрізняються від актів тлумачення права,тому що не стосуються конкретних суб*єктів.

- завжди містить нові норми права або змінює (скасовує) чинні, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків;

- приймається з дотриманням певної процедури;

-має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:

-публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного

Структура нормативно-правового акта залежить від його специфіки і виду, припускає поділ нормативного матеріалу на підрозділи.

Основні структурні елементи нормативно-правового акта:

1.  Преамбула — вступна частина, безстатейне (таке, що не містить норм права) загальне введення, у якому дається обгрунтування закону, визначаються цілі, завдання й іноді формулюються вихідні світоглядні положення. 2.  Пункти, статті — містять вихідні одиниці нормативно-правового акта — нормативні розпорядження.

3.  Глави — є у великих за обсягом нормативно-правових актах.

4.  Розділи — об'єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах.

5.   Частини — найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах.

Види НПА:

І.За галузевою приналежністю(за предметом правового регулювання)

ІІ.За юридичною силою:-Закони; -підзаконні нпа

ІІІ.За сферою впливу нпа:-загальної дії; -регіональної дії; -локальні нпа

41.Закон:поняття,основні ознаки,види.Закони України.Конституція України-основний закон.

Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або на референдумі, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Ознаки закону:

1) приймається органом законодавчої влади — парламентом, уповноваженою громадською організацією або на референдумі;

2) порядок його підготовки й видання визначаються конституцією країни та регламентом парламенту;

3) володіє вищою юридичною силою, відповідно всі підзаконні акти повинні відповідати йому і ні в чому не суперечити;

4) регулює найбільш важливі, ключові, суспільні відносини: основи суспільного і державного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, форма держави, повноваження органів державної влади тощо.

Класифікація законів може проводитися за різними критеріями:

за їх юридичною силою:

1) Конституція (Основний Закон) — основоположний установчий політико-правовий акт, що закріплює конституційний лад, права і свободи людини та громадянина, визначає форму правління і державного устрою, правовий статус органів державної влади

2) конституційні закони — вносять зміни і доповнення до конституції та приймаються з питань, що передбачені та органічно пов'язані з нею

3) звичайні закони — акти поточного законодавства, присвячені регулюванню різних сторін соціально-економічного, політичного та духовного життя суспільства

за суб'єктами законотворчості: закони, що приймаються представницькими державними органами влади; іншими центральними органами влади, які займаються правотворчістю на основі делегування їм правотворчих повноважень від представницьких органів; уповноваженими громадськими організаціями; спільними; народом України, прийняті на референдумі;

за предметом правового регулювання: конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні, екологічні.

за терміном дії: постійні (Конституція України) і тимчасові (Тимчасовий регламент Верховної Ради України), надзвичайні — їх дія обмежена у часі і залежить від існування відповідних зазначених в цьому законі надзвичайних обставин;

за структурою: прості , кодифіковані

за сферою дії: загальнодержавні, окремих адміністративно-територіальних одиниць .

За місцем у структурі законодавства виділяють галу­зеві та міжгалузеві (комплексні) закони.

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юридичну чинність, через який (відповідно до багатовікового досвіду і прагнень народу) затверджуються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на зміцнення держави і забезпечення прав і свобод громадян. Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції: 1. Конституція має основний, установчий характер

2. Конституція має всеосяжний об'єкт регламентації та впливу.

3. Конституція має народний характер

4. Конституція має гуманістичний характер

5. Конституція має реальний характер

6. Конституція має прогностичний характер