14

Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Оглавление

§ 1.1. Основні поняття - дисципліни "Безпека життєдіяльності" 1

§ 1.2. Людина і природне середовище 4

§ 1.3. Небезпеки техногенного характеру 7

§ 1.4. Класифікація небезпек 10

§1.5. Ієрархія потреб людини 11

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ 13

Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 14 § 1.1. Основні поняття - дисципліни "Безпека життєдіяльності"

1. Життя є найвищою формою існування матерії; воно закономірно виникає при певних умовах у процесі розвитку матерії.

2. Характерною ознакою живих об'єктів, що відрізняє їх від неживих, є обмін речовин, подразливість, здатність до розмноження й росіу, мінливість і спроможність пристосовуватися до навколишнюю середовища.

3. Живим об'єктам властива структурна компактність та енергетична економічність — результат надзвичайно високої впорядкованості на молекулярному рівні.

4. Живі об'єкти обмінюються з навколишнім середовищем енергією, речовиною та інформацією, тобто є відкритими термодинамічними системами.

5. Живим об'єктам (на відміну від неживих) властива здатність до упорядкування, до створення порядку з хаосу — спостерігається порушення 2-го закону термодинаміки, здійснюється протидія зростанню ентропії.

6. Упорядкування (зниження ентропії) у живих об'єктах можливе тільки за рахунок збільшення ентропії в навколишньому середовищі — в цілому процес зростання ентропії невпинно продовжується (це фундаментальний закон природи).

7. Навколишнє середовище — природні елементи довкілля або штучно створені людиною об'єкти та явища, з якими вона знаходиться у прямих чи опосередкованих взаємовідносинах.

   8. Невід'ємною властивістю всього живого є активність, котра проявляється у діяльності.

   9. Діяльність -— специфічна, властива людині, форма активного ставленнядо навколишнього середовища; зміст діяльності полягає у доцільній зміні й перетворенні навколишнього світу.

   10. Людина — найвищий ступінь живих організмів на Землі, предмет вивчення різних галузей знань: медицини, соціології, психології, фізіології, педагогіки та інших.

   11. Людина — жива біологічна система, що являє собою сукупність фізичного і духовного, природного й соціального, спадкового і набутого при житті.

   12. Життєдіяльність — усвідомлена діяльність людини, спрямована на її самореалізацію з урахуванням життєвих потреб і можливостей.

   13. Життєдіяльність людини завжди пов'язана з певною ймовірністю прояву небезпек.

   14. Небезпека — негативна властивість матерії, котра виявляється у здатності завдати шкоди як неживим, так і живим об'єктам, у тому числі — людині.

   15. Небезпека — потенційне джерело шкоди, під яким розуміють явища, процеси та об'єкти, котрі здатні за певних умов завдати шкоду здоров'ю людини або системам, що забезпечують її життєдіяльність.

   16. Шкода — якісна або кількісна оцінка збитку, заподіяного небезпекою.

   17. Джерелами (носіями) небезпеки є: природні процеси та явища; техногенне середовище; людські дії психологічного, соціально- політичного або воєнного характеру.

   18. Безпека — такий процес діяльності, при якому з певною (достатньо великою) ймовірністю виключається прояв небезпек.

   19. Безпека досягається збалансованістю взаємовідносин між людиною, соціумом (суспільством), природними й техногенними факторами середовища.

   20. Безпека життєдіяльності — наука, предметом вивчення якої є проблеми безпеки людини при здійсненні нею різноманітної діяльності: побутової, виробничої, навчальної, духовної та інших.

   21. Дослідження у галузі безпеки життєдіяльності спрямовані на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу небезпек на людину, а також способів превентивного захисту від них.

   22. Важливим завданням безпеки життєдіяльності є вивчення основ здорового способу життя.

   23. Принципи, на яких базується безпека життєдіяльності людини, застосовують у різноманітних сферах: у побуті, на виробництві, під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально- політичного і воєнного характеру.

   24. При викладанні курсу "Безпека життєдіяльності" враховується, що ця дисципліна має світоглядно-професійний характер і тісно пов'язана з гуманітарними, природничими, інженерними науками й науками про людину і суспільство.