2.2. Основні розбіжності між стратегічним плануванням і стратегічним менеджментом

И. Ансофф (Аnsoff) рекомендує розглядати стратегічне управління як складову двох взаємодоповнюючих підсистем: аналізу і вибору стратегічної позиції й оперативного управління в реальному масштабі часу. Таким чином, стратегічний менеджмент на відміну від стратегічного планування є дієво орієнтованою системою, що охоплює процес реалізації стратегії, а також оцінку і контроль. Причому здійснення стратегії - це ключова частина стратегічного управління, тому що при відсутності механізмів реалізації стратегічний план залишається лише фантазією.

Відмінності стратегічного менеджменту від стратегічного планування крім того, що вони зв'язані з реалізацією стратегії, визначаються ще декількома факторами:

• інформаційне наповнення - у стратегічному менеджменті збільшується міра невизначеності зовнішнього середовища при одночасному ослабленні сигналів про зміни і, отже, зменшується інформаційне наповнення системи управління. Це веде до розвитку більш чуттєвих систем інформаційного спостереження за зовнішнім середовищем;

• поява стратегічних несподіванок, що змушують приймати стратегічні рішення поза циклами планування, тобто стратегічний менеджмент характеризується швидкою реакцією на зміни зовнішнього середовища усередині планових періодів. Для уловлювання таких несподіванок створюються системи збору, аналізу інформації і прийняття стратегічних рішень у реальному масштабі часу (система on-line);

• реакція стратегічного менеджменту на зовнішні зміни є двоїстою: довгостроковою й оперативною одночасно. Довгострокова реакція закладається в стратегічні плани, оперативна - реалізується поза плановим циклом у реальному режимі часу;

• у стратегічному менеджменті зовнішнє середовище не розглядається як щось дане і незмінне, до чого фірма повинна адаптуватися. Скоріше розглядаються способи і стратегії зміни зовнішнього оточення;

• стратегічний менеджмент включає елементи всіх попередніх систем управління, тобто припускає складання бюджетів, використання екстраполяції для оцінки щодо стабільних факторів, застосування елементів стратегічного планування, а також удосконалення, необхідні для адаптації стратегічних рішень, здійснюваних у реальному масштабі часу.

Часто стратегічне управління називають ринковим стратегічним управлінням. Включення у визначення слова "ринок" означає, що стратегічні рішення повинні в більшому ступені враховувати розвиток ринку і зовнішнього оточення, чим внутрішні фактори. Фірма, що реалізує стратегічне управління, повинна мати зовнішню орієнтацію (на споживачів, конкурентів, ринок і ін.). Це т. зв. маркетинговий, чи ринковий, підхід до організації управління на відміну від виробничого підходу, орієнтованого на внутрішні можливості виробництва.

Стратегічне управління означає також, що процес управління повинний бути випереджаючим, а не реактивним. При стратегії, що випереджає, менеджери намагаються впливати на події в зовнішнім оточенні, а не просто реагувати на них. Необхідність таких впливів визначається двома причинами:

• для швидкої реакції на зміни зовнішнього середовища важливо брати участь у їхньому створенні;

• зміни можуть бути настільки значними, що важливо, по можливості, впливати на них.

Зазначені фактори пояснюють прагнення великого бізнесу впливати на прийняття політичних, економічних, законодавчих і інших змін на макро- і мікрорівні.

Еволюція систем загальнофірмового управління показана в табл. 1.1, складеної за даними И. Ансоффа [1, с. 46, 48].

З таблиці видно, що зміна систем управління були орієнтовані на зростаючий рівень нестабільності і все меншу передбачуваність майбутнього. З цього погляду И. Ансофф дає наступну класифікацію систем управління.

1. Управління на основі контролю виконання (постфактум).

2. Управління на основі екстраполяції, коли темп змін прискорюється, але майбутнє ще можна пророчити шляхом екстраполяції тенденцій минулого.

3. Управління на основі передбачення змін. Темп змін прискорився, однак існує можливість передбачати шанси і небезпеки зовнішнього оточення і врахувати їх при розробці стратегічного плану.

4. Управління на основі гнучких негайних рішень, коли багато складних ситуацій виникає настільки стрімко, що їх неможливо вчасно передбачити.

Таблиця 1.1

Порівняльні характеристики систем управління

Параметри	Бюджетування	Довгострокове планування	Стратегічне планування	Стратегічний менеджмент
Допущения	Прошлое повторяется	Тенденции сохраняются — экстраполяция	Новые явления/ тенденции предсказуемы	Частичная предсказуемость по слабым сигналам
Тип изменений	Медленнее реакции фирмы	Сравним с реакцией фирмы		Быстрее реакции фирмы
Процесс	Циклический			Реальное время
Основа управления	Контроль отклонений, комплексное управление	Предвидение роста,основ и возможностей	Изменение стратегических	Учет развития рынка и внешней среды
Акцент в управлении	Стабильность/ реактивность	Предвидение	Исследование	Творчество
Период	с 1900 г.	с 1950-х гг.	с 1970-х гг.	с 1990-х гг.

Т. ч, еволюцію систем управління можна розглядати як реакцію на ускладнення управлінських завдань.