Розділ 1: сутність і завдання стратегії підприємства Тема1: Передумови розвитку стратегічного управління на українських підприємствах

1.1. Сутність стратегічного управління

Теоретичною основою для формування стратегії підприємства є наука стратегічний менеджмент, яка швидко розвивається, оскільки вона виникла у відповідь на зростання динамізму зовнішнього середовища бізнесу. Теорія стратегічного планування і управління була розвинута американськими дослідниками бізнесу і консультаційними фірмами, далі цей апарат ввійшов в арсенал методів внутрішньофірмового планування у всіх розвинутих країнах.

В даний час існує багато визначень стратегії, але всіх їх поєднує поняття стратегії як усвідомленої і продуманої сукупності норм і правил, що лежать в основі вироблення і прийняття стратегічних рішень, що впливають на майбутній стан підприємства, як засобу зв'язку підприємства з зовнішнім середовищем.

Стратегія - це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення основної мети. Вона формулює головні цілі й основні шляхи їхнього досягнення таким чином, що підприємство одержує єдиний напрямок руху [Кунц].

Стратегічне управління - це процес прийняття і здійснення стратегічних рішень, центральною ланкою якого є стратегічний вибір, заснований на зіставленні власного ресурсного потенціалу підприємства з можливостями і погрозами зовнішнього оточення, у якому воно діє. Стратегію можна розглядати як основною з’єднувальною ланкою між тим, що організація хоче досягти - її цілями, і лінією поведінки, обраної для досягнення цих цілей.

Стратегія повинна стати "ниткою часу", що зв'язує минуле і майбутнє, що одночасно позначила шлях до розвитку. У самому загальному виді стратегія може бути визначена як ефективна ділова концепція (концепція бізнесу), доповнена набором реальних дій, які здатні привести цю ділову концепцію до досягнення реальної конкурентної переваги, здатної зберігатися тривалий час. Розробка стратегії повинна ґрунтуватися на глибокому розумінні ринку, оцінці позиції підприємства на ринку, усвідомленні своїх конкурентних переваг.

1.2. Механізм стратегічного менеджменту у господарській практиці України

У господарській практиці України механізм стратегічного менеджменту знаходиться в стадії становлення. При цьому вітчизняні і міжнародні аналітики вважають, що український ринок вступив у ту стадію, коли відсутність розробленої стратегії заважає підприємствам на кожнім кроці. Яка ж роль стратегічного менеджменту для підприємства в умовах ринкової економіки?

У командній економіці при розробці своїх планів підприємство одержувало зверху інформацію про номенклатуру виробленої продукції, постачальниках і споживачах, цінах на свою продукцію, багато інших показників і нормативів, що автоматично закладалися в основу розробки планів. Сама планова робота зводилася до пошуку ефективних шляхів виконання завдань в умовах досить прогнозованого зовнішнього середовища. Така задача залишається й у перехідній економіці, але в умовах ринку це тільки частина планової роботи.

Тепер підприємство повинне саме визначати і прогнозувати параметри зовнішнього середовища, асортимент продукції і послуг, ціни, постачальників, ринки збуту, а саме головне - свої довгострокові цілі і стратегію їхнього досягнення. Цю частину планової роботи й охоплює розробка стратегічного плану.

Тимчасові стратегічні рішення, що принесли деяким компаніям успіх відразу після 1991 р., тепер не працюють, багато нових компаній чи зникли, досягши визначеного рівня, перестали рости. Тому керівники нових компаній і директора багатьох колишніх державних підприємств підходять до розуміння необхідності розробки стратегії розвитку. Цьому сприяє ідентифікація підприємства як цілісної відособленої системи, формування нових цільових настанов і інтересів підприємства та його працівників.

Швидкі зміни зовнішнього середовища вітчизняних підприємств також стимулюють появі нових методів, систем і підходів до управління. Якщо зовнішнє середовище практично стабільне, то немає особливої потреби займатися стратегічним менеджментом. Однак у даний час більшість українських підприємств працюють у швидкозмінному і важко передбачуваному оточенні, отже, мають потребу в методах стратегічного менеджменту.

Необхідність становлення системи стратегічного менеджменту у вітчизняній практиці обумовлюється також існуючими інтеграційними процесами. В українському бізнесі виникають промислові групи, що поєднують технологічно зв'язані підприємства, йде активний процес утворення фінансово-промислових груп (ФПГ), комерційні компанії майже одночасно зі створенням основного бізнесу почали організовувати фінансово-комерційні групи. Комерційні фірми поряд із групами, за багатьма з який стоять комерційні банки, стали купувати промислові підприємства, беручи участь у приватизації, інвестиційних конкурсах, активно проводячи скупку акцій привабливих підприємств.