15. Розслідування та облік нещасних випадків

Про кожен нещасний випадок на виробництві потерпілий або очевидець має сповістити керівника виробничої дільниці, який зобов’язаний організувати:

• першу допомогу і доставити потерпілого у лікувальний заклад;

• повідомити про те, що сталося роботодавця і відповідну профспілкову організацію;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в такому стані, у якому вона була на момент події, якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок терміново створює комісію до складу якої входять:

• керівник служби охорони праці (голова комісії);

• керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст;

• представник профспілкової організації.

Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

• ретельно обстежити місце події, опитати свідків, одержати пояснення, визначити чи умови праці відповідали вимогам правових і технічних актів про охорону праці;

• з’ясувати причини нещасного випадку, визначити його зв'язок з виробництвом, а також встановити особу, яка допустила порушення правил охорони праці та розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

• скласти акт розслідування за формою Н-І або НТ у шести примірниках і передати їх на затвердження роботодавцю.

Нещасні випадки, про які складаються акти Н-І або НТ, беруться на облік та реєструються у спеціальному журналі. Роботодавець протягом доби після розслідування має затвердити вказані акти і надіслати:

• потерпілому або його довіреній особі;

• керівникові робіт, де стався нещасний випадок;

• державному Фонду соціального страхування;

• територіальному органу державного нагляду;

• профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

• керівникові служби охорони праці підприємства.

Акти про нещасні випадки зберігаються протягом 45 років.

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомили роботодавця, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується протягом місяця після одержання заяви потерпілого.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-І питання має вирішуватися у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Контроль за своєчасним розслідуванням та обліком нещасних випадків, здійснюють органи державного нагляду та Фонд соціального страхування відповідно до їх компетенції.

16. Для вивчення причин виробничого травматизму і професійних захворювань, використовують:

• Технічний;

• Груповий;

• Топографічний;

• Монографічний;

• Статистичний методи.

Технічний метод дослідження використовується у тих випадках, коли необхідно встановити ступінь небезпечних та шкідливих виробничих чинників (рівень шуму, загазованості, горючості, випромінювання, параметри виробничого середовища та ін), що дає підстави для впровадження необхідних заходів та засобів безпеки.

Груповий метод встановлює ступінь повторюваності нещасних випадків. Метод характеризується вивченням великої кількості нещасних випадків на одному конкретному об’єкті. Цим методом переважно користуються науково – дослідні інститути з проблем охорони праці для складання правил та норм з технічної безпеки.

Топографічний метод аналізу причин виробничого травматизму полягає у тому, що на плані підприємства графічно зображуються місця, де трапилися нещасні випадки. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях спонукає роботодавців до більш ретельного обстеження таких ділянок для з’ясування обставин і причин виникнення негативних подій.

Монографічний метод аналізу причин виробничого травматизму передбачає детальне обстеження окремого об’єкта, що експлуатується, проектується або будується, особливості потенційних небезпек і які вони можуть спричинити наслідки, вразі їх реалізації в небажану подію. Цим методом передбачають наскільки ймовірні і серйозні можуть бути нещасні випадки. Результати монографічного аналізу можуть використовуватися при проектуванні нових підприємств або реконструкції існуючих, що дає можливість найбільш повно і точно врахувати запобіжні заходи в проектній документації.

Статистичний метод аналізу офіційно застосовується для вивчення та обміну виробничого травматизму й професійних захворювань. Цей метод базується на вивченні матеріалів реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві за формою Н-1. Для цього методу застосовуються відносні показники (коефіцієнти) – частоти, тяжкості й загальних втрат.

19. Заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань

З метою зменшення матеріальних збитків і моральної шкоди від виробничого травматизму на підприємствах різної форми господарювання розробляються заходи профілактики, що передбачають конкретні завдання, термін виконання, необхідні ресурси для їх реалізації та способи контролю за їх здійсненням.

Заходи по боротьбі з виробничим травматизмом розробляються на підставі їх аналізу конкретних ситуацій та конкретних умов праці і узгоджуються з професійними спілками. Такі заходи, залежно від конкретних умов виробничої діяльності можуть включати як технічні, санітарно-гігієнічні так і організаційні методи та засоби запобігання реалізації небезпечних ситуацій у небажані події.

До технічних заходів по забезпеченню безпечних умов праці належить – рівень механізації та автоматизації виробничих процесів, засоби огородження, сигналізації, дистанційне управління, зміна технологічних процесів на більш безпечні, вдосконалення конструктивних характеристик машин, механізмів, вдосконалення колективних та індивідуальних засобів захисту працюючих та ін.

До санітарно-гігієнічних заходів залежно від умов діяльності належить – облаштування вентиляційних систем, модернізація штучного і природного освітлення, централізоване питне водопостачання, забезпечення нормальних параметрів повітряного виробничого середовища, заходи по боротьбі з шумом та вібрацією, обладнання зон відпочинку та ін.

До організаційних заходів належить – дотримання трудової та технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, проведення планово-запобіжних ремонтів, рівень кваліфікації штатних працівників, відомчий та громадський контроль за виконанням робіт, відповідне навчання та інструктаж працюючих та ін.

У кожному підприємстві щорічно розробляються заходи щодо профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань які включаються в колективні договори, забезпечуються технічною документацією, джерелами фінансування та матеріальними ресурсами.