21. Термінознавство у системі лінгвістики.

Термінозна́вство — наука, яка займається вивченням термінів та терміносистем.

Термінознавство вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення.

Початок термінознавства пов'язаний з іменами австрійського вченого Ойгена Вюстера Нубасова і російського термінознавця Д.С.Лотте, які опублікували свої перші роботи в 1930р. На початку ХХІ ст. роботою з теоретичних проблем термінознавства займається ряд національних шкіл – австрійсько-німецька, франко-канадська, російська, чеська, українська.

У наш час в термінознавстві виділяється ряд незалежних напрямків дослідження:

• теоретичне термінознавство;

• прикладне термінознавство;

• загальне термінознавство;

• типологічне термінознавство;

• порівняльне термінознавство;

• семасіологічне термінознавство;

• ономасіологічне термінознавство;

• історичне термінознавство;

• функціональне термінознавство;

• когнітивне або гносеологічне термінознавство.

На сучасному етапі формується ряд нових напрямків, серед яких слід зазначити когнітивне або гносеологічне термінознавство, що займається дослідженням ролі термінів в науковому мисленні та знаннях. Як самостійні розділи термінознавства можна розглядати також термінознавчу теорію тексту; ця теорія займає позицію між термінознавством і власне теорією тексту і займається питаннями типології текстів (де наявні терміни), термінологічним аналізом тексту і текстовим аналізом терміну.Термінознавство тісно пов’язане з термінографією. Термінографія – це наука, що займається складанням словників спеціальної лексики. Ряд вчених навіть розглядає термінографію як розділ термінознавства.

22. Основи вивчення пр термін і термінологію

Терміноло́гія — це сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж. Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

Кажучи про термінологію, лінгвісти, як правило, розрізняють:

1) науку про терміни (в цьому відношенні все популярнішим стає термін «термінознавство»)',

2) фахову лексику в складі всіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, «термінологія української мови», «німецька термінологія» тощо);

3) спеціальну лексику, що обслуговує певну галузь науки чи техніки (наприклад, «термінологія обчислювальної техніки», «лінгвістична термінологія» тощо).

«Термін — це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступає в системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворює разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та екс­пресивною нейтральністю»

Термін є невід'ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між котрими існує обов'язковий та тривкий зв'язок. Сукупність зв'язків у межах такого цілого визначає його структуру. Таким чином, системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміти впорядковану сукупність термінів, які адекватно висловлюють систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності

Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник).

Терміни існують в рамках певної термінології, тобто входять в конкретну лексичну систему мови, але лише за посередництвом конкретної термінологічної системи. На відміну від слів спільної мови, терміни не пов'язані з контекстом. У межах даної системи понять термін в ідеалі має бути однозначним, систематичним, стилістично нейтральним

Терміни підпорядковуються словотворчим, граматичним та фонетичним правилам даної мови, створюються шляхом термінологізації слів загальнонародної мови, запозичення або калькування іншомовних термінів-елементів. У сучасній науці існує прагнення до семантичної уніфікації систем термінів однієї і тієї ж науки в різних мовах ) і до використання інтернаціоналізмів в термінології.

Багатозначний термін - слово, словосполучення або вираз, що має кілька значень. Як правило це слова- омоніми. Розрізняють

Омоніми повні (абсолютні) - омоніми, у яких збігається уся система форм. Наприклад, ключ (для замку) - ключ (джерело), ​​горн (ковальський) - горн (духовий інструмент).

Омоніми часткові - омоніми, у яких збігаються за звучанням не всі форми. Наприклад, ласка (тварина) і ласка (прояв ніжності) розходяться у формі родового відмінка множини (ласок - ласк). .

Крім того багатозначним терміном може бути абревіатура.

Терміни розрізняються також по відповідності його найменування і виникає при цьому асоціації з об'єктом терміна.

Орієнтують - значення терміна зрозуміло з його назви (вантажний автомобіль) .

Нейтральні - значення терміна не зрозуміло з його назви і вимагає пояснень (помологія)

Дезооріентірующіе - значення терміна не відповідає його назві (діалог, кінологія)

Основні способи творення термінів:

* зміна значення слова звичайної мови;

* творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов;

* запозичення з іноземних мов (етранжизми )

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.