12.Охарактеризуйте концептуальні засади авторської технології м. Єфименка «Театр фізичного виховання та оздоровлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку».

Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Автор назвав її ще «тотальним ігровим методом», втіливши у цих словах своє педагогічне кредо «грати щодня, грати постійно, грати завжди». Ґрунтується ця технологія на таких десяти професійних положеннях:

1. Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).

2. Фізичне виховання дітей повинно здійснюватися по спіралі, нове поєднуючи з відомим.

3. Педагогічний спідометр, або так звані загально-розвивальні вправи (підбирати підготовчу частину заняття -- уроку -- згідно з «еволюційною гімнастикою»).

4. Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.

5. Театр фізичного виховання дітей (граючи -- оздоровлювати, граючи -- виховувати, граючи -- розвивати, граючи -- навчати).

6. Позитивна, світла енергія радості і задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитивними емоціями).

7. Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування.

8. Створи тренажери сам!

9. Здоров'я здорових вимагає профілактики та корекції.

10. Через рухи та гру -- до виховання Людини майбутнього.

У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходьбовий, лазальний, біговий, стрибковий. їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.

13. Охарактеризуйте критерії оцінки передового педагогічного оздоровчого досвіду.

Передовий досвід - це система знань, умінь і навичок, способів здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісних ставлень, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.

Критерії передового педагогічного досвіду:

- актуальність - критерій, який означає, що досвід спрямо­ваний на розв'язання найважливіших на сьогодні проблем навчання, ви­ховання і розвитку учнів;

- оригінальність - означає, що в практиці роботи даного педагога або педагогічного колективу використовуються форми, методи, прийоми, засоби, які ще не застосову­валися в умовах сучасної школи;

-висока ефективність - досвід можна вважати передовим лише тоді, коли педагогом досягнуто вищих порівняно з ма­совою практикою результатів навчання, виховання й розвит­ку;

-стабільність результатів - виявлений передовий педаго­гічний досвід характеризується стійкою ефективністю і ста­більністю результатів протягом тривалого часу;

- оптимальність - означає, що оптимальними є витрати часу, зусиль учителів та учнів на досягнення результатів; отже, оптимальними є ті інновації, що досягають високих результатів при найменших фізичних, ро­зумових і часових витратах;

-можливість творчого застосування передового педаго­гічного досвіду в масовій практиці.

14.Охарактеризуйте оздоровчий вплив ігротерапії в роботі з дітьми дошкільного віку.

Ігротерапія — це частина загальної картини того, що відбувається з людиною . Важлива частина, але, тим не менше, лише складова великого процесу, і тільки так її можна оцінювати. Є й інші напрямки, в яких повинен працювати психотерапевт або його колеги. Оскільки найчастіше об’єктами такої терапії є діти, важливо, щоб у ній були задіяні і дорослі з їх найближчого оточення.

У терапії можуть брати участь діти різного віку

Техніки ігротерапії можуть бути досить легко адаптовані до потреб дорослих людей і їх «внутрішніх дітей». Наприклад, багато терапевти помічають, що у дорослих, які на сеансах регулярно будують щось з піску або грають в інші ігри, властиві дітям молодшого віку, поліпшення настає швидше, ніж при використанні виключно розмовної терапії. Адаптація повинна проводитися в залежності від вікових груп, проте в цілому гра є відмінним засобом для отримання того імпульсу креативності та свободи мислення, який необхідний для ефективного лікування. Традиційно вважається, що терапевтичний ефект ігротерапії може бути помітний у дітей старше трьох років, однак деякі лікарі вже відходять від цього стандарту, пропонуючи лікування дітям більш молодших віків.

Вся область, яка стосується вивчення і лікування психічних розладів, ще дуже молода. Загальному сучасному підходу до їх лікування ледве виповнилося сто років, а терапії, спрямованої на лікування дітей, ще менше, тому твердження, що який-небудь метод є хорошим, тому що «перевірений багатьма поколіннями фахівців» не виправдані. Кращі фахівці в області найбільш відкриті експериментам, а ігротерапія — це вид лікування, який передбачає постійне експериментування. Ще на початку 20 століття М.Фрейд, Х.Гельмут звернули увагу на те, що гра допомагає дітям розвивати здібності, долати конфлікти і досягати психологічної рівноваги. Крім того, ігри готують дітей до дорослого життя. Допомагають набути необхідних навичок.

На цьому заснована ігротерапія - основний психотерапевтичний метод роботи з дітьми від 2 до 12 років. За допомогою малювання, рольової гри, дитина може виразити ті страхи, емоційні стани і психічні травми про яких не може розповісти.

Психолог, використовуючи ігрові ситуації, визначає причину проблеми та шляхи її вирішення. Також ігротерапію використовують при нерозвиненості спілкування, низької успішності в школі, у випадках гострої ревнощів між дітьми. За допомогою ігротерапії, як стверджують фахівці, можна коректувати агресію і гіперактивність.

Всі пам'ятають такі добре знайомі з дитинства гри як хованки, піжмурки, догонялки. Виявляється, вони допомагають дітям позбавлятися від внутрішніх страхів. А також дозволяє зняти емоційну напругу.

Однією з найбільш корисних ігор вважається гра з піском. Позитивний ефект пісочниці до кінця не вивчений. Але ясно одне - пересипання цього природного матеріалу заспокоює нервову систему, ліплення фігурок з піску розвиває дрібну моторику рук і сприяє розвитку мови, розвиває фантазію.

Найбільш доступною в ігровій терапії та найпоказовішою вважається гра в ляльки. Спостерігаючи а грою в дочки-матері, можна дізнатися про емоційний світі малюка. «Мама» з «татом» дружно п'ють чай і разом одят гуляти - ситуація в сім'ї благополучна; ляльки влаштовують бійки або дитина отварачівает їх від себе - малюка турбує обстановка в будинку. Упорядковуючи свій ляльковий будиночок, дитина висловлює підсвідомо всі свої страхи і комплекси. Потрібно тільки уважно спостерігати а процесом гри.

Є також ігри, спеціально розроблені для дітей з аутизмом. У таких випадках терапевт пасивно спостерігає за діями дитини, з'ясовуючи його мотивацію.

На думку С.Л. Рубенштейн гра є «найкращою практикою розвитку» для всіх дітей незалежно від їх фізичного і розумового розвитку.

15. Охарактеризуйте оздоровчий потенціал музикотерапії в роботі з дітьми дошкільного віку. (+ пит. №37)

Музикотерапію радять використовувати Бехтерєв, Тарханова.

Музикотерапія являє собою метод, що використовує музику як засіб корекції, як провідний фактор впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальні і групові заняття музикою).Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, при комунікативних утрудненнях.

Активна музикотерапія може бути індивідуальною (вокалотерапія) і груповою (вокальний ансамбль, хор), у формі гри на музичних інструментах, диригентській та композиторській діяльності.

Пасивна музикотерапія (рецептивна) – припускає сприйняття музики з корекційною метою.

Розрізняють три форми рецептивної психокорекції: комунікативну, реактивну і регулятивну.

1. Комунікативна – спільне прослуховування музики, спрямоване на підтримку взаємних контактів, взаєморозуміння і довіри.

2. Реактивна – спрямована на досягнення катарсису.

3. Регулятивна – сприяє зниженню нервово-психічної напруги.

Рецептивна музикотерапія може проводитися у формі пасивного й активного прослуховування.

      Музикотерапія як активна — це коли діти активно проявляють себе в музиці, так і пасивна — коли дітям пропонують музику тільки слухати. Музикотерапія — це спеціалізована форма психотерапії, яка заснована на музиці. Музикотерапія як цілісне використання музики в якості основного та ведучого фактора дії на розвиток дитини включає такі напрями, як вокалотерапія (співи), музикотерапія в рухах (танці, музично-ритмічні ігри), музикування на музичних інструментах та інші. 

Музика посилює обмін речовин, збільшує або зменшує м’язову енергію,змінює дихання, кровяний тиск, дає фізичну основу для емоцій. Музико-ритмічні ігри – одночасні рухи та співи позитивно впливають на нервову систему. Деякі автори вважають музико-терапію особливо ефективною при нервово-психічних відхиленнях. Супроводження музикою гімнастики, фізичної культури не тільки допоможе дітям у виконанні вправ, а й допоможе розслабитися після них.

Слухання правильно підібраної музики з виконанням психогімнастичних етюдів підвищує імунітет дітей, знімає напругу і дратівливість, головний і м'язовий біль, відновлює спокійне дихання. Сучасні відомості, накладені на найдавніші знання, показують, що звуки різних музичних інструментів по-різному впливають на організм людини:   звучання ударних інструментів здатне дати відчуття стабільності, впевненості у майбутньому, фізично підбадьорити, надати людині сили;   духові інструменти впливають на формування емоційної сфери, причому мідні духові миттєво пробуджують людини від сну, роблять його бадьорим, активним;   музика, яка виконується клавішними інструментами, особливо фортепіанна, відповідає сфері інтелектуальної людини. Не випадково звучання рояля називають самої математичною музикою, а піаністів відносять до музичної еліти, яка володіє чітким мисленням і дуже хорошою пам'яттю;   струнні інструменти прямо впливають на серце. Вони, особливо скрипки, віолончелі та гітари, розвивають в людині почуття жалю;   вокальна музика впливає на весь організм, але більше всього на горло. Вираз «чарівний голос» дуже актуально в даний час, так як уміння виразно вимовляти слова стало справжнім мистецтвом підпорядкування людей своєї волі, створення певного іміджу, що надзвичайно важливо для політика, керівника і будь-якої іншої людини, кому необхідна комунікабельність.

Наше дихання ритмічно. Якщо ми не виконуємо важкі фізичні вправи і не лежимо спокійно, то зазвичай робимо в середньому 25-35 вдихів за хвилину. Сповільнивши темп музичного твору, можна зробити дихання більш глибоким, спокійним.

На музику реагує і температура тіла. Гучна музика з сильними ритмами може підвищити температуру на кілька градусів і зігріти в холод, у той час як м'яка музика здатна «остудити» нас.

У дитячому садку і вдома музика необхідна дітям протягом всього дня. Це не означає, що вона повинна звучати безперервно і голосно. Музика повинна прослуховуватися дітьми дозовано, в залежності від часу доби, виду діяльності, навіть настрою дітей:

   вранці рекомендується включати сонячну мажорну класичну музику, добрі пісні з гарним текстом;   для розслаблення, зняття емоційної та фізичної напруги, для приємного занурення в денний сон необхідно скористатися сприятливим впливом мелодійної класичної і сучасної релаксуючої музики, наповненою звуками природи (шелест листя, голоси птахів, стрекотіння комах, шум морських хвиль і крик дельфінів, дзюрчання струмка). Діти на підсвідомому рівні заспокоюються, розслабляються;   пробудженню дітей після денного сну допоможе тиха, ніжна, легка, весела музика. Дітям легше і спокійніше переходити зі стану повного спокою до активної діяльності.