5. Охарактеризуйте виховні можливості казкотерапії в оздоровчій діяльності днз.

Ніхто не може заперечувати величезного значення казки в житті кожної людини. Кожен з нас був дитиною і зачаровано слухав казки, які розповідала бабуся чи читала мама. Разом з героями казок ми відчували добро і зло, співчували і раділи, сміялись і плакали. Вже досліджено, що в основі казок лежить вся мудрість людства, досвід поколінь, який тисячоліттями збирався, передавався з уст в уста, і те, що казка є мантрою, промовляючи яку , ми оздоровлюємо дитину психічно і фізично. Тому так часто діти просять розповідати по декілька разів знову і знову одну і ту ж добре знайому казку. В цьому і полягає метод казкотерапії, однієї з оздоровчих технологій , яка забезпечує пошук відображення казкових подій у житті, поведінці людей, способах розв язання конфліктів у реальному житті.Казкові сюжети часто називають матрицями, які відображають головні душевні і суспільні конфлікти. В процесі роботи над казкою у дітей розвиваються позитивні емоції ( так як перемагає завжди добро і правда, казка має щасливий кінець), що має величезний вплив на формування здорової особистості.

Сьогодні під терміном “казкотерапія“ розуміється спосіб передачі знань про духовне виховання і соціальну реалізацію людини. Саме тому казкотерапію називають системою виховання, співзвучною духовній природі людини . 

У казкотерапевтичному процесі сьогодні використається 5 видів казок (класифікація Т.Зинкевич - Євстегнєєвої): художні; дидактичні; медитативні; психотерапевтичні; психокорекційні, які конструюються відповідно до актуальної ситуації . 

6. Горизонтальна структура пед технології вкл.

3 взаємопов’язані елементи:

Науковий (технологія є наково обґрунтованим вирішенням певної проблеми);

Дескриптивний (формалізовано-описовий) (технологія представляється моделлю, описом цілей, змісту, методів і засобів, алгоритмів дій, що застосовуються для досягнення запланованих результатів);

Процесуально-діяльнісний (технологія є процесом здійснення діяльності об’єктів і суб’єктів, їх ціле покладання, планування, організація, реалізація цілей і аналіз результатів).

Таким чином пед. технологія функціонує і в якості науки, і в якості системи алгоритмів, і в якості реального процесу.

7, 18,29

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ОПТИМІЗАЦІЇ СПІЛЬНОЇ

ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ ДНЗ І РОДИН

Наталія Левінець

Київ

В статі охарактеризовано зміст та напрями спільної фізкультурно-оздоровчої

роботи дошкільного навчального закладу і родини; розкрито місце і роль інноваційних

технологій в організації змістовної співпраці з батьками з питань збереження і

зміцнення здоров’я дітей.

Ключові слова: інноваційні технології, співпраця, спільна фізкультурно-оздоровча

робота, дошкільний навчальний заклад, батьки.

Питання збереження та зміцнення здоров’я дітей й досі залишаються актуальними.

Результати наукових досліджень засвідчують стійку негативну динаміку стану здоров’я

дітей, починаючи з раннього віку. Підтвердженням цього може слугувати достатньо

висока кількість дітей з дисгармонійним розвитком, фізіологічною незрілістю, дефіцитом

ваги, низьким рівнем рухового досвіду. Тому великого значення набуває пошук шляхів

оновлення змістовно-організаційних аспектів фізкультурно-оздоровчої роботи,

спрямованої на задоволення природної потреби дитини в рухах, активізації рухової

діяльності, забезпеченні умов для залучення дітей до основ здорового способу життя.

Зважаючи на комплексний характер проблеми збереження та зміцнення здоров’я

дітей, в організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми дошкільного віку мають

тісно взаємодіяти як навчальні заклади, так і родини. Адже родинне виховання

розглядаємо як один із найбільш дієвих зовнішніх факторів впливу на стан здоров’я

дітей. Батьки – перші вихователі, тому на них покладено повну відповідальність за

прищеплення основних життєвих цінностей, серед яких приріоритетною є здоров’я у

всьому його різноманітті. Опитування батьків показують, що більшість з них не в повній

мірі усвідомлюють необхідність формування у дітей основ здорового способу життя,

забезпечення умов для активної, змістовної фізкультурно-оздоровчої діяльності в умовах

родинного виховання. Однією з основних причин такого становища можна назвати

відсутність або низький рівень у батьків педагогічної культури, мотивації, необхідних

знань та практичних навичок оздоровчої діяльності. Тому дошкільний навчальний заклад

має надавати батькам відповідну допомогу у вирішенні питань збереження і зміцнення

здоров’я дитини, активізації рухової діяльності, створенні гармонійного фізкультурно-

оздоровчого клімату в родині, побудові природо- та культуро відповідної моделі

поведінки.

Питання співпраці з батьками з різних аспектів сімейного виховання дітей знайшли

відображення в працях Є. Арнаутова, Г. Бєлєнької, О. Богініч, О. Зверєвої, Н. Кот,

М. Машовець та інших. Педагогічна взаємодія навчальних закладів і родин у фізичному

виховання особистості дитини стала предметом наукового інтересу А. Акбарова, С. Бабюк,

М. Безрукого, Л. Лохвицької, Б. Шияна, Н. Семенової. В даних роботах переконливо

доведено провідну роль сім'ї у процесі збереження та зміцнення здоров’я дитини та

обґрунтовано важливість забезпечення активної позиції батьків у взаємодії з навчальним

закладом, використання технологій оптимізації спільної фізкультурно-оздоровчої роботи.

Аналіз сучасної педагогічної практики демонструє низький рівень роботи з

батьками з питань фізкультурно-оздоровчої діяльності. Спостерігається інертність з боку

батьків в реалізації завдань фізкультурно-оздоровчої роботи, низький рівень мотивації

щодо ведення здорового способу життя; зі сторони педагогічного колективу –

формальний підхід до проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, відсутність

інновацій.

Спільна фізкультурно-оздоровча робота дошкільного навчального закладу і родини

відбувається у контексті реалізації загальної програми співпраці і включає наступні

напрями: залучення батьків до активної участі в педагогічному процесі не лише через

опосередковані, а й безпосередні форми співпраці; створення умов для творчої

самореалізації педагогів, батьків, дітей; знайомство батьків із специфікою фізкультурно-

оздоровчої діяльності закладу, його соціокультурним та розвивально-виховним

середовищем; особливостями функціонування моделі здоров’язберігаючого середовища; спільні зусилля педагогів та батьків у педагогічній діяльності, вияв терпимості,

розуміння, толерантності та тактовності у вихованні та навчанні дітей; повага у взаєминах

батьків та педагогічного колективу.

Вибудовуючи спільну роботу з батьками з питань збереження і зміцнення здоров’я

дітей варто враховувати такі основні принципи:

партнерства і довіри полягає, в першу чергу, у прийнятті педагогами сімейних

цінностей родин, їхніх уявлень про фактори впливу на здоров’я, способів оздоровлення

дітей, які використовуються в родинному вихованні, і на основі цього спрямовувати свої

зусилля на прилучення дітей до основ здорового способу життя;

«активного слухача» полягає у вмінні педагога виявляти не тільки професійну

зацікавленість проблемами родини, а й «трансформувати» почуту від батьків інформацію

у конкретні поради щодо оздоровчої діяльності, враховуючи їх емоції та переживання;

узгодженості дій, спрямований на вироблення батьками та педагогами однокових

вимог та правил щодо оздоровчої поведінки дитини, єдиних підходів до її формування;

використання прикладу має забезпечувати усвідомлення батьками і педагогами

значущості власної оздоровчої поведінки та здоров’ятворчої діяльності, і відповідно

демонструвати її повсякчас в повсякденному житті, дитина має спостерігати дієвість і

результативність ведення здорового способу життя; така діяльність має стати

внутрішньою потребою особистості;

життєвого (здоров’ятворчого) досвіду передбачає можливість обміну власним

досвідом у вирішенні складних проблем, прикладами у застуванні різних оздоровчих

традиційних і нетрадиційних методах оздоровлення; особливостями фізкультурного

дозвілля в родинах, проведенні сімейного туризму як засобу оздоровлення дітей тощо.

Таким чином, спільна фізкультурно-оздоровча робота дошкільного навчального

закладу і родин включає наступні напрями:

– систематичну, цілеспрямовану просвітницьку роботу, спрямовану на усвідомлення

батьками значущості створення та дотримання раціонального розпорядку дня, підтримки

оптимального рівня рухової активності, повноцінного та збалансованого харчування,

гігієнічної культури в родині; проведенні загартовуючих процедур, створенні

сприятливого фізкультурно-оздоровчого клімату в сім'ї тощо;

– ознайомлення батьків із структурними та змістовно-організаційними основами

фізкультурно-оздоровчої роботи, реалізація яких спрямована на гармонійний,

різносторонній розвиток особистості дитини;

– погодження (визначення сфер відповідальності та зміст напрямів взаємодії) з

батьками шляхів зміцнення і збереження здоров’я дітей (програма оздоровлення,

використання інноваційних оздоровчих технологій), стратегії фізичного розвитку та його

подальші шляхи удосконалення на засадах ознайомлення з результатами моніторингу

стану здоров’я та психомоторного розвитку дитини;

– навчання батьків конкретними прийомами та методами ефективного

оздоровлення в домашніх умовах (самомасаж, загартування, дихальна гімнастика,

різноманітні оздоровчі технології терапевтичної спрямованості);

– ознайомлення батьків із лікувально-профілактичними заходами, які

здійснюються в дошкільному навчальному закладі, навчання окремим нетрадиційним

методам оздоровлення дитячого організму (аромотерапія, фітотерапія, полоскання горла

мінеральною водою, настоями трав тощо) [3].

Окреслені напрями реалізуються у колективних, індивідуальних та інформаційних

формах співпраці з батьками. Традиційно до колективних форм відносять групові

консультації, загальні збори, медико-педагогічні наради, тематичні виставки, гуртки,

«круглі» столи, спільна культурно-дозвіллєва діяльність тощо; до індивідуальних – бесіди,

індивідуальні консультації, відвідування родин вдома, індивідуальні доручення;

інформаційні форми включають розміщення матеріалів у батьківських куточках,

«куточках здоров’я», тематичні папки-пересувки, альбоми, інформаційні бюлетні тощо.

Слід зазначити, що кожен з напрямів має свою специфічну мету і засоби її реалізації, тому

необхідно забезпечити комплексність у реалізації завдань спільної фізкультурно-

оздоровчої роботи, використання найдоцільніших для конкретної ситуації форм та

методів.

Дані форми співпраці з батьками мають певний результат. Проте, зважаючи на гостроту та актуальність проблеми збереження та зміцнення здоров’я дітей, низький

рівень педагогічної культури батьків і низьку ефективність результативності даного

напряму роботи, вважаємо, що спільна фізкультурно-оздоровча робота дошкільного

навчального закладу і родин потребує оновлення як змістовного, так і організаційного її

компонентів. В даному аспекті доцільно використовувати інноваційні технології, що

сприятимуть осучасненню поширених форм співпраці з батьками, сприятимуть

підвищенню їх ефективності за рахунок формування активної батьківської позиції

(відповідальне батьківство), усуненню явищ «формалізму» в роботі педагогічного

колективу, налагодженню доброзичливої атмосфери творчого пошуку, взаємодопомоги.

Узагальнюючи практику спільної фізкультурно-оздоровчої роботи дошкільного

навчального закладу з родинами та інноваційні тенденції розвитку сучасної дошкільної

освіти охарактеризуємо деякі відносно нові форми співпраці [2; 4; 5; 6].

Сімейні клуби. Наприклад, «Клуб здорової родини» або «Клуб сімейного здоров’я».

Діяльність такого клубу передбачає участь батьків, дітей, педагогічного колективу та

фахівців за необхідності. Такі заняття дозволяють забезпечити повноцінний

індивідуальний підхід до фізичного та психічного розвитку дітей через змістовну

взаємодію батьків, які обізнані в потребах, нахилах та інтересах власної дитини, й

вихователів, медичних працівників, психологів, які здійснюють роботу на основі

професійних знань. Кожне заняття, тривалістю 60 хвилин, включає теоретичну та

практичну частину. Перша (теоретична) – передбачає спілкування в різних формах з

фахівцями з певної теми 15-20 хвилин. Друга (практична) – побудована на взаємодії із

дітьми. Це можуть бути комплекси вправ, які виконуються в фізкультурній залі або в

басейні, загартовуючи процедури, рухливі ігри, елементи спорту, колекційної та

лікувальної гімнастики. Тривалість 35-40 хвилин. В кінці заняття підводяться підсумки

заняття, батьки отримують пам’ятки, методичні рекомендації, рекомендовані

інформаційні ресурси окресленого питання.

Наведемо приклад такого заняття на тему «Фізкультурно-оздоровчий клімат в

родині». В першій частині батьками подається інформація про важливість дотримання

активного рухового режиму в умовах родини, формування життєвонеобхідного рухового

досвіду, використання різноманітних фізичних вправ та рухливих ігор; характеризуються

компоненти предметно-розвивального середовища, спрямованого на вирішення завдань

фізичного виховання тощо. Актуалізується проблема створення батьками умов для

оптимальної рухової діяльності дитини як одного з основних факторів збереження і

зміцнення здоров’я дітей. Друга частина заняття включає практичне засвоєння батьками

алгоритмів взаємодії з дітьми відповідно до вікових та психофізіологічних потреб дитини.

Вихователь у присутності дітей запрошує батьків до спільної рухливої гри, демонструє

різноманітні приклади рухової діяльності з фізкультурним обладнанням, кожну ігрову

дію педагог повторює декілька разів, підкріплює емоційно-позитивними

висловлюваннями. В процесі такої діяльності батьки ознайомлюються з основним

фізкультурним та спортивним обладнанням (спортивний інвентар, м’яч, скакалка, обруч,

гімнастична палиця, дрібний інвентар тощо), способами різноманітними його

використання у фізкультурно-оздоровчій роботі. Наступна частина заняття передбачає

участь батьків у ролі спостерігачів. Вихователя разом із дитиною демонструє основні

варіанти використання фізкультурного інвентарю. Таким чином батьки мають

можливість засвоїти способи організації фізичного виховання в родині. Потім вихователь

пропонує батькам самостійно організувати гру із декількома дітьми. В кінці заняття

батьки отримують пам’ятки з організації оздоровчих погулянок, добіркою рухливих ігор

та поради щодо створення умов для сприятливої для збереження і зміцнення здоров’я

дітей в родині атмосфери.

В такій формі доцільно ознайомити батьків із основними способами профілактики

порушень постави і виникнення плоскостопості, методами традиційного і нетрадиційного

загартування, використання сучасних оздоровчих технологій: дихальної гімнастики,

фітболгімнатики, кінезорефлексотерпії тощо.

Головною відмінною рисою сімейних клубів є діяльність на добровільних засадах, з

урахуванням особистої зацікавленості батьків. Дорослі об’єднуються навколо однієї

спільної проблеми і намагаються знайти оптимальні шляхи її вирішення. Клуб працює за

затвердженим статутом, у якому визначаються основні цілі, стратегічні завдання та принципи діяльності, а також планом зустрічей, ключову роль у визначенні яких мають

відігравати батьки.

Тренінги. В роботі з батьками з питань збереження та зміцнення здоров’я дітей

доцільно використовувати соціально-просвітницькі тренінги, які спрямовуються на

розгляд конкретної теми, в контексті якої учасникам необхідно засвоїти теоретичні

знання та набути практичних умінь і навичок. Цікавим різновидом тренінгу, який

останнім часом широко застосовується у практиці навчання здоров’я є «тренінг життєвих

компетенцій (умінь і навичок) [7]. Серед таких компетенцій – компетенції, які визначають

соціальне благополуччя; компетенції, які визначають психічне благополуччя

(інтелектуальні, емоційно-вольові компетенції) та компетенції, які визначають фізичне

благополуччя. Соціально-просвітницькі тренінги включають завдання, реалізація яких

спрямована на розвиток означених компетенцій.

Структура тренінгу включає вступну, основну та заключні частини. Зважаючи на

рівень поінформованості батьків, їх згуртованість та складність теми, основні цілі, якість

формування практичних навичок, співвідношення структурних частин може бути різним.

Аналіз методичних рекомендацій щодо організації та проведення тренінгу [7], вивчення

змісту тренінгових програм, дозволяють визначити орієнтовні структурні компоненти

тренінгу. Вступна частина включає вступ, вправи на знайомство із учасниками і тренером,

створення невимушеної, дружньої атмосфери, прийняття правил групи, вправа на

визначення очікувань і побоювань; основна частина – вправи на оцінювання рівня

поінформованості учасників тренінгу з проблеми, якій його присвячено, вправа на

актуалізацію проблеми тренінгу (потрібно зробити проблему актуальною для кожного

учасника групи), вправи на надання інформації та набуття практичних умінь та навичок

(допомогти учасникам сприйняти і усвідомити нову інформацію); заключна частина –

вправи. Які створюють умови позитивного виходу із тренінгу. Дані компоненти дозволять

тренеру (педагогу) дотримуватися основної структурно-логічної схеми тренінгу,

наповнюючи цікавими прийомами і методами залежно від специфіки учасників.

Орієнтовні теми тренінгових занять можуть бути такими: «Здорова родина – здорова

дитина», «Здоров’язберігаюча поведінка особистості», «Виховання відповідального

ставлення до здоров’я» та інші.

Усні журнали. Започатковуються в дошкільних навчальних закладах з метою

подання батькам достатньо великого обсягу цікавого для них матеріалу у короткий

відрізок часу. Зважаючи на постійний брак часу у батьків, така форма співпраці дозволяє

їм у неформальній зустрічі отримати чіткі, конкретні, професійні, неупереджені відповіді

з проблем оздоровлення дітей, забезпечення високого рівня рухової активності,

змістовного фізкультурного дозвілля. Усний журнал оформлюється, як окремі усні

повідомлення, тому таких сторінок має бути від трьох до шести, тривалість кожної від

п’яти до десяти хвилин. Загальна тривалість не повинна перевищувати сорока хвилин.

Кожне інформаційне повідомлення необхідно проілюструвати доцільним наочним

матеріалом (спортивно-ігрове обладнання, макети спортивних куточків, комплекси

вправ, тематична добірка літератури як для батьків, так і для дітей, фото та відео

матеріали). Задля результативності проведення усних журналів доцільно з батьками

провести попередню роботу, а саме: опрацювати відповідну літературу або підготовлені

інформаційні повідомлення з означеної проблеми, питання для обговорення.

Систематичність таких зустрічей можна досягти веденням постійних рубрик «Поради

фахівця», «Відпочинок для здоров’я», «Користь та шкода для здоров’я», «Хвилинки-

здоровинки», «Родинний відпочинок». Кожна рубрика наповнюється відповідним

педагогічним змістом, вирізняється новизною, цікавою формою подачі матеріалу, за

необхідності можна залучати фахівців: медичного працівника, психолога, спеціаліста з

лікувальної фізичної культури, реабілітолога.

Значно підвищує результативність спільної фізкультурно-оздоровчої роботи

різноманітні методи морального стимулювання та формування стійкої мотивації до

активного способу життя членів родин вихованців. Доцільно вести в практику

фізкультурно-оздоровчої роботи дошкільного навчального закладу випуск газети (це

може бути звичний варіант – паперовий у вигляді стінгазети й електронний варіант, який

розташовується на сайті навчального закладу) або, якщо дозволяє технічне оснащення,

підготовка медіа презентацій за звітний період «Найактивніші», «Спортивна родинна»,

«Сімейний туризм», «Найкращий досвід загартування в родині». Тематика таких матеріалів може бути найрізноманітнішою, відображати різні аспекти фізкультурно-

оздоровчої роботи дошкільного навчального закладу і родини, враховувати особливості

родин та їхні родинні цінності та традиції оздоровчої діяльності.

Отже, спільна фізкультурно-оздоровча робота дошкільних навчальних закладів і

родин виступає одним із важливих факторів формування у дітей основ здорового способу

життя, культури здоров’я. Низький рівень педагогічної культури батьків спрямовує

педагогічні колективи на оновлення та пошук дієвих форм співпраці з батьками. Одним з

таких шляхів є використання інноваційних технологій, які ґрунтуються на активному

залученні батьків до фізкультурно-оздоровчої роботи, підвищують їх мотивацію і

формують навички практичної оздоровчої діяльності в умовах власної родини. Завдання

педагогів полягає у виокремленні із сучасного розмаїття інноваційних технологій тих, які

здатні найкраще задовольнити потреби батьків в отриманні неупередженої інформації

оздоровчого спрямування та формувати практичні навички ведення здорового способу

життя