49. Розкрийте методику проведення занять з танцювальної терапії в днз.

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо­крема, дає дитині також можливість самовиражати­ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.

Використання музичних творів поглиблює емо­ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного «Я».

Виразні рухи людини — обов'язковий компо­нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.

Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо­гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою.

Я НЕ ЗНАЮ, ЧИ ЦЕ ВОНО – МЕТОДИКА? Більше нічого не знайшла…=(

Процес навчання дітей вправ танцювально-ігрової гімнастики умовно розподілили на такі три етапи:

• початковий – навчання вправи як окремого руху;

• поглиблене вивчення вправи;

• закріплення і вдосконалення виконання вправи [5, С.28].

Кожне заняття з танцювально-ігрової гімнастики будується за загальноприйнятою структурою, яка передбачає наявність підготовчої, основної і заключної частин.

На думку авторів програми, підготовча частина має займати від 5 до 15% загального часу заняття. Пріоритетним завданням цієї частини є підготовка організму дитини до подальшої роботи. З цією метою доцільним є використання ігрогімнастики, ігроритміки, музично-рухливих ігор малої інтенсивності, ігор з розвитку уваги, ігротанців, а також вправ танцювально-ритмічної гімнастики, що відповідають завданням цієї частини заняття.

У результаті досліджень було доведено, що основна частина повинна тривати від 70 до 85% всього заняття.

Ця частина передбачає формування рухових умінь і навичок, розвиток рухових здібностей дошкільників.

Вирішення цих та інших завдань реалізується через всі засоби танцювально-ігрової гімнастики: ритмічні і бальні танці, ігропластику, креативну гімнастику тощо.

Тривалість заключної частини заняття – від 3 до 7% загального часу заняття. Автори програми наполягають на тому, що у випадку великого фізичного навантаження на дітей в основній частині заняття, тривалість заключної може бути збільшено. Безперечно, це створює умови для поступового зниження навантаження і забезпечує поступовий перехід від збудженого до відносно спокійного стану дітей.

В заключній частині, як правило, використовуються вправи на розслаблення м’язів, зміцнення постави, регулювання дихання, а також ігровий самомасаж. Якщо ж основною метою заняття було розучування нового матеріалу, то наприкінці доцільним є проведення музично-рухливих ігор малої інтенсивності [5, С.25-26].

Завдяки цим заняттям створюються сприятливі можливості для розвитку мислення, творчих здібностей дітей, їхньої пізнавальної активності, вільного самовираження.