45. Розкрийте методику обстеження функціональних можливостей дітей дошкільного віку.

Функціона́льний стан органі́зму — стан живої системи, який визначає рівень життєдіяльності організму, системну відповідь на фізичне навантаження, і дає змогу оцінити рівень адаптації організму до навколишнього середовища і до поставлених йому задач.

Функціональна діагностика — комплексна система аналітико-методичних підходів до визначення й оцінки функціонального стану органів і систем організму. Це цілий напрям який замається проблемами визначення функціонального стану організму з використанням сучасних клінічних засобів діагностики.

Функціональні показники, які можна потім аналізувати у вигляді комплексної оцінки, традиційно в клиніках отримуються такими методами як: Пневматахометрія, Оксигемометрія, Методи газового аналізу, Спірометрія та Спірографія, та іншими стандартними клінічними методами.

Функціональні проби дозволяють оцінити функціональний стан окремих систем організму, за допомогою простих процедур, які в більшості випадків досліджують реакцію організму на певний вид діяльності. В спортивній медицині ці проби дають можливість оцінити стан організму і контролювати адекватність фізичних навантажень.

Нетрадиційні методи

Варіаційна пульсометрія, Амплітудна пульсометрія, Балістокардіографія, Метод Фолля

Спірометрі́я (лат. spiro — дую, дихаю, грец. μέτέω - вимірюю) — визначення життєвого об'єму легень за допомогою спірометра. Спірометрію застосовують при профілактичних дослідженнях і з метою діагностики захворювань легень і серцево-судинної системи.

Визначення ряду функціональних показників дихальної системи методом спірометрії здійснюється за допомогою спеціальних приладів - спірометрів (повітряних або водних).

Метод дозволяє визначити цілий ряд функціональних показників дихальної системи, такі як:

• Життєва ємність легенів (ЖЄЛ, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт здатний видихнути після максимального вдиху.

• Дихальний об'єм (ДО, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт вдихає і видихає з кожним диханням.

• Резервний об’єм вдиху або об’єм додаткового вдиху (РОвд, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт може додатково вдихнути після спокійного вдиху.

• Резервний об’єм видиху або об’єм додаткового видиху (залишковий об'єм) (РОвид, в л.) — кількість повітря, яку реципієнт може додатково видихнути після спокійного видиху.

• Максимальна вентиляція легенів (МВЛ, в л/хв) — кількість повітря, яка може пройти через дихальну систему за одну хвилину при максимально частому і максимально глибокому диханні.

Пульсометрія — один з найбільш простих, доступних та достатньо інформативних способів оцінки функціонального стану системи кровообігу та організму в цілому, за допомогою визначення частоти серцевих скорочень (ЧСС) або пульсу.

Вивченням динаміки зміни пульсу, та закономірностей по зміні ритму роботи серця займається варіаційна пульсометрія

Способи вимірювання пульсу

У клінічній практиці частота серцевих скорочень вимірюється при прощупуванні (пальпації) сонної або променевої артерії, а також з використанням інструментальних методів — електрокардіографії, сейсмокардіографії, фонокардіографії, радіотелеметрії, реографії). Також пульс можна виміряти в динаміці оптичним методом за допомогою пульсометрів або пульсоксиметрів.