33.Розкрийте виховні можливості анімалотерпії в роботі з дітьми дошкільного віку

Анімалотерапія (від лат. аnimal — тварина) — вид терапії, науковий метод лікування та профі­лактики серйозних захворювань, який ґрунтується на використанні різних можливостей тварин та їхніх образів (малюнків, казкових персонажів, іграшок, а також живих тварин, спілкування з яки­ми безпечне). Взаємодія з тваринами задовольняє багато потреб людини і дає чималу користь: знімає стрес і нормалізує роботу нервової системи у цілому, сприяє гармонізації міжособистісних стосунків між людьми, реабі­літує і допомагає відновити контакт індивіда з навколишнім світом, підвищити самооцінку й відчути впевненість у собі. В анімалотерапії широко застосовуються різні символи тварин: образи, малюнки, казкові герої, іграшки. Використовуються також і звуки тварин.

34. Розкрийте зміст лікарсько-педагогічного контролю за системою фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Успішне вирішення завдань з фізичного виховання дітей значною мірою залежить від якості лікарсько-педагогічного контролю. У дошкільному закладі він здійснюється за такими напрямками:

• систематичне проведення медичних оглядів і оцінка стану здоров'я, нервово-психічного та фізичного розвитку; функціональних можливостей та динаміки розвитку рухів дітей;

• спостереження за проведенням різних організаційних форм фізичного виховання, контроль за змістом, методикою проведення фізичних вправ, відповідність їх анатомо-фізіологічним можливостям дитячого організму, організація рухового режиму;

• систематичне спостереження за санітарно-гігієнічним станом місць занять з фізичної культури, ранкової гімнастики, рухливих ігор, вправ спортивного характеру, загартовуючих процедур;

• постійний контроль за дотриманням режиму дня та організацією раціонального харчування у дошкільному закладі.

Лікарський та педагогічний контроль за фізичним вихованням дітей тісно пов'язані одне з одним і обумовлені спільною роботою медичних працівників та педагогів.

35.Розкрийте методику використання казкотерапії в оздоровчій роботі з дітьми дошкільного віку.

Казкотерапія– це спосіб об’єктивізації проблемних ситуацій, іншими словами, це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрію дійсністю, огортає все навколо передчуттям дива, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами і вийти з неї переможцем, а головне – надає малюку почуття вневненості і захищеності.

У казках відображаються усі аспекти людського життя: проектуються моделі стосунків, визначаються цінності та ідеали, що сприяє формуванню духовно здорової, компетентної особистості. А обов’язковий «щасливий кінець» стає основним засобом цього виду арт-терапії, що допомагає дітям позбутися страхів і комплексів.

Саме тому казкотерапія є одним з найефективніших психологічних методів у роботі з дітьми. Терапевтична казка відрізняється відзвичайної тим, що вона складена спеціально з урахуванням особливостей конкретної дитини. Її персонажі переживають ті ж емоції, борються з тими ж страхами, комплексами, що й малюк.

Дитина порівнює себе з персонажем , аналізує його поведінку (таким чином вдаючись і до самоаналізу) і на його прикладі вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті.

Казка розвичає уяву дитини, розширює її світогляд.

Слухаючи і аналізуючи казки в дитинстві, людина поповнює у підсвідомості банк життєвих ситуацій, що за необхідності може бути активізований.

Терапевтична казка створює особливий з’язок між дитиною і дорослим, що грунтується на довірі та впевненості.

У процесі казкотерапії негативні персонажі (що є втіленням дитячих страхів та комплексів) перетворюються на позитивні.

Як працювати з казкою

Малювання за мотивами казки. Кожна дитина обирає і малює фрагмент казки, який хоче зобразити, героя, який найбільше сподобався.

Обговорення поведінки і мотивій дій персонажа з дітьми, виявлення страхів у дитини.

Програвання епізодів казки. Між дітьми розподіляють ролі (персонажів-звірят і персонажів-страхів) з урахуванням емоційного стану дітей та попередніх малюнків. Якщо дитина боїться і відмовляється, примушувати не потрібно, хай буде гладачем.

Використання казки як притчі. У цьому випадку казка має стати моделлю поведінки.

Закріплення ефекту казки відбувається тоді, коли батьки розпитують дітей, яку казку чули, хто з персонажів сподобався і чому.

Як створити терапевтичну казку

1. Обираємо героя, близького дитині за статтю, віком, характером.

2. Описуємо життя героя у казковій так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3. Вводимо героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.

4. Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжуємо коментарями, показом ситуації з різних точок зору. Можна ввести помічника – мудрого наставника.

5. Робимо висновок, долучаючи до цього дитину.

Примітка. Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховані причини певної поведінки, страхів та комплексів дитини. Казкотерапія як психологічний метод накладає свої вікові обмеження при роботі з дітьми: дитина повинна мати чітке уявлення про тому, що існує казкова дійсність, відмінна від реально існуючої. Зазвичай навик такого розрізнення формується у дитини до 3,5-4 років, хоча, безумовно, в кожному конкретному випадку необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку дитини. Казка зазвичай виконує три функції: діагностичну, терапевтичну (корекційна) і прогностичну. Діагностична казка передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини. Інструкції, які пред'являються дитині в даному випадку такі: «Склади казку про хлопчика п'яти років», «Склади будь-яку казку». Потім психолог проводить аналіз казки. Таким чином, може бути виявлений базовий життєвий сценарій, або стали звичними способами реагування поведінкові стереотипи дитини. Також діагностична казка може сприяти виявленню відносини або стану дитини, про які він не хоче або не може говорити вголос. Наприклад, перевірити ставлення дитини-дошкільника до розлучення батьків, можна, розповідаючи йому таку казку: ПташенятаУ гніздечку на дереві сплять пташки: тато, мама і маленький пташеня. Раптом налетів сильний вітер, гілка зламалася, і гніздечко впало вниз. Всі опинилися на землі. Папа летить і сідає на одну гілку, мама сідає на іншу. Що робити пташеняті? Уважно вислухайте відповіді дитини. Найчастіше діти говорять так: "Пташеня теж летить і сідає на яку-небудь гілку", "Полетить до мами, тому що він злякався", "Полетить до тата, тому що він сильніше", "Чи залишиться на землі, тому що він не вміє літати, але буде кликати на допомогу, і тато (або мама) прилетить і забере його ". Ознаками прихованої тривожності дитини є відповіді, подібні таким:" Пташеня не вміє літати, тому залишиться на землі "," Чи спробує летіти, але не зуміє "," Помре від голоду (або від дощу, холоду і т. д. "," Про нього всі забудуть, і хто-небудь наступить ". У тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функції діагностичної казки. У цих казках, ніби матрьошка в матрьошці, розкриваються суть та особливості майбутнього життєвого сценарію людини. Терапевтична казка - казка, завдяки якій власне відбуваються позитивні зміни в стані і поведінці дитини. Казкотерапевтична робота з дитиною може бути проведена різними способами:

Для роботи може використовуватися існуюча авторська або народна казка.

Терапевт і дитина можуть складати казку разом, одночасно драматизуючи її всю або окремі елементи.

Дитина може складати казку самостійно.

36. Розкрийте методику дихальної гімнастики за О. М. Стрельнікової.

В основу дихальної гімнастики О.М.Стрельникової покладено виконання спеціальних дихальних вправ. Ця гімнастика проста і Оздоровлення організму дихальною гімнастикою

доступна, не потребує спеціально відведених місць для виконання і в досить короткий термін часу ефективно впливає на покращен-ня функціонального стану системи дихання. Її можна виконувати у спортивному залі, у кімнаті студентського гуртожитку, на свіжому повітрі, стоячи або сидячи (залежно від самопочуття).

Традиційні варіанти різних систем дихальних гімнастик зде-більшого приділяють головну увагу затриманню дихання або види-хам. А дихальна гімнастика О.М.Стрельникової дає рекомендації, які багато у чому суперечать загальноприйнятим.

Дві головні вправи цієї гімнастики: нахил та одночасно різкий і короткий вдих; зведення зігнутих у ліктях рук, зігнутих перед грудьми на рівні плечей, і одночасно короткий видих.

У гімнастиці О.М.Стрельникової при стисканні грудної клітки слід робити вдих. Ця гімнастика передбачає прискорений розвиток м’язів, що допомагають диханню, яке досягається зворотною узго-дженістю рухів з диханням. Руки зведені і стискають таким чином грудну клітку — вдих; руки розведені, грудна клітка розширена — видих. М’язи рук і грудей створюють додатковий опір дихальним м’язам. Їм доводиться працювати з повним навантаженням і при цьому розвиватися, зміцнюватись. За такого способу дихання ак-тивізується газообмін, вдосконалюється робота коркових центрів управління ЦНС диханням.

«Дихання, — відзначає О.М.Стрельникова, — починається при-родно, із вдиху. Вдих первинний, видих — вторинний. Вдих — при-чина, видих — результат, наслідок. Тому регулювання дихання слід починати саме з вдиху. Треба тренувати вдих короткий, різкий, ак-тивний, але не об’ємний, ритмічний, по можливості емоційний».

Парадоксальна гімнастика О.М.Стрельникової має неспецифіч-ний оздоровчий вплив на організм людини. Перше ж дослідження ефективності дихальної гімнастики О.М.Стрельникової довело, що у зовсім непідготовленої людини після кількох хвилин занять ЖЄЛ збільшується одразу ж на 10–15 %. Це величезний прогрес. Най-більші показники ЖЄЛ у плавців, передусім завдяки тому, що вони постійно видихають у воду, тобто також дихають з опором. Звичай-на дихальна гімнастика — це дихання у сприятливих, полегшених умовах. Гімнастика О.М.Стрельникової — свого роду тренування з обтяженням. Така гімнастика подібна до тренувань, що їх проводять спортсмени в умовах середньогір’я. В обох варіантах дещо утруднене Вправи дихальної гімнастики О.М.Стрельникової вивчити до-сить легко. Пропонуємо на початку засвоїти перші три вправи, які начебто є підготовчими, розминальними, а потім переходити до ви-конання основних п’яти вправ.

Звичайно, ці прості вправи ні в якому разі не можна вважати ліками від якоїсь окремої хвороби або групи захворювань. Вони спрямовані не на певний орган або частину тканини, а на усі орга-ни і тканини нашого тіла, забезпечують, насамперед, високий рівень постачання киснем усього організму. Вправи здійснюють загально-оздоровчий вплив на організм людини.

Наприклад наведемо деякі приклади в прав:1. В.п. — сидячи на стільці, руки на пояс. 1 — поворот голови праворуч; 2 — поворот голови ліворуч. На кожен поворот (у кінце-вій точці) робити короткий, шумний, швидкий вдих носом. Вдих настільки різкий, що ніздрі носа дещо втягуються і стискаються (а не роздуваються). Цей рух більш ефективно розучувати перед дзер-калом. Темп — один вдих на секунду або трохи і швидше. Про видих не думати. Він відбувається автоматично через злегка при відкри-тий рот. Це правило відноситься до всіх вправ Стрельникової.

2. В.п. — те саме. 1 — нахил голови праворуч; 2 — нахил голови ліворуч. Різкий вдих у кінці кожного руху.

3. В.п. — те саме. 1 — нахил голови вперед; 2 — нахил голови на-зад. Короткий вдих у кінці кожного руху.