Тема. Ручні струги. План.

1. Будова й призначення

2. Підготовка ручних стругів до роботи

3. Правила безпечної роботи при струганні

Література. Л.В.Пивоваров, В.П.Степанко, О.Я.Задніпровський. Основи обробки деревини і пластмас.–К.: Рад. Школа, 1979.– С. 107-112.

Будова й призначення

Ручні інструменти, призначені для стругання деревини, мають спільну назву стругів. Відповідно до призначення й фор­ми оброблюваної поверхні існують різні види стругів, але всі вони діють за одним принципом і, в основному, складаються з однакових частин. Плоскі поверхні стругають одинарним і подвійним рубанками, шерхебелем, торцевим рубанком, фуган­ком, напівфуганком, шліфтиком, цинубелем, а профільні (фа­сонні) горбачем, зензубелем, фальцгебелем, шпунтгебелем, кальо'вками та ін.

Рубанок (мал. 4-21, а) — струг для обробки плоских повер­хонь. На прикладі рубанка можна розглянути основні деталі й елементи всіх стругів. Рубанок складається з дерев'яної ко­лодки 1, залізка 2 і клина 3, яким закріплюють залізко в ко­лодці. У передній частині колодки встановлено ріжок 4. Основа колодки називається підошвою, передня частина – носком, а задня — п'ятою. Передня частина колодки називається лобком, задня — затилком. У колодці зроблено наскрізний отвір — льоток, який поступово звужується донизу. Вузька щілина, що утво­рюється в результаті пересічення льотка з підошвою, назива­ється прольотом. З прольоту виступає лезо залізка і відводиться стружка. Чим вужчий проліт у стругу, тим ближчий підпір во­локон до різальної кромки залізка і тим чистіша оброблювана поверхня. У різних стругах ширина прольоту 5—9 мм. Поверхня заднього боку льотка називається постіллю, на неї лягає за­лізко. Кут нахилу постелі до підошви струга називається кутом присадки залізка; він приблизно дорівнює куту різання. Для опори клина на боках льотка роблять заплечики завширшки 3—5 мм. .

Колодки й клини рубанків та інших стругів виготовляють з сухої деревини твердих порід: бука, клена, граба, груші, ясена. У стандартного рубанка довжина колодки 250 мм, ширина й висота - 60 мм; довжина залізка 180 мм, ширина - 50 мм, товщина — 4 мм; лезо залізка прямолінійне, кут загострення — 30°; кут присадки — 50-55°; ширина прольоту — 7-8 мм.

Шерхебель (мал. 4-21, б) відрізняється від рубанка тим, що його колодка значно вужча, а лезо залізка має заокруглену форму і виступає над підошвою до 3 мм. Порівняно вузьке за­лізко з овальним лезом дає змогу знімати шерхебелем товсту стружку при початковій обробці заготовок. Стандартний шер­хебель має такі розміри: довжина колодки 250 мм, ширина — 45 мм і висота — 60 мм; ширина залізка 35 мм, довжина — 180 мм і товщина — 4 мм; кут присадки залізка — 45-50°; ши­рина прольоту — 9 мм. Початкову обробку можна виконувати й рубанком з одинарним залізком. Але в тих випадках, коли треба зняти товстий шар деревини або обробити заготовки, вкриті пилом чи іншою речовиною, обов'язково перший шар знімають шерхебелем.

Рубанок з подвійним залізком (мал. 4-21, в) має таку саму будову й розміри, як і звичайний, але відрізняється від остан­нього будовою залізка. В основному залізку є спеціальний про­різ 3, крізь який проходить гвинт 2, що кріпить друге, накладне залізко 1, так званий горбатик. Кромку горбатика встановлю­ють на відстані 0,5-1,0 мм від різальної кромки основного за­лізка. Чим менша ця відстань, тим тонша стружка і чистіша оброблювана поверхня. Рубанок з подвійним залізком викори­стовують для чистової обробки заготовок, зачищання задирок ї завилькуватих місць, а також для стругання торців.

Мал. 4-21. Ручні струги для стругання плоских поверхонь

Р убанок торцевий (мал. 3-21, г) відрізняється від звичай­ного тим, що проліт у нього розміщено навскіс по відношенню до боків колодки. Косе розташування прольоту, отже й леза залізка, полегшує різання деревини в торець. Торцевий рубанок призначений для чистового зачищення торців.

Фуганок (мал. 3-21, д) відрізняється від рубанка розмірами колодки й залізка. Крім того, на колодці фуганка замість ріжка є рукоятка 2, за яку фуганок тримають правою рукою. В перед­ній частині колодки є невелика циліндрична вставка 1 (ударна кнопка). Щоб вийняти клин і залізко, злегка ударяють молот­ком по кнопці. Стандартний фуганок має такі розміри: довжи­на колодки 700 мм, ширина — 85 мм, висота — 75 мм; ширина залізка 65 мм, довжина — 200 мм, товщина — 4 мм; ширина прольоту 8 мм, кут присадки й відповідний йому кут різання — 45°.

Н

Мал. 4-22. Ручні інструменти для стругання профільних поверхонь

апівфуганок має такі розміри: довжина колодки 500 мм, ширина — 70 мм, висота — 65 мм; ширина залізка 50 мм, дов­жина — 180 мм, товщина — 4 мм.

У роботі напівфуганок вима­гає значно менших зусиль, ніж фуганок, і тому більш придат­ний у шкільних майстернях, ніж фуганок.

Шліфтик — короткий рубанок з подвійним залізком; призна­чений для старанного зачищення нерівних і завилькуватих ді­лянок. Шліфтик повинен знімати дуже тонку стружку, тому кут присадки залізка й відповідно кут різання, у нього становлять 55—60°. Довжина колодки шліфтика 200 мм, ширина і висота — 60 мм, довжина залізка 180 мм, ширина — 50 мм і товщина — 4 мм.

Цинубель (мал. 4-21, є) має вигляд рубанка, але залізко в нього зроблене з невеликими зубцями на різальній кромці. Він призначений для простругування на оброблюваній поверхні не­великих борозенок, які забезпечують краще зчеплення під час обклеювання заготовок фанерою, сукном та іншими матеріала­ми. Кут присадки залізка в цинубелі досягає 80°, тому він по суті не ріже, а зіскоблює деревину.

Горбачі (мал. 4-22, а) — це короткі рубанки з опуклою і вгнутою підошвою. Залізко подвійне з прямим лезом. Застосовують для стругання опуклих і вгнутих поверхонь. Зруч­нішими є горбачі з металевою колодкою, в них можна регу­лювати радіус кривизни підошви.

Зензубель (мал. 4-22, б) — струг з вузькою і порівняно високою колодкою, що має спеціальний отвір для бічного виходу стружки. Залізко має форму лопатки. Застосовують зензубель для вибирання чет­вертей і фальців. Оскільки ши­рина вибирання може бути різ­ною, то й ширину колодок зензубелів роблять різною. Заліз­ко можна вставити впоперек колодки або під кутом для об­робки торців. Для чистової об­робки застосовують зензубелі з подвійним залізком.

Фальцгебель (мал. 4-22, в) має підошву з уступом і бічну щоку, якою його впирають у кромку дошки під час стругання. Залізко фальцгебеля одинарне, з прямим або косим лезом. . Товщина залізка у верхній частині на 1 мм менша, ніж у ниж­ній. Для відведення стружки є однобічна раковина. Четверті, відібрані фальцгебелем, зачищають зензубелем. Звичайним фальцгебелем можна вибирати четверті й фальці лише певного розміру. Універсальний фальцгебель (мал. 4-22, г) можна на­строювати на різні розміри, бо в ньому щока й уступ на підош­ві виконані з металевих рухомих косинців.

Шпунтгебель, або пазник (мал. 4-22, д), що ним простру­гують пази прямокутного перерізу або гребені того ж перерізу для з'єднання деталей у шпунт, складається з двох колодок, з'єднаних гвинтами. На підошві шпунтгебеля закріплена сталь­на пластинка завтовшки 3 мм з прорізом для залізка. За допо­могою гвинтів інструмент регулюють на задану відстань шпунта від кромки дошки. Для різної ширини шпунтів є набір залізок завширшки від 3 до 15 мм.

К альовка (мал. 4-22, е) має фігурно оброблену підошву ко­лодки і відповідної форми залізко. Нею простругують профілі, в яких поєднуються прямі й криві ділянки.

Аналогічно до описаних інструментів побудовані галтелі, якими вибирають напівкруглі заглибини, штапики, що ними за­круглюють і фігурно обробляють кромки та ін.