11. Поняття комунікант і комунікат. Їх роль та значення у спілкуванні

Комунікант – той, хто ініціює, проводить, підтримує або завершує процес спілкування. У ролі комунікантів масової комунікації виступають професійні комуніканти (агітатори, ведучі, журналісти, викладачі). Вони можуьб одночасно використовувати різни способи спілкування – слово і жести, слово і образ і тд. Для професійних мовців мовлення являється самоціллю, а не інструментом досягнення мети.

Комунікат – той, на кого спрямоване спілкування, хто є його адресатом. Їх наявність, тобто наявність комунікаторів є однією з обов’язкових умов комунікації. Комунікант забезпечує передачу повідомлення, інформації, висловлює думку, задача комуніката – чути, слухати, сприймати і розуміти висловлювання. Комунікатори прагнуть досягти згоди і взаєморозуміння, і ця мета буде досягнута за умови відсутності конфлікту між комунікаторами (через непорозуміння).

12. Складники комунікації. Їх взаємодія між суб’єктом і предметом комунікації

Розглядаючи комунікацію як явище, ми можемо виділити такі складники комунікації: суб’єкт комунікації, предмет комунікації, комунікативні засоби, комунікативний процес, барєр комунікації, середовище комунікації тощо.

Суб’єкти комунікації – це активні учасники комунікаційного процесу. Можна говорити про три основні різновиди суб’єктів комунікації:

Джерело інформації – це творець інформації, той, хто створює повідомлення.

Комунікатор, адресант – той, хто передає інформацію.

Реципієнт, комунікант, адресат – той, хто отримує інформацію.

Усі вони можуть бути представлені людиною, групою людей або організацією.

Предмет комунікації – повідомлення, що містить у собі необхідну інформацію. Класичним визначенням інформації в сучасній науці вважається визначення Н.Вінера, який розглядав інформацію як позначення змісту, отриманого із зовнішнього світу в процесі пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів.

Повідомлення можуть бути різними за змістом та призначенням. На думку американських дослідників Р.Акоффа та Ф.Емері, інформацію можна розподілити за типом змін, до яких вона призводить, на три види:

повідомлення, що інформують;

повідомлення, що інструктують;

повідомлення, що формують мотиви поведінки

13. Одновекторна та багатовекторна комунікація

Одновекторна чи багатовекторна комунікація має ще й інші назви - монологу та діалогу.

Монолог є одновекторним типом спілкування, що не вимагає комунікативної реакції комуніката. Як форма мовлення, монолог являє собою найбільш розлоге й логічно організоване повідомлення під час спілкування. У лінгвістичній науці виділяють монолог внутрішній, агітаційний (сугестивний), драматичний, ліричний, розповідний.

З погляду комунікації монолог є цікавим з тієї причини, що у ньому, як у мовній формі, криється одновекторне спілкування, яке характеризується природною спрямованістю процесу комунікації від комуніканта до ко-муніката. Найчастіше такого типу спілкування дотримуються в ЗМК, коли комунікація являє собою процес спілкування з масою або публікою, хоч і на персональному рівні подібна односпрямованість процесу цілком можлива. Недоліком монологічного спілкування є те, що результативність процесу комунікації безпосередньо не береться до уваги і стає незрозумілим, успішно чи неуспішно завершилося спілкування. Реакція комуніката при цьому може відстежуватися спеціальними соціологічними службами; результати такого обстеження можуть свідчити про успіх чи неуспіх процесу комунікації.

Ще один, багатовекторний тип комунікативного процесу - це діалог, що є розмовою між двома або кілько-ма особами. Особливістю діалогічного спілкування є зміна ролей комуніканта й комуніката. Ініціатива у спіл-куванні переходить від одного до іншого. Комунікант стає комунікатом і навпаки. Завдяки новітнім технологіям ця багатовекторність робить масове спілкування багатогранним і повноцінним, оскільки створюються умови для ефективного обміну інформаційними продуктами, більш повно реалізуються інтереси маси, задовольняються індивідуальні потреби, своєчасно уточнюються позиції її представників