1.Слово "комунікація" походить від лат. communico – роблю загальним, зв'язуюсь, спілкуюсь. Під комунікацією у людському суспільстві розуміють обмін думками, знаннями, почуттями, схемами поведінки тощо. Треба зазначити, що слова у цьому випадку є метафорами. Насправді, коли ми обмінюємось ідеями, словами, то не позбавляємось своїх слів, а взаємно збагачуємось ідеями іншого співрозмовника. Це досить істотне зауваження, яке поділяє підхід до комунікації на дві парадигми: меха ністичну і діяльнісну. Під парадигмою розуміють систему схожих поглядів ряду учених, які збігаються за основоположними принципами. У механістичній парадигмі під комунікацією розуміють односпрямований процес кодування і передачі інформації від джерела і прийому інформації отримувачем повідомлення. У діяльнісному підході комунікацію розуміють як спільну діяльність учасників комунікації, у процесі якої формується спільний погляд на речі і дії з ними. Для механістичного підходу характерне сприймання людинияк механізму, дії якого визначені певними правилами, контекст зовнішнього середовища розглядається як шум, перешкода. Для другого підходу характеpні процесуальність, контекстуальність. Загалом, останній підхід є ближчим до реального життя і більш гуманістичним. Комунікація відбувається не тільки у людських соціальних системах.

Походження слова “комунікація”. Історія вивчення масових комунікацій.

Теорія масової комунікації - це перша фундаментально-професійна дисципліна, яка поведе вас у світ професіональної комунікації.

Слово комунікація прийшло до нас через англійську мову (communication) від латинського communicare, що означає "перебувати у зв"язку, брати участь, об"єднуватися".

Спілкуватися - то є ставати членом спільноти, а це означає співпереживати, ставати духовно близьким, дотримуватися норм співжиття.

Нині в науці існує сотня визначень комунікації. Ще в 70-х роках ХХ ст. F. Dance в статті про поняття комунікації зафіксував 95 дефініцій і згрупував їх у 15 категорій [Dance F.]. Польська дослідниця H. Walinska de Hackbeil у 1975 році у своїй докторській дисертації "Поняття комунікація в американській теорії масової комунікації" зафіксувала понад 200 дефініцій, що віднайшла в американській літературі, і виділила в них 18 семантичних (значеннєвих) категорій. Польський комуніколог T. Goban-Klas у своєму підручнику "Засоби масової комунікації і масова комунікація" наводить сім типових визначень комунікації [Goban-Klas T., 42-43]: комунікація як трансмісія (трансляція, передача) інформації, ідей, емоцій, умінь; комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння); комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей; комунікація як об"єднання (творення спільноти) за допомогою мови чи знаків; комунікація як взаємодія за допомогою символів; комунікація як обмін значеннями між людьми, які мають спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях; комунікація як складник суспільного процесу, який виражає групові норми, здійснює громадський контроль, розподіляє ролі, досягає координації зусиль тощо.

Комунікація (спілкування, рос. общение, англ. communication) - це зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особливостями комунікаторів процес встановлення і підтримання контактів між членами певної соціальної групи чи суспільства в цілому на основі духовного, професійного або іншого єднання учасників комунікації, який відбувається у вигляді взаємопов"язаних інтелектуально-мислительних та емоційно-вольових актів, опосередкованих мовою й дискретних у часі й просторі,- тобто у вигляді актів мовлення, актів паралінгвістичного характеру й психофізіологічного впливу, актів сприймання та розуміння і т. п., що пов"язані з процесами збору фактів, їх зберігання, аналізу, переробки, оформлення, висловлення та при потребі поширення, сприймання і розуміння, відбуваються з використанням або без нього різних знакових систем, зображень, звуків (письмо, жести, міміка та ін.), засобів комунікації (газети, журнали, аудіовізуальні програми й т. п.), засобів зв"язку (телефон, телеграф, транспорт тощо) і результатом яких є конкретна інтелектуально-мислительна й емоційно-вольова поведінка співбесідника, конкретні результати його діяльності, прийняті ним рішення, що задовольняють членів певної соціальної групи або суспільства в цілому.

2. Визначення «масової комунікації». Комунікація і спілкування як повні синоніми

Мáсова комунікáція (англ. Mass communication) — це поняття можна розглядати мінімум в двох аспектах:

1. Як процес передачі інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних технічних засобів — мас-медіа.

2. Як дисципліну, яка вивчає різні засоби за допомогою яких окремі люди і організації передають інформацію через засоби масової інформації великим сегментам населення одночасно (теорія масових комунікацій).

Масова комунікація — систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей.    Комунікація, хоч і пов´язана з передачею інформації, але не обмежується лише цим. Тому часто розмежовують поняття масової комунікації та масової інформації.    Масова інформація — стереотипізована інформація, яка оперативно та регулярно поширюється на велику, географічно розпорошену аудиторію.

Інформація і комунікація є двома рівнями процесу спілкування. Перший — пізнавальний (когнітивний) — пов´язаний з поширенням соціально важливих відомостей серед широкої аудиторії. На цьому рівні інформація створює умови для пізнавальної діяльності соціальних суб´єктів, є пізнавальним ресурсом при формуванні уявлень, ціннісних орієнтирів, стереотипів поведінки тощо. На другому рівні процесу спілкування одержана соціальним суб´єктом інформація поєднується з системою існуючих норм і цінностей, регулює контакти з оточуючим середовищем, передусім соціальним. За цих умов процес комунікації має безпосереднє відношення до соціальної дії. Усе це свідчить, що комунікація — розгалуженіший процес, який суттєво впливає на функціонування соціуму. З масовою інформацією її ріднить те, що обидві вони конституюються лише засобами масової інформації (ЗМІ) і не можуть існувати поза ними.

3.Ознаки комунікації. Основні результати спілкування.

Розрізняють наступні комунікації:

вербальні та невербальні;- Вербальні комунікації, або мовні, характеризуються тембром голосу, інтонацією, швидкістю, силою і в цілому культурою мовлення.Невербальні комунікації, або німа (мова мовчання), проявляються в пластиці руху, жестикуляції, позі рук, ніг і міміці виразу обличчя.

внутрішні і зовнішні; - Внутрішні комунікації здійснюються з метою координації отриманих завдань, успішного їх виконання, обміну інформацією та профілактики можливих конфліктів. Зовнішні комунікації (організаційні) представляють маркетингові стратегії ринкового взаємодії в результаті організації рекламних кампаній, соціальних акцій, благодійності, патронування, спонсорування з метою встановлення вигідні контактів.

цілеспрямовані і випадкові, -відіграють роль постійних супутників цілеспрямованих комунікацій і є першопричиною перешкод, бар'єрів у роботі комунікаційної моделі. Цілеспрямовані комунікації, або навмисні, - це передача інформації, знань, ідей для вирішення поставленої мети.

глобальні.- обумовлені впливом на широкі маси

Основними результатами успішного спілкування завжди є взаємопорозуміння й згода: згода слухача з мовцем, згода чинити, як того вимагає співрозмовник і ситуація. Процес спілкування може бути ускладнений суперечками, непорозумінням, але спілкування завжди має завершуватися повною згодою. Згода на 30% означає те, що спілкування, на жаль, теж відбулося лише на 30%. Тому важливими під час спілкування є вміння й методи переконання співрозмовника, аби забезпечити повну згоду й уникнути конфліктності у комунікативній ситуації. Ці вміння входять у професіограму фахівця з питань спілкування, а методи переконання є підґрунтям його професійних знань. Основний конфлікт під час спілкування - це конфлікт між співрозмовниками при відсутності згоди через непорозуміння. Комунікація завжди є тривалим процесом, що перебуває у стадії пошуку порозуміння і згоди. Комунікація - це не результат, це процес пошуку результату.