17.Особливості фінансів невиробнтчої сфери.

Підрозділ народного господарства на сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу є загальновизнаним. Вважається, що ВВП виробляється в сфері матеріального виробництва. Однак така точка зору не є безперечною. У літературі можна зустріти думки про те, що у створенні ВВП і НД беруть участь і охорона здоров'я, і ??освіта. З'ясування аргументованості цієї точки зору не входить в наші наміри.

Під невиробничою сферою прийнято розуміти сукупність галузей і видів діяльності, пов'язаних з обслуговуванням загальнодержавних і соціально-культурних потреб суспільства і конкретних громадян. Фінанси зазначеної сфери є відносини, що виникають у зв'язку з утворенням грошових доходів у суб'єктів невиробничої сфери, їх використанням з метою виконання ними функціональних обов'язків.

Послуги, що надаються суб'єктами невиробничої сфери, можуть бути платними, безкоштовними або частково оплачуваними їх споживачами. Поняття "безкоштовні" слід розуміти в тому сенсі, що вони безкоштовні для споживача, але не для виробника. Той, хто надає такі послуги, обов'язково проводить відповідні витрати. Таким чином, джерела формування фінансових ресурсів у цих суб'єктів залежать, з одного боку, від виду послуг, що надаються, з іншого - від характеру їх надання.

З цього випливає, що невиробнича сфера повинна бути підрозділена на суб'єктів, діяльність яких заснована на принципах самофінансування, і суб'єктів, що функціонують за рахунок бюджетних дотацій, а також суб'єктів, що перебувають частково на бюджетному фінансуванні, а й мають і власні джерела доходів.

Грошові кошти з усіх джерел, що надійшли на рахунки таких установ, утворюють фонд фінансових ресурсів, який використовується на виплату заробітної плати, відшкодування матеріальних і прирівняних до них витрат, на інші цілі, що допускаються законодавством.

Переважним джерелом формування фінансових ресурсів закладів невиробничої сфери є бюджет і позабюджетні фонди. Розмір виділених на утримання установ невиробничої сфери бюджетних коштів залежить насамперед від стану самого бюджету.

Таким чином, в системі фінансових відносин установи невиробничої сфери займають особливе місце. В першу чергу треба виділити їхні стосунки з державним бюджетом. У суб'єктів невиробничої сфери, які функціонують на умовах госпрозрахунку, вони складаються з приводу сплати податків. У установ, які фінансуються з бюджету, такі відносини, як правило, односторонні: отримання бюджетних дотацій. Оскільки галузі невиробничої сфери являють собою організаційні утворення, то фінансові стосунки у них складаються і з їх вищестоящими організаціями. Можна виділити відносини з банківськими установами з приводу обслуговування рахунків, отримання та погашення кредитів.

Перш ніж перейти до характеристики особливостей фінансового механізму в невиробничій сфері, підведемо підсумки вищесказаному.

Фінансові відносини, що складаються в невиробничій сфері, є результат розподілу національного доходу, створюваного у сфері матеріального виробництва. Можливості держави направляти той чи інший розмір фінансових ресурсів у невиробничу сферу залежать від розміру національного доходу. Між ними існує прямо пропорційна залежність. По-друге, відносини суб'єктів невиробничої сфери зводяться в основному до відносин з бюджетною системою, оскільки саме бюджет виступає основним джерелом фінансування видатків установ невиробничої сфери. Якщо згрупувати витрати держави за цільовим ознакою, то можна виділити витрати економічного, соціального, військового характеру і витрати, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю.