96. Валютне регулювання і валютні обмеження.

Валютне обмеження – система законодавчих або адміністративних правил, спрямованих на обмеження операцій з іноземною валютою, золотом та деякими іншими валютними цінностями. Встановлюються для підтримки курсів національної валюти, урівноваження платіжних балансів концентрації валютних ресурсів у руках держави для посилення міжнародної ліквідності країни, недопущення валют них спекуляцій тощо.

Основні види валютних обмежень:

заборона вільного продажу й купівлі іноземної валюти,

обов'язковий продаж (або здача) іноземної валюти державі за офіційним курсом,

регулювання процесу вивезення капіталу, грошових переказів (впровадження особливого порядку на цю операцію) тощо,

ліцензування для комерційних банків права здійснювати валютні операції.

Валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, установлених

органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному

порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за

її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з

метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці,

достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних

платежів.

Метою валютного регулювання є є підтримка економічної стабільності й

утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних

відносин шляхом впливу на ваплютний курс і на валютно-обмінні операції.

Основні завдання валютного регулювання та контролю:

організація системи курсоутворення, захист і забезпечення необхідного

ступеня конвертованості національних грошей;

регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламентація поточних

операцій платіжного балансу;

організація внутрішнього валютного ринку;

регламентація та регулювання банківської діялбності з валютними

цінностями;

зазист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху

капіталу;

встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон

валютних цінностей;

97. Валютний курс і конвертованість валют.

Валю?тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Форми валютного курсу

Що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції і заснований на використанні ринкового механізму.

Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання. Так, для обмеження різких коливань курсів національних валют, що викликають несприятливі наслідки валютно-фінансових та економічних відносин, країни, що увійшли в Європейську валютну систему, ввели в практику узгодження відносних меж взаємних коливань валютного курсу.

Фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах. Він допускає закріплення змісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або доларах США при строгому обмеженні коливань ринкових курсів валют в межах одного відсотка.Одним з найважливіших елементів національної валютної системи є

конвертованість національної грошової одиниці - можливість для учасників

зовнішньоекономічних відносин легально обмінювати її на іноземні валюти

та навпаки без обмеження. Чим більше валютних обмежень використовується

в країні, тим менше конвертованою є її валюта. Відсутність валютних

обмежень означає вільну конвертованість валюти.

Конвертованість - здатність певної валюти до вільного обміну на валюту інших країн або міжнародно визнані платіжні засоби; у світовій практиці розрізняють повну й часткову, зовнішню і внутрішню конвертованість валют.

Повна конвертованість валюти – означає вільний обмін національної на іноземну валюту для всіх категорій власників і при всіх операціях без жодних обмежень; за режиму повної конвертованості всі резиденти і нерезиденти, що володіють певною сумою грошей даної країни, мають можливість без перешкод здійснювати валютні операції за всіма статтями платіжного балансу.

Часткова (поточна) конвертованість – означає, що на деякі валютні операції окремі категорії власників режим конвертованості не поширюється, тобто вводяться певні обмеження; за поточної конвертованості обмін національної валюти на іноземну дозволяється (на вимогу МВФ) лише для поточних міжнародних операцій; до таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, платежі з погашення позик і процентів, виплата прибутків та дивідендів з інвестицій, грошові перекази некомерційного характеру тощо; поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.

Внутрішня (резидентська) конвертованість валюти – часткова конвертованість валюти, при якій правом обміну національної валюти на іноземну користуються лише резиденти даної країни, а для нерезидентів зберігається режим неконвертованості; запровадження внутрішньої конвертованості вимагає від країни більших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому і світовому ринку, реального курсу валюти та інших компонентів валютного ринку, тому після її запровадження створюються необхідні передумови для переходу до повної конвертованості.

Зовнішня конвертованість валюти – часткова конвертованість валюти, при якій повна свобода обміну зароблених у країні грошей належить лише іноземним особам (нерезидентам); їм надається можливість нагромадження на рахунках національної валюти, переказ її за кордон чи конверсії в іншу валюту; зовнішня конвертованість є доступнішою, оскільки вона зумовлює приплив у країну іноземної валюти.