
- •1. Об'єктивна необхідність та суть фінансів
- •2.Ознаки фінансів тва їх суспільне призначення.
- •6.Функції фінансів їх ознаки,властивості і призначення.
- •7.Роль фінансів у формуванні ринкової економіки.
- •8.Фінансова криза,причини її виникнення та шляхи подолання.
- •9.Сутність фінансової політики,напрямки та завдання.
- •10.Фінансовий механізм його форми і методи.
- •11.Складові елементи формування фінансового механізму.
- •12.Сутність фінансового планування.
- •13.Правове забезпечення фінансового механізму.
- •14.Фінансові важелі в структурі фінансового механізму.
- •15. Фінансова політика Уряду.
- •16.Сутність і принципи організації фінансів підприємств.
- •17.Особливості фінансів невиробнтчої сфери.
- •18. Фінанси підприємст з обмеженою відповідальністю.
- •19.Фінансові ресурси підприємств,їх формування і використання в ринкових умовах.
- •21.Фінансові ресурси спільних підприємств,їх формування і використання.
- •22.Економічна сутність і функції податків.
- •23. Класифікація податків,її ознаки.
- •2) Стосовно джерела сплати розрізняють такі види податків:
- •3) За економічною ознакою об'єкта оподаткування:
- •26.Оподаткування підприємств і його вплив на ефективність підприємницької діяльності.
- •27.Податкова система України,основні її етапи становлення.
- •28. Податкова політика України в сучасних умовах.
- •29. Податкова служба України і її розвиток в сучасних умовах.
- •31. Шляхи зниження собівартості продукції і росту рентабельності виробництва.
- •34.Фінансовий стан підприємства,його оцінка і шляхи зміцнення.
- •35. Функції бюджету.
- •39. Види бюджетів України.
- •40. Бюджетне регулювання.
- •41. Поняття власних,закріплених і регульованих доходів.
- •44.Організація бюджетного планування.
- •36. Бюджетний механізм фінансового планування.
- •43. Бюджетний процес. Його основні елементи.
- •45. Порядок складання й затвердження державного і місцевих бюджетів.
- •51. Основні напрями використання бюджетних коштів.
- •52. Бюджетний дефіцит:поняття й причини його виникнення.
- •56.Місцеві бюджети їх доходи і видатки.
- •58. Пенсійний фонд,фінансові джерела його формування і порядок використання.
- •59.Місцеві податки і збори.
- •63.Форми внутрішнього державного кредиту.
- •65.Державні позички їх види.
- •67. Державні зовнішні позички.
- •68. Державний борг.
- •70. Причини і наслідки зростання державного боргу.
- •73. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •74. Форми і методи страхового захисту.
- •76. Принципи обов"язкового й добровільного страхування.
- •77. Види особистого і добровільного страхування.
- •78. Доходи й витрати страховика.
- •83. Формування й розвиток страхового ринку в Україні.
- •60% Його грошима. Такі умови далеко не всім страховикам під
- •89.Реєстрація та обіг цінних паперів
- •90. Державний контроль за випуском і обігом цінних паперів.
- •91.Фондова біржа,організація та порядок роботи.
- •92. Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні.
- •93.Поняття фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин.
- •96. Валютне регулювання і валютні обмеження.
- •97. Валютний курс і конвертованість валют.
- •98.Валютні ринки їх поняття і види.
- •100.Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •101.Принципи оподаткування субєктів зовнішньоекономічної діяльності.
- •102. Державний контроль за здійсненням валютних операцій і своєчасного надходження коштів.
60% Його грошима. Такі умови далеко не всім страховикам під
силу. У зв”язку з цим виникає проблема захисту інтересів
страхувальників, котрі довірили захист своїх інтересів страховим
компаніям, яким держава надала право здійснювати цей захист,
а потім справедливо позбавила їх цього права. Механізм
захисту інтересів страхувальників, відповідальність за який
покладено на Комітет у справах нагляду за страховою
діяльністю, може включати:
> створення товариств взаємного страхування;
> примусове приєднання страхових компаній з тяжким
фінансовим станом до стійких конкурентоспроможних
компаній з передбаченням відповідальності за їхніми
зобов”язаннями;
> поручительство держави (з відпрацюванням певних
механізмів) тощо.
Незважаючи на існування у нас більше двох сотень
страхових компаній, справжньої конкуренції між ними немає. З
однієї сторони, наші страховики не в змозі задовольнити
самостійно всю потребу у страхуванні. Їх коштів недостатньо,
щоб хоча б наполовину покрити всі існуючі в країні ризики. І
таке страхування відбувається лише при участі іноземних
брокерів.
З іншої - страховики відмічають наявність
нецивілізаційної конкуренції Характерна ситуація, коли страхова
компанія отримує гарантований ринок, працюючи “під крилом”
великої структури - міністерства, відомства і т.д. Страхувальники
приходять в неї “по предписанню” тобто по розпорядженню
застрахуватись саме там. Зрозуміло, що в цю сферу вже немає
доступу навіть тим, хто може запропонувати більш якісний і
дешевий страховий продукт.
На мій погляд, така ситуація не тільки заважає
розвитку здорової конкуренції, але й здатна нанести шкоду самим
страховикам. Адже вони, як правило, займаються переважно
продажем дуже обмеженої кількості страхових послуг, для яких
поки мають ринок збуту. В той же час стійкість страхової
компанії обумовлює наявність широкого кола клієнтів по
багатьом видам пропонованих послуг. Тільки тоді діє механізм
перерозподілу коштів в середині фірми. Причому збитки по перерозподілу коштів в середині фірми. Причому збитки по
одному виду страхування покриваються за рахунок відсутності
страхових випадків по іншому.
Подібна ситуація ймовірна і у тих страхових компаній, які
створені певною фірмою і страхують виключно її ризики.
Зрозуміло, що за допомогою створення власної компанії фірмі
вдається не випустити з обороту грошові кошти. Але
великомасштабні страхові випадки одночасно можуть нанести велику
шкоду як фірмі, так і її страховій компанії. Адже фактично
ніякої страховки немає.
Але слід відзначити, що питома вага страхових платежів у
ВВП до 2000 р. залишалась незмінною і складала 0,06-0,08%,
а у 2000 р. вітчизняна страхова індустрія впевнено преступила
планку в 1% ВВП. Але все ж страховий ринок залишається
малоосвоєним , зберігаючи тим самим велику нішу для приходу
іноземних, так і появи вітчизняних страховиків. А резерв для
збільшення обсягів ринку страхових послуг величезний. Адже в
розвинених країнах суми, направлені на страхування, перевищують
7% ВВП.
Підвищення ефективності страхової діяльності, на мій
погляд, можливе тільки за умов проведення ефективної
державної політики регулювання страхового ринку України та
вивчення досвіду розвинених країн світу.
86. Економічні передумови функціонування фінансового ринку в Україні.
На сучасному етапі розвитку економіки України все більшого значення набуває наявність ефективно організованого фінансованого ринку, здатного забезпечити потреби економіки в інвестиціях шляхом акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів.
Саме розвиток фінансових ринків є важливим для економічного зростання та сприяння розвитку різних секторів економіки країни. Залучення грошових коштів різного роду фінансовими установами сприяє залученню інвестицій в економіку України.
Дослідженням фінансових ринків займалось чимало вітчизняних та зарубіжних вчених та науковців, серед них: Я. Боринець, А.І. Даниленко, О.Д. Василик, Ю.М. Воробйов, В.О. Єгоров, A.M. Єрмошенко, Я.А. Жаліло, В.Г. Кабанов, І.О. Лютий, О.М. Мозговий, А.М. Мороз, О.І. Рогач, М.І. Савлук, А.С. Філіпенко, В.М. Федосов, І.О. Школьник та ін..
Фінансовий ринок — це складова фінансової системи держави, яка може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах. Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному і політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, що відбуваються за її межами
Подальший розвиток економіки є не можливим без розвинутого, стабільного, надійного та ефективного фінансового ринку нашої держави. Таким чином, однією з найважливіших цілей нинішнього етапу розвитку економіки країни є втілення обґрунтованих та системних реформ у фінансовому секторі для забезпечення додаткових джерел фінансування економічного зростання. Це в свою чергу потребує розробки та послідовного впровадження довготермінової комплексної стратегії розвитку фінансового сектора України, враховуючи існуючі економічні реалії та стратегічні пріоритети України в умовах глобалізації світових фінансових ринків.
Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами.
Наявність ефективного фінансового ринку сприяє тому, що фінансова система країни здатна виконувати функції, які притаманні саме з точки зору ринкової економіки, тобто спрямовувати тимчасово вільні фінансові ресурси від тих, у кого вони в надлишку, до тих, кому їх не вистачає, зменшувати ризик і заощадників і позичальників, забезпечувати необхідний рівень ліквідності, надавати об’єктивну та прозору інформацію суб’єктам фінансового ринку.
Слід відзначити, що вирішальну роль у формуванні фінансового ринку повинні відігравати саме заощадження домогосподарств, але в Україні економічна активність населення є досить низькою, оскільки, по-перше, довіра населення до державних інститутів, банківської системи фондового ринку відновлюється досить повільно і весь час знаходиться в дуже тісній залежності від змін, що відбуваються в політичному житті країни, по-друге, значна частина населення просто не володіє необхідними знаннями з приводу того, як в умовах ринкової економіки необхідно розпоряджатися тимчасово вільними коштами. Все це певною мірою знижує ліквідність та ефективність функціонування фінансового ринку країни.
Однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є також успішне освоєння досвіду розвинених країн українськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення друкованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахівцями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах. Це дасть можливість сформувати кваліфіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонування та регулювання фінансових ринків .
Слід зазначити, що фінансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.
За умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентноспроможного ринку фінансових послуг. Відсутність узгодженого законодавства та ефективних принципів регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ є однією з серйозних проблем розвитку фінансового сектора в цілому. Недосконалість сучасного законодавства про небанківські фінансові установи та неадекватність системи регулювання та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ також перешкоджає ефективному впровадженню політики уряду, направленої на поліпшення системи соціального забезпечення, в тому числі проведення медичної та пенсійної реформ.